Постанова № 30043140, 14.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа № 5015/2569/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі» с.Артемівка Харківської області

на рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2012р.

у справі № 5015/2569/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі» с.Артемівка Харківської області

до відповідача 1: публічного акціонерного товариства «Кредобанк» м.Львів

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» м.Київ

про визнання договору іпотеки від 08.02.2012 р. припиненим

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Гоменюк З.П.) від 20.12.2012 р. у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно договору факторингу б/н від 29.11.2011 р. шляхом купівлі-продажу права грошової вимоги, первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за договорами, які укладені між первісним іпотекодержателем та боржниками. До нового іпотекодержателя переходять права первісного іпотекодержателя у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, оскільки зобов'язання боржника за кредитним договором не припинилися, позивач повинен виконувати зобов'язання на користь нового кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області та винести нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому зазначає, що після укладення договору факторингу правовідносини між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «Артемівські зорі» припинилися, а право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Укладення договору факторингу, тобто фінансування під відступлення права вимоги не є договором про заміну кредитора у зобов'язанні. Таким чином, оскільки припинилися зобов'язання між ТОВ «Артемівські зорі» та ПАТ «Кредобанк» за кредитним договором (основним зобов'язанням), припиняються і відносини іпотеки, що на його думку врегульовано ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки. Окрім цього, скаржник вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв його заяви про уточнення позовних вимог.

Відзиви від відповідачів на адресу суду не надходили.

В судове засідання представники сторін вдруге не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. А тому, суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2008 р. між сторонами був укладений кредитний договір 11/02-2008р. з додатковими договорами №1 від 07.11.2008 р. та №2 від 06.01.2009 р. про надання кредиту в сумі 580 000 грн. для поповнення обігових коштів зі строком повернення 05.11.2009 р.

Як встановлено судом першої інстанції, з метою забезпечення виконання грошового зобов'язання по вказаному вище кредитному договору, ТОВ «Артемівські зорі» та ПАТ «Кредобанк» 08.02.2008 р. був укладений договір іпотеки.

Згідно умов даного договору іпотеки, а саме п.1.3. передбачено, що предметом іпотеки є нерухоме майно: зерніток, у т.ч. ЗАВ - 20 «А», дім охорони літ. «Б» загальною площею 6,7 кв.м., навіс літ. «В», зерносклад літ. «Г» загальною площею 435,6 кв.м., паркан літ. «Л», зерносклади (2 будівлі), у т.ч. зерносклад літ. »А», загальною площею 253,2 кв.м., зерносклад літ. «Б», загальною площею 305 кв.м., Картоплесховище літ. «А», загальною площею 2-91,6 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, Печенізький район, с. Артемівка, 1 км+200 м автодороги Артемівка-Борщова-Ганівка.

29.11.2011 р. між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» був укладений договір факторингу, відповідно до якого відбулося фінансування під відступлення права вимоги всіх грошових зобов'язань за кредитним договором №11/02-2008 укладеним між ПАТ »Кредобанк» та ТОВ «Артемівські зорі».

Окрім цього, як встановлено судом першої інстанції, 16.12.2011 р. був укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки. Згідно п.1.1 вказаного договору, у зв'язку з укладенням між первісним іпотекодержателем договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги №б/н від 29.11.2011 р., згідно з яким первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за договорами, перелік яких наведений в додатку №1 до договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги №б/н від 29.11.2011 р., які укладені між первісним іпотекодержателем та боржниками, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває права первісного іпотекодержателя, належні первісному іпотекодержателю за іпотечними договорами. До нового іпотекодержателя переходять права первісного іпотекодержателя у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами § 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України і спеціальним законом, яким є Закон України «Про іпотеку».

Згідно ст. 17 вказаного Закону, іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.6.1 вказаного договору, цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього.

Згідно п.6.2 договору іпотеки від 08.02.2008 р., право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі:

- припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою;

- знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки;

- реалізації предмета іпотеки;

-набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки;

- в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Згідно ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Окрім цього, статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як вбачається з матеріалів справи, таке повідомлення № 660 від 14.12.2011 р. було направлене боржнику (а.с. 19). У вказаному повідомленні зазначено, що між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (новий кредитор) укладено договір факторингу. А відтак, всі кошти в розмірі та в строки передбаченому Кредитним договором та виконувати свої зобов'язання необхідно на користь нового кредитора.

Стосовно тверджень позивача про те, що укладення договору факторингу, тобто фінансування під відступлення права вимоги не є договором про заміну кредитора у зобов'язанні, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.512 ЦК України, є чотири підстави заміни кредитора у зобов'язанні, а саме:

1) передання ним свої прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

При відступленні права вимоги переходить право вимоги в тому обсязі, в якому їх мав попередній кредитор. Відтак, твердження скаржника, що за договором факторингу відбувається відступлення права грошової вимоги, яке ґрунтується на первісному зобов'язанні первісного кредитора власне і стосується заміни кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги. З цього випливає, що законодавчі норми, які регулюють договір факторингу є спеціальними до загальних положень щодо заміни кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги.

Виходячи з наявних матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, а апеляційним господарським судом перевірено, що зобов'язання ТОВ «Артемівські зорі» за кредитним договором не припинилося, а тому договір іпотеки є чинним та діє до повного виконання зобов'язання іпотекодавцем за цим договором. Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав визнавати договір іпотеки припиненим.

Стосовно посилань скаржника, що місцевий господарський суд необґрунтовано не прийняв його заяви про уточнення позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Господарський суд першої інстанції вірно вказав, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог є по своїй суті зміною позовних вимог, тобто або предмету, або підстави.

Місцевий господарський суд також вказав, що оскільки, відповідно до ст.22 ГПК України, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду справи по суті, така заява позивача до розгляду не приймається.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Як вбачається з протоколів судових засідань від 16.10.2012 р. та 20.11.2012 р. розгляд справи по суті не розпочато. Заява позивача про уточнення позовних вимог, яка, як з'ясовано вище, є по своїй суті зміною позовних вимог, подана 10.11.2012 р., натомість розгляд справи по суті розпочався 11.11.2012 р., про що зазначено в протоколі.

З вищевикладеного випливає, що суд першої інстанції повинен був прийняти заяву позивача та розглядати справу з врахуванням даної заяви. Однак, навіть у випадку прийняття місцевим господарським судом вказаної заяви, остання не вплинула б на рішення суду про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2012 р. у справі

№ 5015/2569/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.