Рішення № 30025633, 05.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2013 р. Справа № 6/014-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» про стягнення боргу за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами №00014 від 29.08.2007,

за участю представників сторін:

позивача: Тарапона С.С. (дов. №196-107/кр від 03.01.2013),

відповідача: Місіна Л.П. (дов. №7/13 від 17.12.12).

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2012 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулося з позовом до ТОВ «ФОРА» про стягнення 29 608 грн. 95 коп., з яких: 22 214 грн. 48 коп. - основний борг; 1641 грн. 27 коп. - втрат від інфляції; 722 грн. 05 коп. - 3% річних; 1698 грн. 96 коп. - пені та 3332 грн. 19 коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вказаний борг у відповідача виник в наслідок порушення останнім взятих зобов'язань за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами №00014 від 29.08.2007.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2012 порушено провадження у справі № 6/014-12 та призначено її до розгляду на 21.02.2012.

У судовому засіданні 21.02.2012 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній зазначив про помилкове включення суми 81,18 грн. за період з 01.12.11 по 31.12.11, за адресою Голосіївський р-н, вул. академіка Заболотного 48а (рах.факт №48136), до позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 29 515 грн. 18 коп., з яких: 22 133 грн. 30 коп. - основний борг; 1641 грн. 11 коп. - втрат від інфляції; 722 грн. 01 коп. - 3% річних; 1698 грн. 75 коп. - пені та 3320 грн. 01 коп.

Вказана заява задоволена судом.

З цих підстав суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 515 грн. 18 коп., з яких: 22 133 грн. 30 коп. - основний борг; 1641 грн. 11 коп. - втрат від інфляції; 722 грн. 01 коп. - 3% річних; 1698 грн. 75 коп. - пені та 3320 грн. 01 коп.

В судовому засіданні 21.02.2012 судом було оголошено перерву до 13.03.2012 та задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

У судовому засіданні 13.03.2012 судом призначено у справі судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 29.08.2012 було задоволено клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо погодження строку проведення судової експертизи.

У зв'язку з поверненням справи з експертної установи, ухвалою від 07.02.2013 поновлено провадження у справі № 6/140-12 та призначено розгляд справи на 19.02.2013.

19.02.2013 через канцелярію суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні 19.02.2013 представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено ухвалою від 19.02.2013.

У судовому засіданні 19.02.2013 судом оголошено перерву до 05.03.2013.

04.03.2013 та 05.03.2013 позивачем та відповідачем через канцелярію суду подано додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 05.03.2013 судом оголошено перерву до 06.03.2013.

06.03.2013 представником відповідача подані додаткові пояснення у справі.

Враховуючи, що сторонам судом було належним чином надано можливість довести свої вимоги та заперечення, а також те, що реалізація норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

У судовому засіданні, відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

29.08.2007 між головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» та ТОВ «Фора» було укладено договір №00014 від 29.08.2007 року на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 2.1 договору головне управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) надає відповідачу в тимчасове користування місце(-я) для розміщення рекламних засобів на підставі оформленого належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а відповідач використовує надані місця відповідно до Типових правил розміщення реклами в м. Києві та здійснює оплату за їх користування.

Місця розміщення рекламних засобів зазначаються в Додаткових угодах до договору(п.2.2).

Відповідно до положень п. 4.1 розмір плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів встановлюється виконавчим органом Київської міської ради та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення рекламного засобу та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в Додаткових угодах.

Розрахунки за цим договором здійснюються відповідачем щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (п. 4.3)

Відповідно до п. 4.5 договору плата сплачується відповідачем окремо по кожному рахунку-фактурі.

Неотримання відповідачем рахунків-фактур в строки, визначені договором, не звільняє відповідача від внесення ним плати за договором та не є перешкодою для нарахування позивачем штрафних санкцій.(п.4.5).

Також, пунктом 3.6.15 договору встановлено, обов'язок відповідача щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у позивача рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів… .

Розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати при відсутності рекламного засобу, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку.(п.4.10 договору).

Також відповідно до положень п. п. 7.4, 7.5 сторони договору передбачили, що за несвоєчасне або неповне внесення плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламного засобу, що складає більше 1 місяця, відповідач додатково сплачує штраф в розмірі 15 відсотків простроченої суми.(п. 7.5)

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що договір діє протягом строку дії пріоритету та/або дозволу.

Також пунктом 8.3 договору сторони визначили підстави для дострокового припинення дії договору, зокрема, з підстав скасування (припинення) дозволу, відмови у його наданні (продовження строку його дії).

Як вбачається з Додаткової угоди №1 та №2 до договору №00014 від 29.08.2007 та не заперечується відповідачем, останньому були надані дозволи на розміщення рекламних засобів за наступними адресами, розміром оплати та строками дії: Дарницький р-н, вул. Ревуцького,6 (строк дії з 29.08.07 - 10.05.12); Дарницький р-н, вул. Тростянецька 4/2 (строк дії з 29.08.07 - 10.05.12); Дарницький р-н, Харківське шосе, 172 (строк дії з 29.08.07 - 10.05.12); Деснянський р-н, вул. академіка Курчатова, 5 (№2) (строк дії з 29.08.07 - 31.12.10); Деснянський р-н, вул. Марини Цвєтаєвої, 18/78 (строк дії з 29.08.07 - 30.04.11); Дніпровський р-н, просп. Юрія Гагаріна, 2/35 (строк дії з 29.08.07 - 31.12.10); Дніпровський р-н, вул. Петра Запорожця, 21 (29.08.07 - 01.05.10); Дніпровський р-н, вул. Миропільська, 19 (строк дії з 29.08.07 - 31.12.10); Дніпровський р-н, бульв. Перова, 32 (строк дії з 29.08.07 - 15.04.10); Дніпровський р-н, бульв. Перова, 14 (строк дії з 29.08.07 - 30.04.11); Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 46 (строк дії з 29.08.07 - 10.05.12); Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 22 (строк дії з 29.08.07 - 10.05.12); Оболонський р-н, вул.. Лайоша Гавро, 20 (строк дії з 29.08.07 - 30.04.10); Оболонський р-н, вул. маршала Тимошенка, 19 (строк дії з 29.08.07 - 01.05.10); Святошинський р-н, бульв. Академіка Вернадського, 16 (строк дії з 29.08.07 - 30.04.10); Шевченківський р-н, вул. Саратівська, 6А (строк дії з 29.08.07 - 30.04.11); Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, 16 (строк дії з 29.08.07 - 30.04.11); Голосіївський р-н, вул. академіка Заболотного, 48-а (строк дії з 27.04.10 - 27.04.15).

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за розміщення рекламних засобів в період з 01.08.2010 по 01.12.2011, які знаходились за наступними адресами: Дарницький р-н, вул. Ревуцького,6; Дарницький р-н, вул. Тростянецька 4/2; Дарницький р-н, Харківське шосе, 172; Деснянський р-н, вул. академіка Курчатова, 5 (№2); Деснянський р-н, вул. Марини Цвєтаєвої, 18/78; Дніпровський р-н, просп. Юрія Гагаріна, 2/35; Дніпровський р-н, вул. Миропільська, 19; Дніпровський р-н, бульв. Перова, 14; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 46; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 22; Шевченківський р-н, вул. Саратівська, 6А; Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, 16; Голосіївський р-н, вул. академіка Заболотного, 48-а.

Періоди, які неоплачені, окремо по кожній з адрес розміщення рекламних засобів, вказані в рахунках-фактурах поданих позивачем до позовної заяви та перебувають в межах з 01.08.2010 по 01.12.2011 (т.1 а/с 45 - 76).

У справі призначалась судова економічна експертиза на вирішення якої було поставлено наступні питання: Яка загальна сума боргу (розмір основного боргу, інфляційного збільшення, 3% річних, пені та штрафу) ТОВ «Фора» за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які встановлені за період з 01.08.2010 по 31.12.2011 станом на 6.01.2012 згідно договору на право тимчасового користування місцем для розміщення зовнішньої реклами №00014 від 29.08.2007 ? Яка загальна сума боргу (розмір основного боргу, інфляційного збільшення, 3% річних, пені та штрафу) ТОВ «Фора» по кожному об'єкту зовнішньої реклами, вказаному в додатковій угоді №1 та додатковій угоді №2 до договору на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами №00014 від 29.08.2007?

Вбачається, що за наслідками проведення експертизи експерт прийшов до висновку про неможливість надати відповіді на поставлені судом питання, зокрема, з підстав відсутності в матеріалах справи та неподання позивачем актів приймання-передачі наданих послуг, доказів їх надання ТОВ «Фора», доказів надання рахунків для оплати та інших документів

За приписами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

За результатами розгляду матеріалів справи та оцінки наданих сторонами доказів суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Так, як вбачається з експертного висновку № 3769/12-44 експерт прийшов до висновку про неможливість надати відповіді на поставлені судом питання, зокрема, з підстав відсутності в матеріалах справи та неподання позивачем актів приймання-передачі наданих послуг, доказів їх надання ТОВ «Фора», доказів надання рахунків для оплати та інших документів.

Так, відповідач заперечуючи проти позову стверджував про те, що вказаний експертний висновок є підставою для відмови в позові з підстав недоведеності факту наявності боргу та неможливості встановлення його дійсного розміру.

Проте, суд вивчивши висновок судового експерта, прийшов до висновку про помилковість висновків експерта щодо неможливості надати відповіді на поставлені судом питання, зокрема, з підстав відсутності в матеріалах справи та неподання позивачем актів приймання-передачі наданих послуг, доказів їх надання ТОВ «Фора» та доказів надання рахунків для оплати.

Так, вбачається, що здійснюючи експертне дослідження експерт взяв до уваги лише положення п. 3.4.1 та п. 3.4.2 договору на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами №00014 від 29.08.2007, проте залишив зовсім без уваги положення п. 3.6.15, п. 4.1, п. 4.3, п. 4.5, та п. 4.10 Договору №00014 від 29.08.2007.

У зв'язку з викладеним суд не бере до уваги наявний в матеріалах справи висновок експерта.

При цьому, експерт помилково не звернув увагу на те що п. 3.6.15, п. 4.1, п. 4.3, п. 4.5, та п. 4.10 Договору №00014 від 29.08.2007 не ставлять в залежність розмір оплати за договором, строк оплати за договором та обов'язок здійснення такої оплати з фактом наявності чи відсутності актів приймання-передачі наданих послуг, фактом їх надання ТОВ «Фора» та фактом надання позивачем рахунків для оплати.

Так, відповідно до положень п. 4.1 базова плата вказується в Додаткових угодах та була відома відповідачу, оскільки його підписи наявні на додаткових угодах.

Крім того, пунктом 3.6.15 договору встановлено, безпосередній обов'язок відповідача щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у позивача рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів… .

Отже, отримання рахунків на оплату є виключно обов'язком відповідача.

Також, зі змісту положень п.4.1 п. 4.3 та п. 4.5 договору вбачається, що неотримання відповідачем рахунків-фактур в строки, визначені договором(пунктом 3.6.15), не звільняє відповідача від обов'язку щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця вносити плату за договором(визначену в додаткових угодах) на поточний рахунок Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» та не є перешкодою для нарахування позивачем штрафних санкцій.

Відтак, вбачається, що незалежно від того отримав відповідач рахунки на оплату, чи не отримав, підписані акти приймання наданих послуг чи не підписані відповідач зобов'язаний був здійснювати платежі до 25 числа поточного місяця виходячи з вартості послуг вказаної в додаткових угодах.

З цих підстав, не приймаються до уваги й заперечення відповідача стосовно відсутності у останнього обов'язку здійснювати оплати з підстав відсутності в матеріалах справи та неподанням позивачем актів приймання-передачі наданих послуг, доказів їх надання ТОВ «Фора» та доказів надання рахунків для оплати.

Крім того, в заперечення позовних вимог відповідач стверджує про те, що договір в частині оплати за адресами: Дарницький р-н, вул. Ревуцького,6; Дарницький р-н, вул. Тростянецька 4/2; Дарницький р-н, Харківське шосе, 172; Деснянський р-н, вул. академіка Курчатова, 5 (№2); Деснянський р-н, вул. Марини Цвєтаєвої, 18/78; Дніпровський р-н, просп. Юрія Гагаріна, 2/35; Дніпровський р-н, вул. Миропільська, 19; Дніпровський р-н, бульв. Перова, 14; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 46; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 22; Шевченківський р-н, вул. Саратівська, 6А; Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, 16; Голосіївський р-н, вул. академіка Заболотного, 48-а. є розірваним (припиненим) в силу вимог ст. 654 ЦК пп. 3.1.4.6 п. 3.1.4, пп. 8.3.9 п. 8.3 Договору.

Відповідач вважає, що договір, в частині вказаних адрес, є припиненим з моменту оформлення паспортів інформаційних вивісок з аналогічними адресами.

Водночас, суд знаходить вказані доводи відповідача помилковими виходячи з наступного.

Так, пунктом 8.1 договору сторони погодили, що договір діє протягом строку дії пріоритету та/або дозволу.

Підстави дострокового припинення дії договору №00014 від 29.08.2007 сторони визначили в п. 8.3 договору, який не містить такої підстави, як оформлення паспортів інформаційних вивісок з аналогічними адресами.

Проте в п. 8.3 договору сторони визначили підстави для дострокового припинення дії договору, зокрема, з підстав скасування (припинення) дозволу, відмови у його наданні (продовження строку його дії) (пп. 8.3.1).

До того ж, п. 8.4 договору сторони передбачили можливість дострокового розірвання договору за ініціативою відповідача з підстав та у порядку, визначеному у ст. 634 ЦК України, проте докази наявності вказаних у п. 8.4 договору обставин матеріали справи не містять.

Крім того в пункті 4.10 договору зазначено, що відповідач не звільняється від плати при відсутності рекламного засобу, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку.

Відтак, вбачається, що незалежно від того чи оформленні паспорти інформаційних вивісок з аналогічними адресами, та не дивлячись на наявність чи відсутність рекламного засобу за адресою, на яку видано дозвіл, обов'язок оплати за договором у відповідача зберігається до кінця строку дії пріоритету та/або дозволу або до моменту скасування (припинення) дозволу.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) №1200 від 27.12.2010 року було скасовано дозволи на розміщення зовнішньої реклами надані ТОВ «Фора», за якими нарахована позивачем заборгованість, за адресами: Дарницький р-н, вул. Ревуцького,6; Дарницький р-н, вул. Тростянецька 4/2; Дарницький р-н, Харківське шосе, 172; Деснянський р-н, вул. академіка Курчатова, 5 (№2); Деснянський р-н, вул. Марини Цвєтаєвої, 18/78; Дніпровський р-н, просп. Юрія Гагаріна, 2/35; Дніпровський р-н, вул. Миропільська, 19; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 46; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 22; Шевченківський р-н, вул. Саратівська, 6А; Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, 16.

Відтак, вбачається, що саме, з 27.12.2010, в силу положень пп. 8.3.1 п. 8.3 Договору №00014 від 29.08.2007, припинилися взаємні зобов'язання сторін за вказаним договором, зокрема в частині обов'язку оплати послуг з розміщення реклами за вказаними адресами.

Встановлені судом обставини вказують, що позивач підставно заявив вимогу про стягнення основного боргу з оплати за розміщення рекламних засобів в період з 01.08.2010 по 01.12.2011 оскільки частина, дозволів за якими заявлена вимога скасовані з 27.12.2010, а відтак обов'язок оплати вказаних послуг включаючи і послуги за грудень 2010 року відповідач повинен був виконати не пізніше 25-го числа кожного конкретного поточного місяця платежу.

Перевіривши розміри заявлених сум платежів по кожному об'єкту окремо на відповідність розміру платежів вказаних в додаткових угодах №1 та №2 суд встановив тотожність останніх, а отже й підставність заявленого розміру основного боргу в сумі 22133 грн. 30 коп.

Доказів оплати в заявлений період ТОВ «Фора» на рахунок позивача послуг за договором згідно наданих дозволів за адресами: Дарницький р-н, вул. Ревуцького,6; Дарницький р-н, вул. Тростянецька 4/2; Дарницький р-н, Харківське шосе, 172; Деснянський р-н, вул. академіка Курчатова, 5 (№2); Деснянський р-н, вул. Марини Цвєтаєвої, 18/78; Дніпровський р-н, просп. Юрія Гагаріна, 2/35; Дніпровський р-н, вул. Миропільська, 19; Дніпровський р-н, бульв. Перова, 14; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 46; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 22; Шевченківський р-н, вул. Саратівська, 6А; Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, 16; Голосіївський р-н, вул. академіка Заболотного, 48-а. відповідач суду не надав та не заперечував проти того, що вказані платежі ним не здійснювались.

Відтак, факт наявності основного боргу в сумі 22133 грн. 30 коп. доведено позивачем, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, а відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

В своїх запереченнях відповідач також стверджував про те, що Договір №00014 від 29.08.2007 та додаткова угода №1 в частині плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламного засобу за адресами: Дарницький р-н, вул. Ревуцького,6; Дарницький р-н, вул. Тростянецька 4/2; Дарницький р-н, Харківське шосе, 172; Деснянський р-н, вул. академіка Курчатова, 5 (№2); Деснянський р-н, вул. Марини Цвєтаєвої, 18/78; Дніпровський р-н, просп. Юрія Гагаріна, 2/35; Дніпровський р-н, вул. Миропільська, 19; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 46; Оболонський р-н, вул. Вишгородська, 22; Шевченківський р-н, вул. Саратівська, 6А; Шевченківський р-н, вул. Шолуденка, 16 та по бул. Перова, 14 не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки місця на яких розміщувались рекламні засоби не належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

З цих підстав відповідач просив суд застосувати положення ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Водночас суд звертає увагу не те, що застосування положень ч. 1 ст. 83 ГПК України є правом суду а не обов'язком.

Крім того, для застосування положень вказаної статті у суду повинні бути достатні правові підстави для твердження про недійсність правочину, який пов'язаний з предметом спору, та беззаперечна доказова база, що в комплексі з нормами матеріального права повинно бути покладено судом в обґрунтування його недійсності.

Водночас, обставини, на які посилається відповідач, а саме наявність договорів оренди та купівлі-продажу певних нежитлових приміщень, що знаходяться у будівлях за адресами виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами не є беззаперечним доказом того, що Договір №00014 від 29.08.2007 суперечить законодавству.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач маючи сумнів щодо дійсності Договору №00014 від 29.08.2007 року не був позбавлений права заявити зустрічний позов про визнання даного договору недійсним, або звернутися з відповідним позовом до суду поза межами розгляду даної справи, проте не скористався даним правом, натомість подав вказані заперечення та документи лише в останній день судового розгляду з урахуванням продовження строку розгляду справи в суді на 15 днів.

Доказів визнання частково чи повністю недійсним договору №00014 від 29.08.2007 року відповідач суду також не надав.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем з оплати та стягнення штрафу за прострочення понад 1 місяць внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, то суд виходить з наступного.

Як визначено в п. 7.4 договору, сторони передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне або неповне внесення плати відповідачем.

Пунктом 7.5 сторони погодили, що за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що складає більше 1 місяця, відповідач додатково сплачує штраф в розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Судом встановлено, що п. 10.4 договору сторони погодили, що відносно стягнення штрафних санкцій за цим договором строк позовної давності складає 3 роки.

Крім того, п. 10.5 сторони встановили, що штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в п. 10.4 даного договору.

Отже, вбачається, що сторони змінили строк, протягом якого може бути нарахована пеня, що не суперечить положенням ст. 232 ГК України.

Відтак, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги ст. 232 ГК України, положення п. 10.4, п. 10.5 договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», господарський суд перевіривши розрахунок пені та штрафу встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені в розмірі 1698 грн. 75 коп. та 3320 грн. 01 коп. штрафу підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунку за отримані послуги, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 722,01 грн та інфляційних втрат у сумі 1641,11 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу. Водночас, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок втрат коштів від інфляції є арифметично невірним, у зв'язку з чим господарський суд здійснив власний розрахунок втрат від інфляції.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?01.09.2010 - 06.01.20126006.021.093558.566564.5801.12.2010 - 06.01.20126585.11.054355.606940.7001.01.2011 - 06.01.20126087.21.046280.016367.2101.02.2011 - 06.01.2012721.681.03525.26746.9401.03.2011 - 06.01.2012721.681.02618.76740.4401.04.2011 - 06.01.2012721.681.0128.66730.3401.05.2011 - 06.01.2012721.680.999-0.72720.9601.06.2011 - 06.01.201281.180.991-0.7380.4501.07.2011 - 06.01.201281.180.987-1.0680.1201.08.2011 - 06.01.201281.181.0000.0081.1801.09.2011 - 06.01.201281.181.0040.3281.5001.10.2011 - 06.01.201281.181.0030.2481.4201.11.2011 - 06.01.201281.181.0030.2481.4201.12.2011 - 06.01.201281.181.0020.1681.34Таким чином, втрати від інфляції складють 1245,30 грн.

Оскільки вірна сума втрат від інфляції, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 1245,30 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 641,11 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1245,30 грн. Таким чином, в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 395,81 грн втрат від інфляції суд відмовляє.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 722,01 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 22133,30 грн. основного боргу, 1698,75 грн. пені, 3320,01 грн. штрафу, 1245,30 грн. втрат від інфляції та 722,01 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» (код ЄДРПОУ 32294897) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (код ЄДРПОУ 26199714) 22133,30 грн. основного боргу, 1698,75 грн. пені, 3320,01 грн. штрафу, 1245,30 грн. втрат від інфляції та 722,01 грн 3%, а також 1587,92 грн судового збору.

3. У позовній вимозі в частині стягнення 395,81 грн втрат від інфляції відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.03.2013.

Суддя Черногуз А.Ф.