Рішення № 30025613, 11.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/13433-2012 11.03.13 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до відповідача 1: Комунального підприємства "Київпастранс"

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 31 858,50 грн.

Головуюча суддя Грєхова О. А.

судді: Бондарчук В. В.

Васильченко Т. В.

Представники сторін:

від позивача: Голоднюк О. Г. - представник за довіреністю

від відповідача 1: Пономаренко М. А. - представник за довіреністю

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" шкоди в порядку регресу у в розмірі 31 858,50 грн.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/13433-2012, розгляд справи призначено на 05.11.2012.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 05.11.2012 представника відповідача розгляд справи відкладено на 03.12.2012.

Ухвалою суду від 03.12.2012 продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 03.12.2012, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.12.2012.

Ухвалою суду від 10.12.2012 залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія " та відкладено розгляд справи на 28.01.2013.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 28.01.2013 представників відповідачів, розгляд справи відкладено на 11.02.2013.

Представник позивача в судове засідання 11.02.2013 з'явився та надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 2 - 22867,47 грн. страхового відшкодування та з відповідача 1 - 8991,03 грн. збитків в порядку регресу.

Подану заяву позивач обґрунтував тим, що цивільно-правова відповідальність на момент ДТП, яка мала місце 10.07.2012 КП «Київпастранс» була застрахована ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" (поліс № АВ/1220043). Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 2 суму страхового відшкодування відповідно до звіту про оцінку автомобіля за мінусом франшизи та з відповідача 1 різницю між фактично сплаченою сумою страхового відшкодування та розміром збитків відповідно до звіту з врахуванням розміру франшизи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.02.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-53/13433-2012.

Розпорядженням заступника голови суду від 11.02.2013 визначено склад суду для розгляду справи: суддя Грєхова О. А. (головуюча), судді: Бондарчук В. В., Васильченко Т. В.

Ухвалою суду від 11.02.2013 призначено розгляд справи на 25.02.2013.

25.02.2013 через канцелярію суду від представника відповідача 2 надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач 2 зазначає, що ним було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки страховиком не було повідомлено страхову компанію про страховий випадок, а також відповідач 2 зазначив, що позивач безпідставно включив у суму страхового відшкодування суму податку на додану вартість, оскільки жодних документів підтверджуючих фактичне здійснення ремонту автомобіля та те, що надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ, позивачем не надано.

В судовому засіданні 25.02.2013, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11.03.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2013 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та 27.02.2013 через канцелярію суду подав копію акту виконаних робіт.

Представник відповідача 1 визнав позовні вимоги в частині стягнення франшизи.

Представник відповідача 2 в судове засідання 11.03.2013 не з'явився, про причини неявки суду невідомо.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.03.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.12.2011 між ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ТОВ «Агро Інвест Україна» укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 027022/4002/0001549, за яким застрахований автомобіль Тойота д/н АА3161ВТ.

10.07.2012 року близько 06 годин 55 хвилин гр. Журавель В. Г., керуючи автобусом Богдан д/н АА1198АА, по Ленінградській площі не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Тойота д/н АА3161ВТ, під керуванням водія Глевича М. Л., заподіявши матеріальної шкоди автомобілям.

Як вбачається з матеріалів справи, ДТП сталася в результаті порушення Журавель В. Г. вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва № 3/2604/5072/2012 від 30.07.2012.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої КТЗ № 54/07/12 від 31.07.2012, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Тойота д/н АА3161ВТ внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 23367,47 грн.

Як вбачається з рахунку-фактури № С-00029989 від 31.07.2012 та акту виконаних робіт № 2012017467 від 10.08.2012, вартість відновлювального ремонту автомобіля Тойота д/н АА3161ВТ становить 32846,54 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 00095238 від 07.08.2012 на суму 31858,50 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 31858,50 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 027788 від 09.08.2012.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 31858,50 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Богдан, д/н АА1198АА, встановлена у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що транспортний засіб - автобус марки Богдан, д/н АА1198АА, належить відповідачу 1 (КП «Київпастранс»), а гр.. Журавель В.Г. на час ДТП перебував з КП «Київпастранс» у трудових відносинах.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

У наданому відзиві відповідач-1 зазначає про те, що на момент вчинення ДТП (10.07.2012), автобус Бондан, д.н. АА3161ВТ був застрахований у ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», відповідно до полісу № АВ/1220043 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль Богдан д/н АА1198АА на законних підставах, була застрахована у відповідача 2 на підставі договору (полісу) № АВ/1220043 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № АВ/1220043) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн., термін дії з 15.12.2011 до 14.12.2012.

Отже, відповідач 2 є особою на яку полісом № АВ/1220043 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача 2 з регресною вимогою № 02096 від 26.11.2012 про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 23367,47 грн.

Листом № 5188 від 19.12.2012 відповідач 2 повідомив позивача про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідача 2 не було повідомлено про настання страхової події.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається з рахунку-фактури № С-00029989 від 31.07.2012 та акту виконаних робіт № 2012017467 від 10.08.2012, вартість відновлювального ремонту автомобіля Тойота д/н АА3161ВТ становить 32846,54 грн. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 31858,50 грн.

Полісом № АВ/1220043, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Відповідно до п. 9.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Із змісту ч. 2 п. 9.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відтак, розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АВ/1220043 становить 500,00 грн.

Суд відзначає, що із змісту ст. ст. згідно 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги в межах фактичних затрат, та оскільки, з огляду того що фактичні витрати позивача у даному випадку не перевищують ліміт відповідальності відповідача за полісом № АВ/1220043, то відповідач 2 згідно ч. 2 п. 9.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен виплатити страхове відшкодування в межах його ліміту відповідальності за вказаним полісом за вирахуванням франшизи.

Враховуючи визначені полісом № АВ/1220043 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту відповідач 1 був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 31 358,50 грн., а відповідач 2 - 500,00 грн. франшизи до звернення позивача із позовом до суду.

Разом з тим, позивач в межах наданих йому ст. 22 ГПК України прав подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 2 - 22867,47 грн. страхового відшкодування та з відповідача 1 - 8991,03 грн. з урахуванням франшизи.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Враховуючи встановлені судом вище межі відповідальності кожного з відповідачів та п. 2 чт. 1 ст. 83 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 - 500,00 грн. франшизи та з відповідача 2 - 22 867,47 грн. страхового відшкодування.

Заперечення відповідача 2 стосовно прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування на підставі неповідомлення відповідачем 1 про настання ДТП до уваги судом не приймаються з огляду на те, що пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховики, згідно з підпунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Норма підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування, згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 26 вересня 2012 № 4/17-3520-2011.

Також судом не береться до уваги заперечення відповідача 2 у відзиві на позов, що позивач безпідставно включив до суми страхового відшкодування суму податку на додану вартість, оскільки відповідач 2 не надав доказів того, що страхова виплата не використана страхувальником для відновлювального ремонту на СТО виходячи з наступного.

Відповідно до п.196.1.3 п. 196.1 ст.196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг, оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації у м. Києві №7536/10/31-606 від 20.07.2011 р. при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим ПДВ не нараховується і окремим рядком не виділяється.

Враховуючи викладене, суд констатує, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкту чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. а) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківський установі, що обслуговує платника податку.

Таким чином, податкові зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку.

Як вбачається з акту виконаних робіт № 2012017467 від 10.08.2012, вартість відновлювального ремонту була перерахована ТОВ «Автосаміт ЛТД», який здійснює господарську діяльність зокрема з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, та є платником податку на додану вартість.

Отже, враховуюче той факт, що страхове відшкодування було сплачене внаслідок фактичного надання послуг з проведення ремонту транспортного засобу страхувальника позивача та виконавець цієї послуги є платником податку, суд приходить до висновку про необґрунтованість заперечень відповідача про відсутність виникнення податкових зобов'язань та неправомірне включення ПДВ до суми страхового відшкодування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, ідентифікаційний код 20033533) 22867,47 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 47 коп.) страхового відшкодування та 1420,78 грн. (одну тисячу чотиритса двадцять гривень 78 коп.) судового збору.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, ідентифікаційний код 20033533) 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) франшизи та 10,50 грн. (десять гривень 50 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили - видати накази.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 13.03.2013

Головуюча суддя Грєхова О. А. Судді: Бондарчук В. В. Васильченко Т. В.