Постанова № 30041893, 10.09.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-1314/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Приватного підприємства „Андвікс" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000222300 від 07 листопада 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції є протиправним, необґрунтованим та безпідставним. Зазначав про те, що жодним нормативно-правовим актом, що регламентує діяльність органів державної податкової служби не передбачено право визначення податкового зобов'язання платнику податків з підстав визнання угоди нікчемною. Господарські операції позивача з ПП „Асіст" та ТОВ „Інтермаксервіс" підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Також позивач зазначає, що укладені між ним та його контрагентом правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені Цивільним кодексом України, додержання яких є необхідним для чинності правочину та дані угоди недійсними в судовому порядку не визнавались. Тому на думку позивача, висновок податкового органу про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів, які б дозволяли вважати укладені угоди нікчемними правочинами на підставі закону.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.

Представником відповідача подано письмові заперечення, в обґрунтування яких посилався на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Оскільки, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та договори, укладені позивачем з ПП „Асіст" та ТОВ „Інтермаксервіс" без мети настання реальних наслідків.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приватне підприємство „Андвікс" зареєстровано Світловодською районною державною адміністрацією 29.03.2004р. як юридичну особу, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.7) та перебуває на обліку в Світловодській об'єднаній державній податковій інспекції.

Судом встановлено, що Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі наказу №543 від 24.10.2010р. «Про призначення документальної виїзної перевірки ПП „Андвікс" (а.с.104), проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №254/2300/20650740 від 25.10.2011р. (а.с.78-99)

Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 12875 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року на суму 4438 грн., 3 квартал 2009 року -8437 грн. (а.с.11-21)

На підставі даного акту перевірки Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 07 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16094 грн., у тому числі 12875 грн. за основним платежем та 3219 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.10)

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скарги на дане рішення. За результатами процедури адміністративного оскарження, ДПА у Кіровоградській області рішенням №394/10/25-014 від 30.01.2012р. та ДПС України рішенням №4188/6/10-2115 від 06.03.2012р. податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000222300 від 07 листопада 2011р. залишено без змін, а скаргу без задоволення. (а.с.30-32, 55-57)

Судом встановлено, що ПП „Андвікс" протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП „Асіст" та ТОВ „Інтермаксервіс".

Так, позивачем отримано від вказаних контрагентів ячмінь, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (а.с.22, 25), податковими накладними (а.с.24, 29),

Розрахунок позивачем за отриманий товар здійснено в готівковій формі в повному обсязі, що підтверджується квитанціями (а.с.23, 27-28).

Витрати, понесені ПП „Андвікс" на придбання ячменю у контрагентів, віднесено до складу валових витрат 2 та 3 кварталів 2009р. у загальній сумі 51500 грн., у тому числі 2 квартал 2009р. -17750 грн. та 3 квартал 2009р. -33750 грн.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом -Закон №334/94-ВР, чинний на час виникнення спірних правовідносин) господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі. До того ж, для віднесення платником податку до складу валових витрат суми витрат на придбання товару, необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договорів сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, одним із видів діяльності ПП „Андвікс" є розведення свиней, овець, кіз, коней. В судовому засіданні директор ПП „Андвікс" повідомив суду, що ячмінь придбавався ним для годівлі тварин.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача надано договори оренди нерухомого майна та землі, відповідно до яких позивач має в користуванні чотири будівлі свинокомплексу та земельну ділянку для ведення товарного підсобного господарства (а.с.131-132, 135-139).

До того ж, позивач в перевіряємому періоді подавав до органів статистики звіти про стан тваринництва, відповідно до змісту яких, ПП „Андвікс" мав у власності більше чотирьох сотень свиней та двох коней, а також 80 центнерів кормів для них, а тому, враховуючи вищевикладене, посилання податкового органу про безтоварність господарських операцій є безпідставними. (а.с.133-134).

Також, суд зазначає, що відповідно до п.86.9. Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Аналогічні приписи містить пункт 7 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р.

В ході розгляду справи встановлено, що позапланову перевірку, за наслідками якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведено на підставі постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області по кримінальній справі №2011531008011, а тому визначення грошового зобов'язання позивачеві не відповідає змісту п.86.9. Податкового кодексу України (а.с.105-107).

З огляду на те, що ані норма п.86.9 ст.86, ані норма пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 ПК України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп.78.1.11 п.78.11 ст.78 ПК України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

На підставі вищевказаного, суд вважає, що відповідачем, в порушення вимог п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, передчасно прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 року №0000222300 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16094 грн., оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення та на час розгляду справи в суді відсутнє рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що угоди між позивачем та ПП „Асіст", ТОВ „Інтермаксервіс" є нікчемними.

Так, станом на час проведення господарських операцій між ПП „Андвікс" та вказаними контрагентами, дані юридичні особи були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР (а.с.48-53).

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначені платником податку валові витрати вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог чинного законодавства, відносно того, що укладені позивачем правочини контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Крім того, відповідачем не доведено, що ПП „Асіст", ТОВ „Інтермаксервіс" було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на прибуток, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до валових витрат при обчисленні податку на прибуток. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16094 грн., у т.ч. 12875 грн. за основним платежем та 3219 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000222300 від 07 листопада 2011р.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 160,94 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПП „Андвікс".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000222300 від 07 листопада 2011 року.

Присудити Приватному підприємству „Андвікс" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 160,94 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено -12.09.2012р..

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина