Постанова № 30024272, 15.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2013 року 810/736/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представників позивача - Брюханова М.Г., Манічева В.П.

представника відповідача - Хилі Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МБР Сервіс» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

18 лютого 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МБР Сервіс» (ТОВ «МБР Сервіс», підприємство) із позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001142204 від 14 листопада 2012 року.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів, які стали підставою прийняття оскаржуваного рішення, не відповідають реальності і товарності операцій, підкреслювали відсутність підстав проведення перевірки, а також неналежне повідомлення про неї.

Посилаючись на невідповідність висновків Акту реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового Кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про визначення суми завищення бюджетного відшкодування і стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи з такого.

Як вбачається з Акта № 1623/22-4/36826892 від 01 листопада 2012 року на підприємстві у період з 30 жовтня по 01 листопада 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Маркет-Про» за грудень 2011 року та із ТОВ «Глобалспецсервіс» за липень 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, відповідачем порушено вимоги п.198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9305 грн., в тому числі за грудень 2011 року - 6077 грн., за липень 2011 року 3228 грн.

На підставі Акта прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001142204 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем 9305 грн. і штрафні санкції у сумі 2326 грн.

Як видно зі змісту Акта, йдеться про нікчемність угод як безтоварних, стверджується ненадання відповідачем необхідних документів, що, за висновками податкового органу, підтверджує нереальність операцій.

Як видно із самого Акта перевірка призначена 30 жовтня 2012 року, цього ж дня і розпочата.

Така перевірка здійснена на підставі пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, норми якого встановлюють, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У судовому засіданні, із пояснень сторін, встановлено, що Інспекція направляла позивачу запит щодо надання документів і пояснень за операціями із ТОВ «Маркет-Про» та ТОВ «Глобалспецсервіс», на що ТОВ «МБР-Сервіс» було надано відповідь із належними документами.

Отже право на проведення перевірки з підстав ненадання пояснень і документів було відсутнє.

За правилами пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів(повідомлення) про його вручення адресату.

Оскільки докази належного повідомлення позивача про перевірку до початку її проведення - відсутні, то висновки про ненадання певних документів є надуманими.

Так, зі змісту Акта вбачається, що приводом для перевірки та підставою для твердження про нікчемність угод є опосередковані дані, зокрема Акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 04.04.2012 року № 33/22/37448397 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркет-Про» та Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.09.2012 року № 3764/22-9/37316341 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобалспецсервіс».

Проте врахування зазначених документів як єдиних доказів є передчасним та помилковим.

Як вбачається із статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «МБР Сервіс» є юридичною особою, зареєстроване Бучанською селищною радою 31 травня 2010 року(а.с.10), має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ за № 239. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є електромонтажні роботи.

У ході судового розгляду встановлено, що у грудні 2011 року між позивачем та ТОВ «Маркет-Про» укладено договір про надання послуг, а саме - ремонт ДБЖ (джерела безперервного живлення) Eaton PW та модуля віддаленого керування WEB/SNMP, встановлення та налаштування серверу MS SQL з кубами поточної аналітики; створення та оновлення запитів MS SQL від існуючої системи замовника; діагностика ДБЖ 9135-6000 (ремонт плати керування, силового та інтерфейсного модулів).

На час виконання договору, згідно статутних документів наданих позивачу, ТОВ «Маркет-Про» було юридичною особою, зареєстрованою Броварською районною державною адміністрацією 28 грудня 2010 року, мало свідоцтво платника податку на додану вартість (а.с 93, 96).

На підтвердження отримання послуг від ТОВ «Маркет-Про» позивачем надані суду належним чином засвідчені копії документів, а саме: рахунок на оплату № 586 від 12.12.2011 року (а.с 57, 160), акт надання послуг № 114 від 20.12.2011 року (а.с 56), податкова накладна № 63 від 20.12.2011 року на суму 7846,50 грн. (ПДВ 1307,75 грн.); рахунок на оплату № 589 від 14.12.2011 року (а.с 59, 163), акт надання послуг № 115 від 21.12.2011 року (а.с 58, 162), податкова накладна № 64 від 21.12.2011 року на суму 28614,95 грн., у тому числі ПДВ 4769,16грн.(а.с 61, 164).

Факт оплати послуг підтверджується випискою із системи «Клієнт-банк»(а.с. 104).

У липні 2012 року між ТОВ «Глобалспецсервіс» та ТОВ «МБР Сервіс» укладено договір № МБ-29-П від 10.07.2012 року щодо здійснення монтажу та збирання обладнання, а саме - трьох комплектів телекомунікаційних шаф(а.с. 50-54).

ТОВ «Глобалспецсервіс», відповідно до наданих позивачу на час виконання договору документів, було юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією від 27.09.2010 року та мало свідоцтво платника податку на додану вартість(а.с 94-95).

На підтвердження його виконання позивачем надані:

копія договору № МБ-29-П від 10.07.2012 року, Додаток №1 до договору № МБ-29-П від 10.07.2012 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 27.07.2012р. №1(а.с 46), податкова накладна №1601 від 16.07.2012 на суму 6456 грн., у тому числі ПДВ 1076грн.(а.с 47);

акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.07.2012 р. № 2(а.с 45), податкова накладна № 3002 від 30.07.2012 на суму 6456 грн., у тому числі ПДВ 1076грн.(а.с 48);

акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.07.2012 р. № 3(а.с 44), податкова накладна № 3003 від 30.07.2012 на суму 6456 грн., у тому числі ПДВ 1076грн.(а.с 49).

Факт оплати послуг підтверджується випискою із системи «Клієнт-банк»(а.с. 103).

Станом на день судового розгляду названі контрагенти перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивачем також надано копії документів, що підтверджують використання послуг у своїй господарській діяльності, зокрема у ході виконання робіт по створенню структурованої кабельної системи для ТОВ «Комплекс Інженерінг», обслуговування джерела безперервного живлення для СП ТОВ «КЕРШЕР», розгортанню і супроводу нової програмно-технічної аналітичної системи для ТОВ «Дієса»(а.с. 63-72,91-92,105-146).

Угоди із «Маркет-Про» та ТОВ «Глобалспецсервіс» укладено з дотриманням вимог чинного законодавства щодо форми і змісту.

Суд наголошує, що ці угоди є складовими у обсязі основних домовленостей між ТОВ «МБР Сервіс» та ТОВ «Комплекс Інженерінг», між ТОВ «МБР Сервіс» та СП ТОВ «КЕРШЕР», між ТОВ «МБР Сервіс» та ТОВ «Дієса», де позивач є підрядником і які виконані, прийняті, оплачені.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовується.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд констатує, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, суд погоджується, що саме по собі порушення податкового законодавства контрагентами підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним(недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Маркет-Про» та ТОВ «Глобалспецсервіс» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ТОВ «МБР Сервіс» та його контрагентами, докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - відсутні.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 116,32 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0001142204 від 14 листопада 2012 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МБР Сервіс» судовий збір у сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 32 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 березня 2013 р.