Ухвала суду № 30039853, 13.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7628.1/11/0170/13

13.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 09.10.12 у справі № 2а-7628.1/11/0170/13

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим (пер.Садовий, 4, Первомайське, Первомайський район, Автономна Республіка Крим,96300)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,96300)

про стягнення заборгованості у сумі 605,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 605,64 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.12 у справі № 2а-7628.1/11/0170/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (96300, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим (96300, АР Крим, Первомайський район, смт. Первомайське, пров. Садовий,4; на р/р25606010047101 в КРУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 324805, ЄДРПОУ 22259431) 384,36 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, позивач - Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 13 березня 2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

До початку судового засідання представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданого відповідачем позивачу в порядку звітності, за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків станом на 01 червня 2011 року в сумі 384,36 грн.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (частина 3 статті 106 Закону).

В порядку ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 №1058-IV (далі по тексту - Закон) позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу від 07.06.11 № Ф-497 на суму 605,64 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 384,36 грн..

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості у сумі 384,36 грн..

Крім того, Управлінням Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим виявлено порушення з боку відповідача, а саме вимог підпункту 4 пункту 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не наданий звіт до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2010 рік до 01.04.11, про що складений акт від 12.04.11 №24.

На підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до відповідача були застосовані фінансові санкції за рішенням від 12.04.11 №44, які протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення підлягають сплаті.

На момент прийняття спірного рішення пункт 5 частини 9 статті 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.10 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

До 01.01.11, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11.

Відповідно, з 01.01.11 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Водночас, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

Органи пенсійного фонду з 01.0111 не вправі за порушення, вчинені до та після 01.01.11, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Зазначене підтверджується довідкою Вищого адміністративного суду України щодо застосування пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України.

Враховуючи те, що відповідачем спірним рішенням нараховані штраф та пеня, визначені п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за порушення, вчинені до 01.01.11, враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що її застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

З урахуванням викладеного, Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 неправомірно винесло рішення від 12.04.11 №44.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.12 у справі № 2а-7628.1/11/0170/13- залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.12 у справі № 2а-7628.1/11/0170/13- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко