Рішення № 30043168, 14.03.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2013 р.Справа № 3/3/921-6/2013

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (код ЄДРПОУ 21155959) вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль

За участю представників сторін від:

Позивача:

Пац В.О. - заступник начальника відділу особливого та окремого проваджень Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту , представник за довіреністю №14-333 від 16.03.2012р.

Відповідача:

Панчук С.М. - юрисконсульт, представник за довіреністю №3 від 04.01.2013 р.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про стягнення 1 403 574 грн. 24 коп. пені , 227 495 грн. 46 коп. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення , 274 835 грн. 94 коп. - 3% річних.

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача .

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника забезпечив, проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 24.01.2013р. за вх.. № 4668с та від 20.02.2013р. за вх.. № 5633. Просить суд зменшити розмір пені до 30 000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні - 24 січня 2013 року судом оголошено про початок розгляду справи №3/3/921/6/2013 по суті , про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 24 січня 2013 року.

У відповідності до статті 77 ГПК України , у судовому засіданні оголошувалась перерви до 07.02.2013 р. до 10:30 год., до 21.02.2013р. до 10:30 год. та до 14.03.2013р. до 10:20 год. , про що свідчать формуляри (протоколи) судових засідань від 24.01.2013р. , від 07.02.2013р. та від 21.02.2013р.

Строк вирішення спору у справі №3/3/921-6/2013, в порядку частини 3 статті 69 ГПК України, було продовжено до 18 березня 2013 року, про що винесено відповідну ухвалу від 21 лютого 2013 року.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального Кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку статті 81-1 ГПК України, не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності , суд встановив:

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" , (як, Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", (як, Покупець) було укладено договір №14/2227/11 на купівлю - продаж природного газу .

Згідно п.1.1., п.1.2. Договору , Продавець зобов"язався передати у власність Покупцю у четвертому кварталі 2011 році та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами , а Покупець зобов"язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі і на умовах цього договору .

Пунктом 2.1. Договору , визначено , що Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 41 229 тис. куб. м.

Згідно п.3.3. Договору , приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформляється актом приймання-передачі газу.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору , сторони домовились , що ціна на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ . Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ , тарифів на транспортування , розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість . До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3023,50 грн., крім того ПДВ - 20% , всього з ПДВ - 3628,20 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу , який становить 285,00 грн.. крім того ПДВ - 20% , всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3308,50 грн.. , крім того ПДВ - 20% , всього з ПДВ - 3970,20 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1. Договору , останній набуває чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року , а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

30.09.2011р. , 11.10.2011р. та 31.01.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" , (як, Продавець) та Публічним акціонерним товариством " Тернопільміськгаз" (як, Покупець) укладено додаткові угоди відповідно №1, №2, №3 до договору на купівлю - продаж природного газу №14/2227/11 від 30.09.2011р. , в яких сторони домовились внести зміни щодо ціни газу, викласти п.5.2. Договору в нових редакціях. (знаходяться в матеріалах справи).

На виконання умов договору позивач протягом жовтня - грудня 2011 року та січня - лютого 2012 року здійснив поставку природного газу, а відповідач прийняв на загальну суму 71 949 646 грн. 70 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб .

В порушення умов договору, відповідачем виконано свої зобов'язання неналежним чином , з порушенням строків, визначеному умовами договору.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п.7.1. та п.7.2. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов"язань сторони несуть відповідальність у випадках , передбачених чинним законодавством України , а також цим Договором . У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору Покупець зобов"язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період , за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу .

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 403 574 грн. 24 коп. , що на день розгляду справи позивачу не сплачені.

Статтями 549, 550 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу вимог статей 230, 231 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені здійснений позивачем у відповідності до вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" .

В порядку статті 83 ГПК України , відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно зі статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України , якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) .

Стаття 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Пунктом 3.17. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. визначено , що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) , господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на наведене та враховуючи , факти , зокрема :

- важкий фінансовий стан відповідача , зумовлений тим, що основним і єдиним джерелом фінансування витрат пов"язаних із обслуговуванням , експлуатацією та забезпеченням стабільної роботи систем газопостачання, є тільки тарифна виручка, отримана на надання послуг з транспортування природного газу розподільними мережами та постачання газу споживачам . Діючі рівні тарифів не дають можливості для покриття обґрунтованих витрат та необхідний рівень рентабельності,

- застосування пені у розмірі 1 403 574 грн. 24 коп. може фактично призвести до унеможливлення нормальної (стабільної) діяльності , функціонування товариства та реалізації ним життєво-важливих функцій, зокрема: забезпечення надійної експлуатації газопроводів, усунення недоліків витоків газу, забезпечення безпеки використання газу , що в свою чергу , матиме негативний соціальний та економічний ефект,

- застосування пені у розмірі 1 403 574 грн. 24 коп. є надмірно великим порівняно із виною відповідача, в частині несвоєчасної оплати за отриманий природний газ,

- відповідач на день подачі позову повністю розрахувався з позивачем за отриманий природний газ,

- позивач на день подачі позову не здійснив оплату відповідачу у розмірі 4649,2 тис. грн.. за надання послуг позивачу з транспортуванню природного газу,

- з відповідачем несвоєчасно здійснюють розрахунки за використаний природний газ користувачі природного газу, а саме - жителі м. Тернополя , бюджетні та інші споживачі природного газу,

а тому господарський суд Тернопільської області вважає за доцільне скористатися повноваженнями , наданими чинним законодавством України та прийшов до переконання, що в даному випадку існують виняткові обставини, при яких необхідно, на підставі пункту 3 статті 551 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 ГПК України , зменшити розмір пені на 50% - до 701 787 грн. 12 коп. від суми 1 403 574 грн. 24 коп. (розрахунок здійснений судом , відповідно до чинного законодавства).

Оцінивши викладене , суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені , документально обґрунтовані та підлягають до задоволення тільки в частині у розмірі 701 787 грн. 12 коп.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

У відповідності до статті 625 ЦК України , позивач нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 227 495 грн. 46 коп. та 3 % річних у розмірі 274 835 грн. 94 коп., які на день розгляду справи позивачу не сплачені .

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене , суд вважає , що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 227 495 грн. 46 коп. та 3 % річних у розмірі 274 835 грн. 94 коп. , документально обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 173, 193, 216, 230 , 231, 233 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (код ЄДРПОУ 21155959) вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ - 701 787 грн. 12 коп. пені, 227 495 грн. 46 коп. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 274 385 грн. 94 коп. 3% річних, 38119 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "19" березня 2013 року, через місцевий господарський суд.

6. Рішення направити сторонам у справі.

Суддя І.М. Турецький