Рішення № 30023746, 05.03.2013, Приморський районний суд м. Одеси

05.03.2013

Справа №1522/19819/12

Індекс 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Єршової Л.С.,

при секретарі - Бондаревій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП ЖКС «Порто-франківський» про визнання бездіяльності незаконною; зобов'язання відновити пожежну драбину до 3-го поверху будинку АДРЕСА_1; стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП ЖКС «Порто-франківський» про визнання бездіяльності незаконною; зобов'язання відновити пожежну драбину до 3-го поверху будинку АДРЕСА_1; стягнення моральної шкоди у розмірі 318240,00 грн. Під час розгляду справи судом позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, а саме: просить розрахувати її на день прийняття рішення з розрахунку 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожен день бездіяльності відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та члени його сім`ї проживають у квартирі АДРЕСА_1. Відповідно до технічного висновку Одеського філіалу державного науково-дослідного та проектно-розшукового інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» було демонтовано зовнішню драбину «чорного ходу», яка за ствердженнями позивача слугувала в якості запасного евакуаційного виходу для квартир 2-го і 3-го поверхів лівоворотного флігеля та єдиним входом в квартиру, розташовану в лівій частині 2-го поверху противоворотного флігеля. Також у технічному висновку та у листі Одеського філіалу державного науково-дослідного та проектно-розшукового інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 19.04.2012 року №57 наголошується на необхідності здійснення повної заміни даної драбини. Прокуратурою Приморського району м.Одеси у своєму листі від 20.01.2012 року №7-9-12, як стверджує позивач, також було констатовано необхідність повної заміни демонтованих сходів та доручено Приморській райадміністрації Одеської міської ради вирішити дане питання.

Водночас, ЖКС відновило драбину лише до входу в квартиру другого поверху, мотивуючи такі дії, тим, що дана драбина є єдиним входом в квартиру 2-го поверху, а вхід в квартиру позивача на 3-му поверсі, здійснюється через парадну. Ще одним аргументом, наведеним ЖКС у своїй відповіді від 15. 05. 2012 року №Б-329, є відсутність коштів на відновлення цієї драбини.

Дані дії ЖКС, на думку позивача, є незаконними та такими, що порушують його та членів його сім'ї право на життя та здоров'я, оскільки другий евакуаційний вихід з третього поверху, взагалі, та з квартири позивача, зокрема, відсутній. З 19 століття, коли було збудовано будинок, такий вихід мав місце до моменту демонтажу його ЖКС. При цьому ЖКС було проігноровано нормативні вимоги п. 4.10 ДБН 2.2-15-2005.

Позивач неодноразово звертався із заявою до Головного управління Держтехногенбезпеки в Одеській області з проханням вказати шляхи евакуації у випадку пожежі на нижніх поверхах лівоворотного флігеля. Однак, у відповідях йому було роз'яснено, що евакуацію слід здійснювати через загальну сходову клітку загального користування, яка має вихід безпосередньо на прилеглу до будинку територію. Евакуація даним чином позивачу видається неможливою, оскільки при пожежі на нижніх поверхах, евакуація через них буде небезпечною для його та членів його сім'ї життя та здоров'я.

Крім того, як зазначає позивач, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», відсутність коштів не може бути підставою невиконання зобов'язань. Таким чином, посилання ЖКС на відсутність коштів як підставу невиконання свого обов'язку з відновлення пожежної драбини є незаконним.

Протиправна бездіяльність Комунального підприємства ЖКС «ПОРТО-ФРАНКОВСКИЙ», за ствердженнями позивача, спричинила зміну звичайного укладу його життя, оскільки він змушений докладати додаткових зусиль, постійно звертаючись до різних установ з проханнями про відновлення вищезгаданої пожежної драбини.

Неправомірна бездіяльність відповідача спричиняла та спричиняє душевні страждання позивачу та членам його сім'ї , що призводить до погіршення стану здоров'я, самопочуття. Крім того, він вимушений постійно контролювати пожежну обстановку на нижніх поверхах у будинку, в якому проживає.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач повинен йому відшкодувати моральну шкоду.

Позивач з`явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що демонтовану драбину у відповідності до норм чинного законодавства не можливо вважати пожежною, а позивач просить відновити саме пожежну драбину.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Одеського міського голови №97-01р від 28.01.2009 року «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємством «Дирекція єдиного замовника» (а.с. 80-82) будинок АДРЕСА_1 передано на баланс КП «Дирекція єдиного замовника «Центральне».

Відповідно до рішення Одеської міської ради №1165-V від 05.04.2007 року (а.с. 83-84) КП «Дирекція єдиного замовника «Жовтневе» реорганізовано шляхом злиття з комунальним підприємством КП «Дирекція єдиного замовника «Центральне», реорганізованій КП присвоєно назву КП «ЖКС «Порто-Франківський», яке вважати правонаступником реорганізованих підприємств.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, довідки (виписки з домової книги) дільниці №9 КП ЖКС «Порто-Франківський» від 04.03.2012 року (а.с. 68, 73) квартира АДРЕСА_1 є самостійною приватизованою, в ній з 06.081973 року був зареєстрований позивач. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло зазначена квартира перебуває, зокрема, у спільній частковій власності ОСОБА_1 та членів його сім`ї.

Відповідно до технічного висновку Одеської філії Державного підприємства Державний науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (а.с. 11-19), зробленого на підставі листа-замовлення КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 22.04.2010 року, зовнішня драбина «чорного ходу» , розташована між лівоворотнім флігелями, використовується в якості запасного евакуаційного виходу для квартири 2 та 3 поверхів лівостороннього флігеля та єдиним входом до квартири, розташованої в лівій частині 2 поверху противоворотнього флігеля. Драбина складається з металевих драбинних маршів та драбинних площадок, виконаних по металевим балкам. Площадки на рівні 2 та 3 поверхів виконані з металевих балок, на яких покладений дощаний настил. Зазначена драбина є єдиним входом до квартири, розташованої у лівій частині 2 поверху противоворотнього флігеля. Зазначеним висновком встановлено, що стан драбини є незадовільним, з аварійними ділянками, користування нею є небезпечним, а тому необхідно провести повну заміну драбини.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі вказаного технічного висновку силами обслуговуючої дільниці №9 КП ЖКС «Порто-Франківський» було демонтовано вищевказану драбину, вона була відновлена до квартири 2 поверху, оскільки була єдиним входом до неї, а ОСОБА_1 листом (а.с.22) було повідомлено, що оскільки вхід до його квартири здійснюється через парадну, то у зв`язку з відсутністю коштів, питання відновлення «чорного ходу» у 2012 році не розглядається.

Листом Прокуратури Приморського району м. Одеси від 20.01.2012 року №7-9-12 (а.с. 23) ОСОБА_1 було повідомлено, що питання необхідності демонтажу вказаних сходів було предметом дослідження ДІ «Нііпроектреконструкція» у 2010 році. Технічним висновком установи, виконаним на замовлення КП «ЖКС «Порто-Франківський», визнано необхідність демонтажу сходів у якості першочергових аварійних заходів. Вказані заходи були виконані. Крім того, у вказаному висновку визнано необхідність повної заміни демонтованих сходів, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прокуратурою району до Приморської райадміністрації було направлено доручення про вирішення питання щодо відновлення вказаних сходів.

Згідно з листом Головного управління Держтехногенбезпеки України в Одеській області від 19.12.2011 року №18/02/1657 (а.с. 24) перевіркою встановлено, що в отворі зовнішньої стіни житлового будинку підсобного приміщення квартири № 12 (3-7,0 м.кв згідно технічного паспорту) на 3-ому поверсі знаходяться двері закриті на замок, де раніше із слів гр. ОСОБА_1 знаходилась та демонтована зовнішня металічна драбина, яка знаходилась в аварійному стані. Також із підсобного приміщення є вихід через металічну драбину на горище, де було самовільно влаштоване ОСОБА_1 підсобне приміщення. Вихід з підсобного приміщення квартири на демонтовану зовнішню металеву драбину на рівні 3-ого поверху не вважались евакуаційним, так як конструктивне виконання даних сходів, не відповідало протипожежним вимогам, які пред'являються до сходових кліток та сходів по яким може здійснюватись евакуація людей відповідно розділу 5 ДБН .В. 1.1-7-2002* «Захист від Пожеж. Пожежна безпека об'єктів будівництва». Квартира ОСОБА_1 розташована в секції житлового будинку та має вихід в звичайну сходову клітку з виходом у двір на АДРЕСА_1, яка відповідає вимогам ДБН В.2.2-2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В. 1.1-7-2002* «Захист від пожеж. Пожежна безпека об'єктів будівництва». Поряд з цим зазначеним листом ОСОБА_1 було роз`яснено, що відповідно до вимог підпункту «а» пункту п.5.13. ДБН В 1.1-7-2002* «Захист від пожеж. Пожежна безпека об'єктів будівництва» не вимагається влаштування 2-ого евакуаційного виходу із приміщення з одночасним перебуванням не більше як 50 людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до евакуаційного виходу не перевищує 25 метрів, що не порушується з приміщень квартири ОСОБА_1

В подальшому листом Головного управління Держтехногенбезпеки України в Одеській області від 19.04.2012 року №Б-75/01-23/1 (а.с. 26) ОСОБА_1 було роз`яснено, що його квартира забезпечена евакуаційним виходом на сходову клітину загального користування, яка має вихід безпосередньо на прилеглу до будинку територію, а тому евакуацію з зазначеної квартири необхідно здійснювати по сходовим маршам загальної сходової клітини.

18.05.2012 року листом Головного управління Держтехногенбезпеки України в Одеській області від Б-85/2/01-23/1 (а.с. 27) ОСОБА_1 повторно було повідомлено про можливість евакуаційного виходу через загальну сходову клітку загального користування та роз`яснено, що трьохповерховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на балансі КП ЖКС «Порто-Франковський», в формулярі якого вказано що будинок збудований до 1917 року, тому зазначені питання в поясненні ОСОБА_1 до заяви з посиланням на нормативно-правовий акт ДБН В.2.2-15-2005* «Будівлі та споруди. Житлові будинки. Основні положення» які набрали чинності з 01.01.2006 року не є обґрунтованими, так-як він не діяв на момент будівництва будинку.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 також надав до суду лист Головного управління Держтехногенбезпеки України в Одеській області (а.с. 28), відповідно до якого станом на 26.06.2012 року в 2011 році в Одеській області виникло 3624 пожежі, в яких загинуло 140 осіб. За 5 місяців 2012 року в Одеській області виникло 1659 пожеж, в яких загинуло 88 осіб.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту порушених прав. За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі;зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, зазначеною нормою права передбачено як спосіб захисту порушеного права визнання незаконними дій (бездіяльності) лише органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб. Визнання незаконними дій (бездіяльності) інших органів, підприємств, установ законом не передбачено.

Як вбачається з статуту КП «ЖКС «Порто-Франківський» зазначене підприємство є комерційним та здійснює свою діяльність на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного найму працівників.

Таким чином, обраний ОСОБА_1 такий спосіб захисту свого права як визнання незаконною бездіяльності комерційного підприємства, виходячи з формулювань позову, положенням вищевказаної норми цивільного кодексу не відповідає, а тому у позові в цій частині слід відмовити з цих підстав.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача відновити пожежну драбину до 3-го поверху будинку АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до ДБН В.1.1.7-2002* «Захист від Пожеж. Пожежна безпека об'єктів будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 03.12. 2002 року № 88 та введених в дію з 01.05.2003 року, зовнішні пожежні драбини можуть бути: типу П1 - вертикальна металева, що починається з висоти 2,5 м від рівня землі, має ширину 0,7 м та площадку перед виходом на покрівлю з огородженням висотою не менше 0,6 м. Починаючи з висоти 10 м драбина повинна мати дуги через кожні 0,7 м з радіусом заокруглення 0,35 м і з центром, віддаленим від драбини на 0,45 м; типу П2 - маршева металева, що починається з висоти 2,5 м від рівня землі та має ухил маршів не більше за 6:1, ширину 0,7 м, а також площадки не рідше ніж через 8 м і поручні.

Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій №126 від 19.10.2004 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 р. за N 1410/10009, також встановлено, що зовнішні пожежні драбини, якими здійснюється евакуація у випадку пожежі, можуть бути тільки металевими.

Як вбачається з технічного висновку Одеської філії Державного підприємства Державний науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (а.с. 11-19) та як підтвердили сторони у судовому засіданні, драбина складалась з металевих драбинних маршів та драбинних площадок, виконаних по металевим балкам, при цьому площадки на рівні 2 та 3 поверхів виконані з металевих балок, на яких покладений дощаний настил.

Як вже зазначалось вище, відповідно до листів Головного управління Держтехногенбезпеки України в Одеській області, ОСОБА_1 повідомлялось, що демонтована драбина не може розглядатись як пожежна, оскільки не відповідає вимогам ДБН.

Суд також враховує, що будинок, в якому знаходилась драбина, відповідно до технічного висновку Одеської філії Державного підприємства Державний науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», був збудований у другій половині 19 століття, а відповідно при його будівництві не могли використовуватись сучасні ДБН.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації. Забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення про Головне управління Держтехногенбезпеки в Одеській області відповідно до покладених на нього завдань ГУ ДІТБ в Одеській області: організовує і здійснює безпосередньо та через підпорядковані територіальні органи державний нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту органами виконавчої влади Одеської області, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, іншими суб'єктами господарювання незалежно від форм власності, а також громадянами України, іноземцями і особами без громадянства.

Як визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 N 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Враховуючи викладене, балансоутримувач будинку - КП «ЖКС «Порто-Франківський» як особа, що здійснює управління майном та несе відповідальність відповідно до закону мав право на демонтаж драбини, що знаходилась в аварійному стані, та експлуатація якої була небезпечною для мешканців будинку.

Також, суд враховує, що органом, який організовує і здійснює безпосередньо та через підпорядковані територіальні органи державний нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, позивачу надавались відповіді, в яких зазначалось, що демонтована балансоутримовачем будинку драбина не була пожежною.

Судом пропонувалось позивачу з метою більш детального вивчення питання щодо призначення драбини та необхідності її поновлення заявити клопотання про призначення пожежно-технічної експертизи, але він категорично відмовився.

Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, жодних приписів щодо порушення законодавства у сфері пожежної безпеки за демонтаж вищевказаної драбини вони не отримували, до адміністративної відповідальності з цього приводу посадові особи ЖКС не притягались. При цьому, позивач не надав до суду доказів, які б це спростовували.

Враховуючи викладене, суд не знайшов підстав для того, щоб вважати демонтовану драбину пожежною та такою, що могла використовуватись саме для евакуації людей у випадку пожежі.

Щодо посилань ОСОБА_1 на норми п. 4.10 ДБН 2.2-15-2005 щодо необхідності проектування в його квартирі другого евакуаційного виходу, то суд враховує, що відповідно до п. 5.13. ДБН В.1.1.7-2002* «Захист від Пожеж. Пожежна безпека об'єктів будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 03.12.2002 року № 88 та введених в дію з 01.05.2003 року, з будинку, з кожного поверху та з приміщення слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів, за винятком випадків, обумовлених НД. Допускається передбачати один евакуаційний вихід зокрема із приміщення з одночасним перебуванням не більше як 50 людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м.

Суд критично відноситься до стверджень позивача, що відстань від найвіддаленішої точки підлоги в його квартирі до виходу перевищує 25 кв.м., оскільки це спростовується даними, зазначеними в технічному паспорті, відповідно до яких ця відстань становить 22,41 кв.м. (а.с. 56-58).

Також суд не може розглядати як належний доказ по справі лист управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 26.10.12 року №01-10/1264/0 (а.с. 67), оскільки він має загальний характер, у ньому не розглядалось питання щодо конкретної ситуації, що розглядається судом.

Суд враховує, що розділ 4 ДБН 2.2-15-2005 «ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА», як визначено у п. 4.1. застосовується при проектуванні житлових будинків, а у п. 4.10., окрім підпункту а, який передбачає вихід з балконів квартир або безпосередньо з квартир через двері на зовнішню металеву маршеву драбину, є ще варіанти проектування евакуаційного виходу, а саме: б) вихід з кожної квартири на площадку, що влаштовується уздовж зовнішньої стіни будинку з глухим простінком шириною не менше 1,2 м, між торцем площадки та прорізом, який виходить на площадку, або не менше 1,6 м між прорізами. Вихід із квартири або засклених балконів (лоджій) на таку площадку слід передбачати через двері. Площадка повинна бути шириною не менше 1,2 м, мати огорожу висотою не менше 1,2 м. На таких площадках допускається встановлювати зовнішні блоки кондиціонерів квартир; в) вихід на сходи типу С3, що влаштовуються в торці коридору або в будь-якій його частині і веде до позначки підлоги другого поверху, минаючи сходово-ліфтовий вузол; при цьому в секціях з кількістю квартир на поверсі більше чотирьох необхідно влаштовувати у квартирах на три кімнати і більше вихід згідно з 4.10, б).

В судовому засіданні встановлено, що в квартирі позивача існує вихід на вулицю через під`їзд та загальну сходову клітку загального користування.

Враховуючи викладене, вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відновити пожежну драбину до 3-го поверху будинку АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач не довів суду факт заподіяння йому страждань або втрат немайнового характеру винними діями відповідача, не обґрунтував з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, а тому і в цій частині його позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 16, 1167 ЦК України, ст.. 2 Закону України «Про пожежну безпеку», ДБН В.1.1.7-2002* «Захист від пожеж. Пожежна безпека об'єктів будівництва», ст.ст. 10,60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до КП ЖКС «Порто-франківський» про визнання бездіяльності незаконною; зобов'язання відновити пожежну драбину до 3-го поверху будинку АДРЕСА_1; стягнення моральної шкоди, - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.С. Єршова