Ухвала суду № 3004349, 21.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2008№К-7449/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача: Рабасса-СкрябіноїН.В., відповідача: Па пазоваС.В., РадченкоА.В., ЩербіноїЮ.В. та представника Генеральної прокуратури України ЧубенкаВ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Господарського суду Донецької області від20.11.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від27.02.2007 по справі№22/313а

за позовом Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

за участі Прокуратури Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку (даліСДПІ) від22.09.2006 №0002310823/0/26361/10/15-16-23/5, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006року на 1326965грн., за наслідками виїзної позапланової документальної перевірки позивача (далі-Корпорація) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень2006року, за результатами якої складено Акт від12.09.2006 №168/15-16-23/5-24068988, де зазначено про порушення ст.п.3.2 ст.3, п.6.1 ст.6, п.п.7.4.1, пп.7.4.2 пп.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з посиланнями на п.п.4.4.2 "б" п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме:

п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» при погашенні заборгованості в сумі 5002802грн. не коштами, за раніше емітовані векселя, не нараховані податкові зобов'язання в сумі 1000560,40грн.;

п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту неправомірно віднесені суми податку на додану вартість в розмірі 298755,18грн. за податковими накладними;

п.п.7.4.1, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7, п Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту неправомірно віднесено податок на додану вартість по отриманим послугам від ТОВ"Авіаційна компанія ІСД АВІА", пов'язаним з відрядженнями керівництва Корпорації«Індустріальна Спілка Донбасу» у м.Київ.

Постановою Господарського суду Донецької області від20.11.2006 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від27.02.2007 по справі№22/313а - позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована положеннями п.1.23 ст.1, п.1.32 п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), ч.1 ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст.606 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.3 Господарського кодексу України; оскільки в силу правової природи векселя у разі поєднання в одній особі векселедавця та векселедержателя зобов'язання за векселем припиниться в силу приписів ст.606 Цивільного кодексу України; а порушення позивачем вимог ст.5 Закону України «Про рекламу» не є підставою для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту; при цьому податок на додану вартість, сплачений в ціні придбаних позивачем послуг з авіаперевезень, повинен включатися до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції.

При цьому судами досліджені наступні фактичні обставини справи про те, що між ВАТ"Алчевський коксохімічний завод" ("Продавець") та Корпорацією«Індустріальна Спілка Донбасу» ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу векселів від16.06.2006 №К2808-59510. Номінальна сума векселів 5713790грн. Сума придбання склала 710988,15грн., де заборгованість за векселями була погашена на суму 5002802грн. - на різницю між номінальною вартістю векселів та вартістю купівлі.

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що Корпорацією при погашенні заборгованості в сумі 5002802грн. не коштами за раніше емітовані векселі, не нараховані податкові зобов'язання в сумі 1000560,40грн., що є порушенням п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пославшись на п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч.1 ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» суди дійшли висновку, що у разі поєднання в одній особі векселедавця та векселедержателя зобов'язання за векселем припиниться відповідно до положень ст.606 Цивільного кодексу України, внаслідок чого дії позивача щодо відображення в бухгалтерському обліку факту погашення заборгованості за виданими ВАТ"Алчевський коксохімічний завод" простими векселями номінальною вартістю 5713790грн. визнано правомірними.

Щодо договору від01.12.2000 №2000-812усл, укладеного між Корпорацією ("Замовник") ТОВ"Авіаційна компанія ІСД АВІА", ("Виконавець") про забезпечення виконання авіаперевезень і комплексне обслуговування польотів по маршрутам згідно заявок, суди встановили факт користування послугами авіакомпанії для проведення переговорів з партнерами з питань подальших взаємовідносин в рамках діючих договорів, що підтверджується звітами про відрядження. Із зазначеного суди визнали, що податок на додану вартість, сплачений в ціні придбаних позивачем послуг з авіаперевезень, повинен включати до складу податкового кредиту відповідного періоду згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо віднесення Корпорацією ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до договору з АТ"Українські цінні папери", Консорціумом "Укріндустрія" судами були досліджені відповідні податкові накладні, за якими і було віднесено ПДВ в сумі 27650,07грн.

Щодо договору про надання рекламних послуг від01.01.2002 б/н, укладеного між Корпорацією та ТОВ«Футбольний клуб «Металург» ("Виконавець") та додаткової угоди №2 від30.12.2005 до нього, договір вступає в силу з моменту йо підписання Сторонами і діє до 31.12.2006, судами встановлено факт виконання договору, що підтверджено актами приймання-передачі рекламних послуг та податковими накладними.

Щодо договору про надання спонсорської допомоги від01.12.2004 №20004-122, укладеного між Корпорацією " ("Спонсор") та ТОВ«Футбольний клуб «Металург» ("Клуб"), судами встановлено, що згідно цього "Клуб", представляє Корпорацію як генерального Спонсора "Клубу" в ході проведення футбольних матчів і трансляції матчів по телебаченню, на запрошувальних квитках на матчі, на поліграфічній продукції, а також в публікаціях, забезпечує зображення символіки Спонсора на формі гравців команди, а Корпорація перераховує на поточний рахунок "Клубу" грошові кошти, сума яких оговорюється в кожному конкретному випадку окремо оформлюється додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору. За додатковими угодами до договору від01.12.2005 та від21.02.2005 - Корпорація ("Спонсор") перераховує на поточний рахунок "Клубу" грошові кошти в сумі 10000грн. за період: грудень 2004року по лютий 2005року. Судами зазначено, що порушення позивачем ст.5 Закону України «Про рекламу» не є підставою для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту.

Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької області від20.11.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від27.02.2007 по справі№22/313а, відповідач (СДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення та відмовити в позові. На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, враховуючи, що погашення векселів власної емісії Корпорації здійснювалося не грошовими коштами, така операція не звільняється від оподаткування відповідно до положень пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Скаржник також зазначив, що Корпорацією здійснюються як оподатковувані податком на додану вартість операції, так і операції, які не є об'єктом оподаткування, отже при визначенні права платника на податковий кредит має бути врахована мета, з якою позивачем отримуються такі послуги. Таким чином скаржник зазначає про наявність мети подальшого використання таких послуг в оподатковуваних операціях; таке використання має відбуватися в межах господарської діяльності платника податків.

З огляду на первинні документи позивача, скаржник також зазначив, що ТОВ«Футбольний клуб «Металург» розміщувалася інформація стосовно Корпорації, яка з врахуванням обмежень, визначених ст.5 Закону України«Про рекламу», виходить за межі договору про надання рекламних послуг, тому у перевіряємому періоді встановлено фактичне виконання спонсорського договору. Таким чином, скаржник вважає, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового кредиту безпідставно віднесена сума у розмірі 298755,18грн.

Позивач надав заперечення на касаційну скарги, в якому проти скарги заперечив, мотивуючи підстави залишення судових рішень без змін вірним застосуванням норм податкового законодавства.

В судовому засіданні розгляд скарги відкладався 07.10.2008.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» ( редакції, чинній на момент купівлі векселів) - не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону. ч.2Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських та особистих чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток.

При цьому згідно з п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» - об'єкти оподаткування, визначені ст.3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Також розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що ч.1 ст.14 Закону України від23.02.2006 №3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

З огляду на те, що за договором купівлі-продажу векселів від16.06.2006 №К2808-59510 при номінальній сумі векселів 5713790грн. сума придбання склала 710988,15грн., а заборгованість за векселями була погашена на суму 5002802грн. - як різницю між номінальною вартістю векселів та вартістю купівлі раніше емітованими векселями, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судами не залишено поза увагою, чи здійснювалось погашення векселів власної емісії Корпорації грошовими коштами, і чи звільняється така операція від оподаткування відповідно до положень пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Щодо договору про забезпечення виконання авіаперевезень і комплексне обслуговування польотів по маршрутам згідно заявок, необхідно зазначити, що судами встановлено факт користування послугами авіакомпанії для проведення переговорів з партнерами з питань подальших взаємовідносин в рамках діючих договорів, що підтверджується звітами про відрядження. Однак також необхідно зазначити про обґрунтованість заперечень скаржника із врахуванням норми п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. ч.2.Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. ч.3.Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Отже для виникнення у платника податків права на податковий кредит необхідний факт придбання, зокрема, послуг за наступних умов: наявність мети подальшого використання таких послуг в оподатковуваних операціях; таке використання має відбуватися в межах господарської діяльності платника податків. Тобто в даному випадку необхідно відокремити поняття послуги у межах господарської діяльності платника податку, яка не є частиною неоподатковуваної операції. Враховуючи, що Корпорацією здійснюються як оподатковувані податком на додану вартість операції, так і операції, які не є об'єктом оподаткування, при визначенні права платника на податковий кредит має бути врахована мета, з якою позивачем отримуються такі послуги.

Оскільки предметом договору №К-02 від13.01.2004, на який посилається скаржник, є здійснення купівлі, продажу, міни цінних паперів на фондовому ринку, тому з урахуванням положень пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» судами не досліджено, чи є зазначений договір неоподатковуваною операцією.

При цьому предметом договору №2003-046зйм від18.03.2003, на який посилається скаржник, є надання Корпорацією в оперативне управління грошових коштів (надання займу) без мети отримання прибутку. Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із запереченнями скаржника про те, що відповідно до положень пп.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» такі операції не підлягають оподатковуваною. Отже оскільки судами не надано оцінки формуванню податкового кредиту за такими операціями, відповідно судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, як помилкове із направленням на новий розгляд.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції звертає увагу суду, що при новому розгляді справи необхідно зясувати, чи послуги з авіаперевезень придбані з метою подальшого укладання та виконання договорів, операції за якими не є об'єктом оподаткування з урахуванням положень ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», також необхідно встановити, чи відбувається подальше використання отриманих від ТОВ"Авіаційна компанія ІСД АВІА" послуг в операціях, які не є об'єктом оподаткування.

Щодо договору про надання рекламних послуг від01.01.2002 б/н, укладеного між Корпорацією та ТОВ«Футбольний клуб «Металург» ("Виконавець") та додаткової угоди №2 від30.12.2005 до нього, судами встановлено факт виконання договору, що підтверджено актами приймання-передачі рекламних послуг та податковими накладними. Щодо договору про надання спонсорської допомоги від01.12.2004 №20004-122, укладеного між Корпорацією ("Спонсор") та ТОВ«Футбольний клуб «Металург» ("Клуб"), судами встановлено, що згідно цього "Клуб", представляє Корпорацію як генерального Спонсора "Клубу" в ході проведення футбольних матчів і трансляції матчів по телебаченню, на запрошувальних квитках на матчі, на поліграфічній продукції, а також в публікаціях, забезпечує зображення символіки Спонсора на формі гравців команди, а Корпорація перераховує на поточний рахунок "Клубу" грошові кошти, сума яких оговорюється в кожному конкретному випадку окремо оформлюється додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору. За додатковими угодами до договору від01.12.2005 та від21.02.2005 - Корпорація ("Спонсор") перераховує на поточний рахунок "Клубу" грошові кошти в сумі 10000грн. за період: грудень 2004року по лютий 2005року. За таких обставин, судами зазначено, що порушення позивачем ст.5 Закону України «Про рекламу» не є підставою для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту.

Однак відповідно до ст.5 Закону України «Про рекламу» у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені, або найменування та знака для товарів та послуг спонсорів. А оскільки судами було фактично встановлено, що Корпорація виступає спонсором ТОВ«Футбольний клуб «Металург», тому з огляду на наведене, судові рішення підлягають скасуванню в цій частині також, оскільки залишено поза увагою та не дано правової оцінки наданими до перевірки зразкам поліграфічної продукції, квиткам на матчі, програмам. Також враховуючи, що згідно з первинними документами позивача ТОВ«Футбольний клуб «Металург» розміщувалася інформація стосовно Корпорації, суду при новому розгляді необхідно встановити, з врахуванням обмежень, визначених ст.5 Закону України«Про рекламу», чи виходить така діяльність за межі договору про надання рекламних послуг, та встановити, чи у перевіряємому періоді було фактичне виконання спонсорського договору, оскільки в свою чергу така діяльність може призвести до порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 298755,18грн.

З огляду на зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням скаржника на те, що в порушення вимог ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України , судами не враховані окремі докази по справі, не надана належна правова оцінка доводам податкового органу, та невірно застосовані норми матеріального права. Відповідно вищевказані порушення норм матеріального права призвели до винесення невірних рішень, що є підставою для їх скасування. Справа№22/313а підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від20.11.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від27.02.2007 по справі№22/313а скасувати. Справу №22/313а направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федеров

підписано 28.10.2008