Ухвала суду № 30034265, 28.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р.Справа № 2а-9928/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-9928/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство "ТЕП"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "ТЕП", з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000872302 від 09.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85659,32 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "ТЕП" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000872302 від 09.04.2012 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі наказу від 30.03.2012 року № 93 та згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст..79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство «ТЕП» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промспецконсалтинг» за період з 01.01.2011 по 31.01.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2012 року № 120/23-212/14099203 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ НВП «ТЕП» (податковий номер 14099203) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промспецконсалтинг» за період з 01.01.2011 по 31.01.2012 року в якому відповідачем встановлено порушення : п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 73666,66 грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі - 4100,0 грн., за березень 2011 року у сумі - 17100,0 грн., за травень 2011 року у сумі 2000,0 грн., за червень 2011 року у сумі - 2500,0 грн., за липень 2011 року у сумі - 5500,0 грн., за вересень 2011 року у сумі - 6700,0 грн.. за жовтень 2011 у сумі 17950,0 грн., за листопад 2011 року у сумі - 13166,66 грн., за грудень 2011 року у сумі - 1650,0 грн., за січень 2012 року - 3000,0 грн.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000872302 від 09.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85659,32 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Харківський області та ДПС України. За результатами розгляду скарг Позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін (рішення ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги від 14.06.12 №2978/10/10.2-17, рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 23.07.12 №13025/6/10-2115).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення до податкового кредиту за перевіряємий період суми податку на додану вартість за податковими накладними складеними ТОВ «Промспецконсалтинг».

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 30.03.2012 року № 120/23-212/14099203, підставами для висновку про заниження податку на додану вартість став висновок податкового органу про те, що за правочинами укладеними від імені ТОВ «Промспецконсалтинг» з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "ТЕП" встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій, а тому отримані послуги та роботи не призначені для використання у господарській діяльності платника податку. Відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В мотивувальній частині акту перевірки відповідач посилається на акти перевірок та неможливості проведення зустрічних звірок контрагента позивача ТОВ «Промспецконсалтинг», відповідно до яких підприємство відсутнє за місцезнаходженням, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничіх активів, складських приміщень, транспортних засобів, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в рамках здійснення господарської діяльності ТОВ «НВП ТЕП» був укладений договір з ТОВ «Промспецконсалтинг»: договір №5/11 від 03.01.11 на виконання робіт з оцінки можливостей видобування та утилізації природного газу-метану у Західному Донбасі на загальну суму 90600,00 грн. 21.03.11р. сторонами підписана додаткова угода, відповідно до якої вартість робіт по вищевказаному договору склала 187200, 00 грн. Відповідно до додаткової угоди від 30.06.11р. до вищевказаного договору сторони домовились про продовження дії договору до 30.07.11р. На виконання умов вказаного договору ТОВ «НВП ТЕП» здійснила авансові платежі 27.01.11 на суму 24600,00 грн., 02.03.11р. на суму 36600,00 грн., 09.03.11 на суму 13200,00 грн., 22.03.11 на суму 28800,00 грн., 23.03.11 на суму 24000,00 грн., 30.05.11 на суму 12000,00 грн., 23.06.11 на суму 15000,00 грн., 26.07.11 на суму 15600,00 грн., 28.07.11 на суму 17400,00 грн. На що Виконавець за договором в порядку ст.201 ПК України видав відповідні податкові накладні, які були надані підприємством до перевірки. 29.07.12 Виконавцем були передані результати виконаних робіт, про що підписаний акт №5/11.

01.09.11 ТОВ «НВП ТЕП» з ТОВ «Промспецконсалтинг» був укладений договір №10/11 по наданню маркетингових послуг з аналізу обладнання для газових свердловин на загальну суму 90600,00 грн. Відповідно до технічного завдання до вказаного договору сторони узгодили цільове призначення робіт, оціночні параметри, способи реалізації робіт, перелік документації, яка надається в результаті виконання договору. 11.10.11р. сторонами підписана додаткова угода, відповідно до якої вартість робіт по вищевказаному договору склала 124200, 00 грн. На виконання умов вказаного договору ТОВ «НВП ТЕП» здійснила авансові платежі 05.09.11 на суму 9000,00 грн., 13.09.11р. на суму 4200,00 грн., 28.09.11 на суму 27000,00 грн., 11.10.11 на суму 42000,00 грн., 13.10.11 на суму 12000,00 грн., 19.10.11 на суму 30000,00 грн., на що Виконавець за договором в порядку ст.200 ПК України видав відповідні податкові накладні, які були надані підприємством до перевірки. 20.10.12 Виконавцем були передані результати виконаних робіт, про що підписаний акт №10/11.

Також, 20.10.11 ТОВ «НВП ТЕП» з ТОВ «Промспецконсалтинг» був укладений договір №15/11 по наданню послуг з аналізу техніки та технології буріння газаційних свердловин в умовах Донбасу на загальну суму 20400,00 грн. В рамках виконання вказаного договору Замовником за договором був виданий наряд-замовлення, в якому викладене технічне завдання до даного договору. 30.11.11р. сторонами підписана додаткова угода, відповідно до якої подовжений строк дії договору до 10.02.12р. На виконання умов вказаного договору ТОВ «НВП ТЕП» здійснила авансові платежі 28.10.11 на суму 12000,00 грн., 31.10.11р. на суму 11700,00 грн., 08.11.11 на суму 25400,00 грн., 14.11.11 на суму 47000,00 грн., 30.11.11 на суму 6600,00 грн., 20.12.11 на суму 9900,00 грн., 20.01.12 на суму 18000,00 грн., на що Виконавець за договором в порядку ст.201 ПК України видав відповідні податкові накладні, які були надані підприємством до перевірки. 10.02.12 Виконавцем були передані результати виконаних робіт, про що підписаний акт №10/11 на загальну суму 142600,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що у подальшому придбані послуги позивачем були використано у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у контрагента позивача не є доказом факту нереальності постачання послуг.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. по справі № 2а-9928/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.