Ухвала суду № 30032544, 22.01.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1917/1224/2012Головуючий у 1-й інстанції Ковтунович О.В. Провадження № 22-ц/789/123/13 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткача З. Є., Бершадської Г. В.,

при секретарі - Нищий О.Т.

з участю апелянта

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду від 28 листопада 2012 року по справі за позовом ПАТ "Альфа банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року ПАТ "Альфа банк" звернулось в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що в грудні 2006 року ЗАТ "Альфа банк" (зараз ПАТ "Альфа банк") та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 18227,72 дол. США під 12% річних, з терміном повернення до 21.12.2011 року. В результаті неналежного виконання умов договору у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 76086,74 дол. США., яка складається із заборгованості за кредитом 11223,69 дол. США, за відсотками 2143,31 дол. США, пені 62719,74 дол. США.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 161987,55 грн., а саме 13872,75 грн. заборгованості по відсотках та 148114,80 грн. пені.

Рішенням Шумського районного суду від 28 листопада 2012 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ "Альфа банк", рахунок №37396000000004, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, заборгованість за кредитним договором №490019605 від 21.12.2006 року в сумі 161 987,55 грн. з яких 13872,75 грн. - по відсотках, 148114,80 грн. частина пені та судовий збір в сумі 1619,88 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, провадження по справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що з нього згідно судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2008 року стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 97350,34 грн., а тому договірні правовідносини між сторонами припинились і нарахування відсотків та пені є незаконним. Вказав, що суд всупереч вимогам ст. 205 ЦПК України не закрив провадження у справі, хоча набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що в результаті неналежного виконання умов кредитного договору в ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яку слід стягнути в користь ПАТ "Альфа-банк".

З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.

Як встановлено судом, 21.12.2006 року ЗАТ "Альфа банк" (зараз ПАТ "Альфа банк") та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 18227,72 дол. США під 12% річних, з терміном повернення до 21.12.2011 року для придбання автомобіля Форд Фокус.

21.12.2006 року сторони уклали також договір застави рухомого майна, предметом якого є придбаний за кредитні кошти автомобіль Форд Фокус.

20.02.2008 року у зв'язку із систематичним порушенням зобов'язань за договором ПАТ "Альфа банк" надіслав відповідачу досудову вимогу про термінову сплату простроченої заборгованості.

Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альффа банк" за договором кредиту №490019605 заборгованість за кредитом в сумі 77103,12 грн., по процентах в сумі 5950,10 грн, пені в сумі 13797,86 грн., судовий збір в сумі 484,26 грн. та 15 грн за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто 97350,34 грн.

Як пояснив ОСОБА_1, він сплатив банку на виконання судового наказу 85247,09 грн., залишок його заборгованості перед позивачем становить 12103,25 грн. Зокрема, 13.10.2008 року банку перераховано 13457,01 грн. страхового відшкодування після ДТП, а 20.12.2010 року -18710,17 грн., 21.01.2011 року 37358,16 грн і 15721,75 грн. після продажу заставного автомобіля Форд Фокус, який він передав позивачу в рахунок погашення заборгованості.

Однак доводи апелянта про те, що договірні правовідносини між сторонами щодо виконання умов кредитного договору від 21.12.2006 року припинились, а після винесення судового наказу у нього залишилось лише зобов'язання щодо дострокового повернення усієї суми боргу колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Отже, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, вказане судове рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Відповідно безпідставними є доводи про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що існує рішення суду, яке набрало законної сили, постановлене між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як видно із розрахунку, долученого 20.11.2012року до матеріалів справи, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 12607,84 грн. за кредитом, 13872,75 грн. за відсотками та 586581,88 грн. по сплаті пені, а всього 613062,47 грн.

ПАТ "Альфа банк", врахувавши сплачені ОСОБА_1 на виконання судового наказу від 19.08.2008 року суми, уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом у розмірі 13872,75 грн. та частину пені в сумі 148114,80 грн.

Дані позовні вимоги раніше судами не розглядались, проведений банком розрахунок відповідає умовам кредитного договору від 21.12.2006 року, тому суд, розглянувши спір в межах уточнених вимог, задовольнив позов ПАТ "Альфа банк".

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи в апеляційному суді, з метою встановлення фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, з'ясовано думку ОСОБА_1 стосовно наданого позивачем розрахунку заборгованості, зокрема про розмір пені, а також щодо можливості її зменшення.

ОСОБА_1 пояснив, що не звертався із заявами про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та про її зменшення, оскільки вважає, що його зобов'язання перед банком згідно кредитного договору від 21.12.2006 року припинилось після ухвалення судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2009 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шумського районного суду від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

З оригіналом вірно

Суддя апеляційного суду

Тернопільської області О.Я. Міщій