Ухвала суду № 30034622, 14.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р.Справа № 13891/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 13891/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0001080172 від 23.11.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 р. адміністративний позов - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення за №0001080172 від 23.11.2012 року.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, судом проігноровано дійсні обставини справи та не надано належної оцінки правовій позиції відповідача, що є підставою для скасування ухваленого судового рішення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований 24.07.2003 року Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - Харківська ОДПІ Харківської області ДПС), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_5, довідкою про взяття на облік платника податків від 01.10.2003 року №3349, довідкою №2110, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_3, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_4 (а.с. 84-89 том 1).

На підставі наказу від 30.10.2012 року №736 фахівцем Харківської ОДПІ Харківської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1933/17-1939800031 від 12.11.2012 року (а.с. 9-17 том 1), яким встановлені порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 15900,00 грн., в тому числі по періодах: червень 2012 року - у сумі 15900,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001080172, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 23850,00 грн., у тому числі за основним платежем - 15900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7950,00 грн. (а.с. 8 том 1).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарська операція позивача з вищезазначеним контрагентом була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами та іншими первинними документами), а саме фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентом - ТОВ «Інформ - прогрес сервіс», правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ. Доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» (постачальник) укладено договір купівлі - продажу від 21.05.2012 року №33 (а.с. 95-97 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність товарно - матеріальні цінності: с/г продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати вказані товарно - матеріальні цінності на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивачем придбано у ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» с/г продукцію - кунжут, що підтверджується видатковими накладними №ІПС0000016 від 08.06.2012 року на загальну суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8833,33 грн., №ІПС0000025 від 14.06.2012 року на загальну суму 42400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7066,67 грн. (а.с. 99, 102 том 1).

Вказану продукцію отримано безпосередньо ОСОБА_2, про що свідчить його підпис у видаткових накладних №ІПС0000016 від 08.06.2012 року, №ІПС0000025 від 14.06.2012 року.

Відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ФОП ОСОБА_2 на умовах самовивезення.

Так, відповідно до товарно-транспортних накладних №0000016 від 08.06.2012 року та №0000025 від 14.06.2012 року (а.с. 100, 103 том 1) транспортування с/г продукції здійснювалось за рахунок позивача автомобілем ГАЗ-3302-14 (держ.№ НОМЕР_2), водієм ОСОБА_3

Вказаний автомобіль позивач орендує у гр. ОСОБА_3 за договором оренди автотранспорту від 01.01.2012 року (а.с. 109 том 2). ОСОБА_3 перебуває з позивачем у трудових відносинах (експедитор) відповідно до трудового договору від 07.07.2007 року (а.с. 110-111 том 2).

Зазначену в договорі с/г продукцію доставлено на склад позивача на адресу: АДРЕСА_1.

Відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення з додатком до цього договору (а.с. 112-115 том 2) позивач орендує у ТОВ Компанії «ОВІН» нежитлові приміщення для виробництва кондитерських виробів та виробниче обладнання, необхідне для виробничого процесу, за адресою: АДРЕСА_1, за якою і здійснювалось розвантаження с/г продукції.

ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» виписано податкові накладні №16 від 08.06.2012 року на загальну суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8833,33 грн., №26 від 14.06.2012 року на загальну суму 42400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7066,67 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за отриманий кунжут ФОП ОСОБА_2 проведено на підставі виписаних ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» рахунків - фактур №ІПС0000016 від 08.06.2012 року та № ІПС0000025 від 14.06.2012 року (а.с. 98, 101 том 1) у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками з банківських рахунків (а.с. 90-94 том 1) та платіжними дорученнями. При цьому, оплата позивачем с/г продукції включала в себе оплату як за кунжут, так і за журавлину свіжу, отримані позивачем від ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» у травні - червні 2012 року за договором купівлі - продажу від 21.05.2012 року №33.

По взаємовідносинам з ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» відповідні суми ПДВ за зазначеними вище податковими накладними, відображеними у реєстрі отриманих податкових накладних, позивачем включено до складу податкового кредиту у червні 2012 року, що відповідає даним податкової декларації з ПДВ за відповідний період.

В подальшому отримана від ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» с/г продукція використана для виробництва продукції - козинаки, яка, в свою чергу, реалізована позивачем контрагентам - ПП «ВТФ «Легіон центр», ПП «Орхідея-Суми», ТОВ «Віал-Маркет», ТОВ «Український Рітейл», СУАП «Європоль» ТОВ, ТОВ «Восторг», ТОВ «ССХА», НВПП «Стінг», ТОВ «Альфа-Рітейл», ТОВ «Ларєв», ТОВ «ТП «Нова Торгівельна Мережа», ТОВ «Демос-Агро», ТОВ «Укр-Трейд», що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 104-212 том 1, а.с. 1-108 том 2).

Відповідно до договору про сумісну діяльність від 20.01.2003 року позивач здійснює свою виробничу діяльність спільно з Компанією «ОВІН» ТОВ, і є виробником продукції - кондитерських виробів, на виробництво та використання якої Компанія «ОВІН» ТОВ має дозвіл відповідно до висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.04.2003 року №05.03.02-04/13120.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2 У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ФОП ОСОБА_2 збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ «Інформ - прогрес сервіс», взаємопов'язаності позивача та ТОВ «Інформ - прогрес сервіс», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо обґрунтування відповідачем нереальності правочину ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» з позивачем висновками Акту Харківської ОДПІ від 11.09.2012 р. № 421/153/34056721 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

В ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства позивачем.

Крім того, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відсутність технічних та трудових ресурсів у контрагента, транспортного та торгівельного обладнання, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 44.1 ст.44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 23850,00 грн., у тому числі за основним платежем - 15900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7950,00 грн., за податковим повідомленням - рішенням №0001080172 від 23.11.2012 року є необґрунтованим та безпідставним, а тому прийняте відповідачем рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 13891/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.