Постанова № 30041426, 17.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. справа № 2а-9493/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.

за участю представників:

позивача: - Майтак І. В. (дов. від 03.01.12 за № 53-02/26)

відповідача: - Борисенко І. С. (дов. від 30.03.12 за № 507/10/08-10-051)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року

у справі № 2а-9493/09/0470

за позовом відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000010630/0 від 22.01.09, № 0000010630/1 від 16.02.09, № 0000010630/2 від 05.05.09 та № 0000010630/3 від 08.07.09 в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків відповідача про неправомірну сплату позивачем земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані профілакторії, стадіони, палаци культури, фабрика-кулінарія, за ставкою в розмірі 25% від суми земельного податку, що призвело до заниження земельного податку в сумі 348463,54 грн. у період з 01.10.07 по 30.09.08. Законом України «Про плату за землю»встановлено, що податок за земельні ділянки, надані для гірничодобувних підприємств у межах населених пунктів, справляється у розмірі 25% від суми земельного податку. Відповідно до ст.66 Земельного кодексу України землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд, віднесено до земель промисловості.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.10 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.144), в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач, посилаючись на ст.1 Гірничого закону України, ст.66 Земельного кодексу України, зазначає, що до земель промисловості відносяться землі, зайняті об'єктами промисловості, тобто на яких провадяться промислові види діяльності. Земельні ділянки, на яких розташовані профілакторії, стадіони, палаци культури, фабрика-кулінарія позивача, до земель промисловості не відносяться.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншою законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.08, за результатами якої складений акт № 4/08-06-235/00191307 від 12.01.09.

В ході перевірки встановлено порушення підприємством ст.2, ч.ч.1, 10 ст.7 Закону України «Про плату за землю», а саме: підприємством справляється земельний податок за землі, зайняті профілакторіми, стадіоном, палацами культури, фабрикою-кулінарією у розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленого у розмірі одного відсотка від грошової оцінки, в результаті чого занижено земельний податок на загальну суму 348 463,54 грн.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, наявними матеріалах справи не спростовано, станом на 01.10.08 проведено часткову інвентаризацію об'єктів нерухомого майна підприємства та на підстав заяви позивача Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів підприємству надані витяги з технічної документації про визначення нормативного грошової оцінки земельних ділянок, виходячи з цільового призначення землі.

За даними Криворізького міського управління земельних ресурсів підприємством частково виконана інвентаризація земель. Станом на 01.11.08 в користуванні підприємства знаходяться земельні ділянки загальною площею 1965303,0 кв.м., в тому числі відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 476 від 09.08.2000, - 1345165,0 кв.м, а також відповідно до рішень виконкому міської ради.

ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»нараховує та сплачує земельний податок за земельні ділянки площею 11990756,95 кв.м.

На підставі акту перевірки № 4/08-06-235/00191307 від 12.01.09 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000010630/0 від 22.01.09, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з земельного податку в загальному розмірі 522695,31 грн., в т.ч. основний платіж - 348463,54 грн., штрафні (фінансові) санкції - 174231,77 грн.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Подані позивачем скарги залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0000010630/0 від 22.01.09 без змін.

На підставі рішень про результати розгляду скарг позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000010630/1 від 16.02.09; № 0000010630/2 від 05.05.09; № 0000010630/3 від 08.07.09.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів, зокрема, ст.ст.65, 66 Земельного кодексу України, зазначив, що всі землі, якими користується позивач, є землями гірничодобувного підприємства, в тому числі, землі, які знаходяться у межах населених пунктів (на яких розташовані профілакторії, стадіони, палаци культури, фабрика-кулінарія).

Зазначене у довідках Криворізького міського управління земельних ресурсів цільове призначення землі, не є тотожним поняттю - категорія землі. Від цільового призначення землі залежить її грошова оцінка, від якої, в свою чергу, згідно ст.8 Закону України «Про плату за землю» сплачується відсоток в якості земельного податку.

Крім того, ч.10 ст.7 Закону України «Про плату за землю»не ставить у залежність наявність або відсутність у гірничодобувних підприємств права на сплату земельного податку в розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.7 Закону від цільового використання наданих земельних ділянок.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сплачувався земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані профілакторії, стадіони, палаци культури, фабрика-кулінарія, за ставкою у розмірі 25% від суми земельного податку та не було порушено ст.2, ч.ч.1,10 ст.7 Закону України «Про плату за землю».

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земль, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Зокрема, ч.10 ст.7 вказаного Закону встановлено, що податок за земельні ділянки, надані для гірничодобувних підприємств у межах населених пунктів, справляється у розмірі 25% від суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої цієї статті.

За правилами ст.13 цього ж Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За визначенням в ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Виходячи з наведених норм, ставки земельного податку встановлюються в залежності від того, чи здійснена грошова оцінка земельних ділянок, місця їх розташування (в межах населених пунктів чи за їх межами) та визначеної категорії земель.

Статтею 65 Земельного кодексу України встановлено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Згідно із ст.66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Тобто до земель промисловості належать земельні ділянки, що надані підприємствам та використовуються для забезпечення їх статутної господарської діяльності, а не всі земельні ділянки, якими користується підприємство, в тому числі, земельні ділянки, на яких розташовані профілакторії, стадіони, палаци культури, фабрика-кулінарія.

Оскільки профілакторії, стадіони, палаци культури, фабрика-кулінарії позивача не приймають участі в забезпеченні основної діяльності позивача -добуванні залізних руд, їх будівлі та споруди не використовуються для виробничих потреб, вони не можуть бути віднесені до зазначених в ст.66 Земельного кодексу України адміністративно-побутових будівель та інших споруд, у зв'язку з чим земельні ділянки, на яких розташовані вказані об'єкти, не відносяться до земель промисловості з відповідними правовими наслідками.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи неправильно застосував норми справа, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2010 у справі № 2а-9493/09/0470 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко