Постанова № 30044972, 13.03.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/3724/12

Ряд стат. звіту № 8.1.1

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М. за участю секретаря судового засідання Неміш Т.В. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Державне підприємство "Воловецьке лісове господарство", представник - Повідайчик О.І.;

відповідача 1: Державна податкова служба у Закарпатській області, представник - Борсенко О.В.;

відповідача 2: Свалявська міжрайонна Державна податкова інспекція Закарпатської області ДПС, представник - Борсенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" до Державної податкової служби у Закарпатській області, Свалявської міжрайонної Державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання неправомірними дій (рішень),-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Воловецьке лісове господарство" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової служби у Закарпатській області (далі - відповідач 1), Свалявської міжрайонної Державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС (далі - відповідач 2) про визнання неправомірними дій (рішень) відображених в акті від 30.11.2012 року за №66/2200/22114566 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року та неврахування поданих заперечень на акт перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Було проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності позивача з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року. Результати даної перевірки відображено в акті від 30.11.2012 року за № 66/2200/22114566. Однак, позивач вважає, що відображені в даному акті факти, обставини та порушення не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, в акті неправомірно відображено завищення валових витрат у сумі 577813,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року у сумі 577813,00 грн., оскільки, дана сума належить до нероздільних постійних загальновиробничих витрат і включається до собівартості та відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до витрат того періоду, у якому вони виникли. Також, в акті вказано, що позивачем було завищено амортизаційні відрахування у складі (собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), загальновиробничих витрат, адміністративних витрат) основних засобів та інших необоротних активів на загальну сумі 184846,00. Однак, позивач зазначає, що вартість основних засобів та амортизаційні відрахування проводились ним у чіткій відповідності до вимог ПК України. Відповідач 2 зазначає в акті, що позивачем було занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету на загальну суму 65819,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в пп. 3.1.2, 3.1.3 п.3.1 розділу 3 акта перевірки. Однак, позивачем було спростовано допущення вказаних порушень, тому даний висновок щодо заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету є безпідставним і незаконним. Також, правомірними є визначення собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за 2 квартал 2012 року. Перевіркою було безпідставно зроблено висновок, що позивачем протягом квітня 2011 року реалізовано із залишків, які обліковувалися станом на 31.12.2010 року, лісопродукцію в кількості 5692,56 м. куб. на сум 910240,00 грн., яка звільнена від ПДВ, згідно пп. 23 п. 2 розділу XX ПК України, що на думку відповідача 2 є порушенням п. 198.4, п. 198.5 ст. 198 ПК України, а саме: позивачем в 2 кварталі 2011 року (квітень 2011 року) не було проведено умовного продажу на реалізовано залишки лісопродукції в частині витрат, з яких при їх придбанні було сформовано податковий кредит та які використані в операціях звільнених від оподаткування ПДВ на суму 258508,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за квітень 2011 року на суму 51702,00 грн. Однак, вказані в акті залишки лісопродукції до цього часу не реалізовані, перебувають на складах позивача, а тому ним не було занижено податкові зобов'язання. Також, позивач не погоджується з висновком, про те, що ним було завищено податковий кредит. В цьому ж підрозділі акту зазначено, що перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників рядка 15.1 Декларації за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 року всього на загальну суму 11274 грн. Вказані висновки не відповідають дійсності, оскільки задекларовані показники рядка 15.1 Декларації визначено позивачем відповідно до п. 199.1 статті 199 ПК України, з урахуванням норм п.п. 199.2 - 199.4 ст. 199 цього Кодексу. А тому, в акті відображено заниження задекларованих позивачем показників рядка 16 Декларації на загальну суму 23127,00 грн., однак дане твердження спростовується вищевикладеними обставинами. Також, позивач не погоджується з висновком відповідача 2 про те, що ним було занижено податок на додану вартість на загальну суму 86103,00 грн., та вважає його безпідставним та незаконним. Позивач було подано заперечення на акт від 30.11.2012 року за № 66/2200/22114566, однак його зауваження на акт не було взято до уваги відповідачем 2.

В судовому засіданні представник відповідача 1 та відповідача 2 заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Представник відповідача 1 та відповідача 2 зазначає, що немає підстав для внесення змін до акту перевірки від 30.11.2012 року за № 66/2200/22114566. Результати перевірки та виявлені порушення, які відображено в акті від 30.11.2012 року за №66/2200/22114566 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи та є вмотивованими та обґрунтованими. А відтак, немає підстав для визнання неправомірними дій (рішень) відображених в даному акті, оскільки позивачем було допущено вказані в акті порушення податкового законодавства, а відповідачем 2 було розглянуто зауваження позивача на акт планової виїзної перевірки від 30.11.2012 року за № 66/2200/22114566, однак дані зауваження не знайшли свого підтвердження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 29.10.2012 року № 318, № 319, № 320 виданих відповідачем 2 головному державному податковому ревізор-інспектору відділу перевірок великих підприємств управління податкового контролю відповідача 1 Волинському В.М., головному державному податковому ревізор-інспектору відділу податкового контролю Обуховій Н.В., заступнику начальника відділу оподаткування фізичних осіб Колесник Г.Й., на підставі п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 ПК України та у відповідності до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, наказу відповідача 2 від 29.10.2012 року за № 352 було проведено планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно до п. 77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

У відповідності до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні також зазначив, що відповідачами жодних порушень щодо порядку проведення перевірки не допущено, а на його думку в акті перевірки відображено факти, обставини та порушення, які не відповідають дійсності.

З такими твердженнями представника позивача суд не може погодитися з наступних підстав.

В результаті даної планової виїзної перевірки, які відображено в акті за №66/2200/22114566 від 30.11.2012 року (а.с. 7-45) встановлено, що згідно до п. 11 та 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати:" затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 року № 318 підприємство зобов'язане встановити не лише перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), а й перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат. Це слід робити в розпорядчому документі про облікову політику підприємства. Оскільки, згідно норм Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, облікова політика: визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Питання встановлення облікової політики належать де компетенції власника (власників) підприємства; органу, уповноваженого управляти державним майном; органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

Під час встановлення переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та визначення змінних і постійних загальновиробничих витрат потрібно керуватися насамперед П(С)БО 16 та затвердженими міністерствами та відомствами типовими положеннями та методичними рекомендаціями.

Однак, в результаті проведеної перевірки було встановлено завищення позивачем собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму незавершеного виробництва, що у відповідності до норм Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 року № 318 не відноситься до нероздільних постійних загальновиробничих витрат, що відображено в акті планової виїзної перевірки №66/2200/22114566 від 30.11.2012 року.

Також, перевіркою було встановлено, що в порушення ПК України позивачем нарахування амортизаційних відрахувань у складі (собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) загальновиробничих витрат, адміністративних витрат проводилось на первісну (переоцінену) вартість основних засобів та інші необоротні активи без урахування суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку відповідної групи основних засобів та інші необоротних активів, що відображено в пп.3.1.3 п. 3.1 розділу 3 акту перевірки №66/2200/22114566 від 30.11.2012 року (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари (послуги) та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами (послугами), необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Плановою виїзною перевіркою було встановлено, що позивачем протягом квітня 2011 року реалізовано із залишків, які обліковувалися станом на 31.12.2010 року, лісопродукцію в кількості 5692,56.44 м. куб. на суму 910240 грн., яка звільнена від ПДВ, згідно пп. 23 п. 2 розділу XX Податкового кодексу України і з якої під час придбання було сформовано податковий кредит.

Таким чином, в порушення п. 198.4, п. 198.5 ст. 198 ПК України позивачем в 2 кварталі 2011 року (квітень 2011 року) не проведено умовний продаж на реалізовані залишки лісопродукції в частині витрат, з яких при їх придбанні було сформовано податковий кредит та які використані в операціях звільнених від оподаткування ПДВ на суму 258508,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за квітень 2011 року на суму 51702,00 грн.

Представником позивача в судовому засіданні не було надано суду підтвердження того, що вказані в акті залишки лісопродукції до цього часу не реалізовані ним та перебувають на складах позивача.

Також, проведеною перевіркою було встановлено, що частка використання товарів (послуг), необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року складає - 5,77 відсотків, а за даним позивача - 7,36 відсотків.

Дані вказані позивачем - 7,36 відсотків виникли за рахунок віднесення ним сум експорту лісопродукції за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року (деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД) до оподаткованих операцій, що суперечить пп.23 п.2 розділу XX ПК України.

Відповідно до пп.23 п.2 розділу XX ПК України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених, у цьому пункт: звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Що стосується не врахування відповідачем 2 зауважень позивача на акт перевірки, то в судовому засіданні представником позивача не доведено те, що вони відповідають дійсності і повинні бути враховані, шляхом внесення змін до акту перевірки.

У відповідності до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій (рішень) відображених в акті від 30.11.2012 року за №66/2200/22114566 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року та неврахування поданих заперечень на акт перевірки слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" до Державної податкової служби у Закарпатській області, Свалявської міжрайонної Державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання неправомірними дій (рішень) відображених в акті від 30.11.2012 року за №66/2200/22114566 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року та неврахування поданих заперечень на акт перевірки - відмовити.

2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Шешеня О.М.

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 13 березня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 березня 2013 року.