Постанова № 30039141, 12.03.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/242/13-a

"12" березня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Яницькій О.Р.

за участю:

представника позивача - Турчина Д.О.

представників відповідача - Костишин Л.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Самолусківський крохмальний завод»

до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 листопада 2012 року №0000042210 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 474 856 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Самолусківський крохмальний завод» (далі по тексту - ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби (далі по тексту - Гусятинська МДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення 8 листопада 2012 року №0000042210 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 474 856 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є неправомірними у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що важає безпідставним висновок податкового органу про порушення Товариством п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Пояснив, що господарська операція по придбанню картоплі у ТОВ «Мі-Стар» мала реальний характер, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку. Крім того, пояснив, що вищенаведена операція є економічно вигідною для позивача. Придбаний товар безпосередньо використовується в основній господарській діяльності підприємства.

З врахуванням викладеного, представник позивача просив позов задовольнити та скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення Гусятинської МДПІ.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представник податкового органу обґрунтувала тим, що під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України.

Представник відповідача вважає, що такі порушення були допущені через те, що перевіркою було встановлено, що у контрагента позивача ТОВ «Мі-Стар» на момент укладення договору купівлі-продажу від 05 березня 2012 року був відсутній товар, що був предметом договору, а тому операція по придбанню позивачем картоплі у вищенаведеного товариства є нереальною, а надані для перевірки первинні бухгалтерські документи не підтверджують факту проведення господарської операції, а податкові накладні виписані продавцем не виконують своєї функції первинного документу який дає право покупцю на формування податкового кредиту з ПДВ.

З врахуванням викладеного, представник податкового органу вважає, що перевірка була проведена правомірно, висновки акту перевірки є обґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 29 вересня по 15 жовтня 2012 року державною податковою службою в Тернопільській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Самолусківський крохмальний завод» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за період з 1 березня 2012 року по 31 травня 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 23 жовтня 2012 року № 2/22-36543247 (далі по тексту - акт).

На підставі акту перевірки Гусятинською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 08.11.2012 року №0000042210, яким ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 474 856,00 грн.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок акту перевірки про порушення Товариством пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України при відображенні ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» в податковому обліку фінансово-господарських операцій з придбання картоплі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мі-Стар».

На думку податкового органу, такі порушення були допущені через те, що перевіркою було встановлено, що у контрагента позивача - ТОВ «Мі-Стар» на момент укладення договору купівлі-продажу від 05 березня 2012 року був відсутній товар, що був предметом договору, а тому операція по придбанню позивачем картоплі у вищенаведеного товариства є нереальною, а надані для перевірки первинні бухгалтерські документи не підтверджують факту проведення господарської операції, а податкові накладні виписані продавцем не виконують своєї функції первинного документу який дає право покупцю на формування податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, податкова інспекція прийшла до висновку, що по ланцюгу руху товару (картоплі) від виробника до кінцевого споживача (переробника) є лише формальне оформлення документообігу, а єдиною метою проведення документування фінансово-осподарських взаємовідносин ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» з ТОВ «Мі-Стар» є одержання підприємством економічної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань за рахунок неправомірного формування податкового кредиту по операціях з придбання картоплі, а договір купівлі-продажу від 05 березня 2012 року, відповідно до статей 215, 203 та 216 Цивільного кодексу України, є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Аналізуючи вищенаведені висновки податкового органу, суд вважає їх помилковими та необґрунтованими виходячи з наступного:

Відповідно до пп. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В ході проведення перевірки ДПС у Тернопільській області встановлено та підтверджено наявність всіх податкових накладних, складених у відповідності із ст. 201 ПК України, що підтверджують сформований податковий кредит з контрагентом - ТОВ «Мі- Стар».

Суми податку на додану вартість по податкових накладних включені до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих до податкового органу, та наданих під час проведення перевірки.

В жодному пункті Акту перевірки перевіряючими не встановлено та не зазначено порушень щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, наданих Товариству.

Суд також враховує той факт, що в акті перевірки не заперечувалось те, що наявні на Товаристві видаткові та товарно-транспортні накладні підтверджують фактичне переміщення та отримання товару від контрагента.

Відсутність жодних зауважень щодо складання та оформлення даних документів, свідчить про належне підтвердження факту здійснення господарських операцій за договором поставки від 05.03.2012 року № 05-03-12/1-МС-СКЗ.

Суд не приймає до уваги висновки перевірки, в частині того, що єдиною метою проведення документування фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» із ТОВ «Мі-Стар» є одержання підприємством економічної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов 'язань за рахунок неправомірного формування податкового кредиту по операціях з придбання сировини (картоплі).

Так, відповідно до статуту ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» в редакції від 30.06.2011 року та довідки Головного управління статистики у Тернопільській області АА № 432959 від 29.03.2012 року, основним видом діяльності ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» є виробництво крохмалю та крохмальних продуктів.

Вище наведене свідчить про те, що придбання картоплі у ТОВ «Мі-Стар» обумовлено здійсненням господарської діяльності Товариства, пов'язаної із виготовленням та подальшим продажем крохмалю картопляного.

Суд також враховує той факт (який не заперечувався учасниками процесу), що ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» сплачено суми податку на додану вартість в ціні придбання товару, у зв'язку із чим включено їх до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПКУ, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Отже, законодавцем чітко визначена самостійність ведення податкового обліку при обрахуванні сум податку на додану вартість, а тому ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» не може нести відповідальність за свого контрагента чи його контрагентів.

При цьому, Акт перевірки не містить жодної інформації про те, що ТОВ «Мі-Стар» та ТОВ «Енерджі Індастріал груп» не задекларовано суму податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань відповідних звітних періодів.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на те, що актом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мі-Стар» доведено той факт, що у ТОВ «Мі-Стар» на момент укладення договору купівлі-продажу від 05 березня 2012 року був відсутній товар, що був предметом договору, а тому операція по придбанню позивачем картоплі у вищенаведеного товариства є нереальною, виходячи з наступних обставин:

1. постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року по справі № 2а-1970/3478/12 задоволено в повному обсязі адміністративний позов ТОВ «Мі-Стар» та визнано протиправним та скасовано наказ Тернопільської ОДПІ № 2094 від 25.09.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мі-Стар» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 09.10.2009 року по 30.06.2012 року та визнано протиправними дії Тернопільської ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мі-Стар» на підставі наказу № 2094 від 25.09.2012 року.

2. Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з врахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, в рішеннях Європейського Суду з прав людини: «Інтерсплав проти України» (2007 рік заява №803/02), «Булвес АД» проти Болгарії» (2009 рік заява №3991/03), Європейський Суд прийшов до висновку про те, що платник податків не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання своїм контрагентом обов'язків по сплаті податків.

Практика Європейського суду з прав людини знайшла своє відображення у національній судовій практиці. Так, Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2008 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010 року №К-13115/10, від 25.05.2010 року № К-4867/07.

Суд також вважає безпідставними і необґрунтованими висновки перевіряючих щодо нікчемності правочину, укладеного ТОВ «Самолусківський крохмальний завод» із ТОВ «Мі-Стар».

Так, ДПС у Тернопільській області не було враховано вимоги ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, посилання ДПС у Тернопільській області в Акті перевірки на ч. 5 ст.203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою посадових (службових) осіб податкового органу.

Такі висновки підтверджуються і ст. 20 ПКУ, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім того, вищенаведена позиція суду повністю узгоджується з офіційною позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, де вказано на те, що «Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань - визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як суд зазначав вище, незважаючи на заперечення проти позову, представником позивача належними та допустимими доказами не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення від 8 листопада 2012 року, суд приходить до висновку, що воно прийняте в порушення вимог Конституції України, практиці Європейського Суду з прав людини та податкового законодавства України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 8 листопада 2012 року №0000042210 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 474 856 грн.

3. Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Самолусківський крохмальний завод» 2 294 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 березня 2013 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.