Постанова № 30022733, 14.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р.Справа № 5016/2485/2012(7/108)Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ходикін М.М. (довіреність № 09/11 від 06.03.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

- Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України";

- Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль"

на рішення господарського суду Миколаївської області від „14" січня 2013 року

по справі № 5016/2485/2012(7/108)

за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль", м.Миколаїв

про стягнення 5 165 929, 60 грн.

В С Т А Н О В И В :

12.11.2012 року Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 5 165 929,60 грн., з якої: 4 250 187,17 грн. основної заборгованості за поставлений природний газ, 331 582,60 грн. пені, 275 346,61 грн. інфляційних та 308 813,22 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставки природного газу. Так, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" протягом січня-квітня 2011 року поставила ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" природний газ на загальну суму 23 226 517,20 грн., який відповідач оплатив лише частково - в сумі 18 976 330,03 грн., залишивши несплаченими 4 250 187,17 грн., на які позивачем нараховані відповідні штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.01.2013 року по справі № 5016/2485/2012(7/108) (суддя Семенчук Н.О.) провадження у справі в частині стягнення з ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" основної заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 4 250 187,17 грн. припинено. Позовні вимоги ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" задоволені частково. Стягнуто з ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" 50 000,00 грн. - пені, 308 813,22 грн. - 3 % річних, 232 844,73 грн. - інфляційних та 10 880,22 грн. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено. Повернуто ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 52 791,60 грн.

Такий висновок суду мотивований тим, що:

- по-перше, відповідачем надано до суду платіжне доручення № 4 від 21.12.2012 року, з якого вбачається, що ним було здійснено погашення заборгованості за отриманий газ в розмірі 4 250 187,17 грн., що в судовому засіданні 09.01.2013 року представником позивача було підтверджено;

- по-друге, відповідач порушив вимоги договору та норми чинного законодавства, за отриманий протягом січня-квітня 2011 року газ розрахувався частково, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами. Основний борг сплачений лише під час розгляду справи в суді, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відповідні штрафні санкції, що складаються з пені, 3 % річних та збитків від інфляції;

- по-третє, розмір пені зменшений у зв'язку з відсутністю негативних наслідків, викликаних простроченням виконання у вигляді заподіяної шкоди, не значним періодом прострочення відповідачем оплати отриманого газу та оскільки відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством і установою, яка незадовільно фінансуються з державного бюджету. Розмір збитків від інфляції зменшено у зв'язку із невірно проведеними позивачем розрахунками.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 14.01.2013 року по справі № 5016/2485/2012(7/108) в частині відмови в задоволенні 281 582,60 грн. пені та 42 501,88 грн. інфляційних витрат;

- прийняти нове рішення, яким позов в частині стягнення пені та інфляційних витрат задовольнити повністю;

- в іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 14.01.2013 року по справі № 5016/2485/2012(7/108) залишити без змін.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" також, не погоджуючись із рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.01.2013 року по справі №5016/2485/2012(7/108), звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким вимоги ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" залишити без задоволення в повному обсязі.

За твердженням скаржника, положення п.9.3 Договору № 06/10-2653ТЕ-22 від 20.12.2010 року, в якому сторони встановили, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України, а з огляду на надані права ст.83 ГПК України, суд першої інстанції мав визнати недійсним в цій частині Договір та відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені.

На думку скаржника, суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що з витягу з акту планової перевірки від 16.09.2011 року (п.4) вбачається, що саме позивачем встановлено в оспорюваний період дотримання з боку відповідача умов щодо дотримання порядку розрахунків за спожитий природний газ, в т.ч. по Договору.

Так, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом не з'ясовано обставин щодо виконання зобов'язань по Договору з боку відповідача за умови проведення розрахунків згідно Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" та Постанови Кабінету Міністрів України „Про забезпечення споживачів природним газом", як обов'язкової умови по Договору.

ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" відзив на апеляційну скаргу ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" до суду не надало, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" - задовольнити.

ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" відзив на апеляційну скаргу ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" також до суду не надало та її представник в судове засідання 14.03.2013 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 14.02.2013 року.

В свою чергу, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" надіслало до суду телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника у судове засідання.

Між тим, судова колегія вважає, що таке клопотання позивача задоволенню не підлягає, оскільки будь-яких поважних причин не зазначено та відповідних доказів не надано.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 20.12.2010 року між ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2653ТE-22 (а.с.14-18) та Додаток № 1 до Договору від 20.12.2010 року (а.с.19-21), згідно яких постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для наданим населенню та релігійним організаціям послуг і опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно вимог п.1.2 Договору, постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 40606 тис. куб.м., в тому числі по місяцях:

МісяцьОбсягСічень6411 тис. куб.м.Лютий5725 тис. куб.м.Березень5908 тис. куб.м.Квітень3822 тис. куб.м.Травень1264 тис. куб.м.Червень1138 тис. куб.м.Липень---Серпень---Вересень1133 тис. куб.м.Жовтень3652 тис. куб.м.Листопад4906 тис. куб.м.Грудень6647 тис. куб.м.Разом40606 тис. куб.м.

За розрахункову одиницю переданою газу приймається один кубічний метр (куб, м), приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм ртутного стовбчика). Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат (п.1.3 Договору).

У відповідності до вимог п.3.1 Договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крій того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 44 301 146,00 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 53 161 375,20 грн. Сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів. Сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи (п.3.1.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони встановили, що загальна вартість цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Розділом 4 Договору сторонами встановлений порядок здійснення оплати за отриманий газ, а саме згідно вимог п.4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних, обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки:

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Звіряння розрахунків здійснюється Сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахування вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт (п.4.5 Договору).

Згідно із п.7.3.1 Договору, у разі порушення відповідачем умов п.4.1 цього Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.9.3 Договору).

На виконання умов Договору № 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року та Додатку № 1 до цього Договору ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" в період з січня 2011 року по квітень 2011 року поставила ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" природний газ на загальну суму 23 226 517,20 грн., про що складено сторонами відповідні Акти передачі-приймання природного газу 1 мик від 31.01.2011 року, 1 мик від 28.02.011 року, 1 мик від 31.03.2011 року та 1 мик від 30.04.2011 року (а.с.22-25)..

В свою чергу, ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" отриманий від ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" газ оплатило не в повному обсязі, а саме сплатило позивачеві лише 18 976 330,03 грн., залишивши несплаченими 4 250 187,17 грн., що і стало підставою для звернення ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" до суду з відповідним позовом.

20.12.2012 року, вже після подання ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" даного позову до суду, ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" повністю розрахувалося за отриманий/спожитий в період з січня 2011 року по квітень 2011 року за Договором № 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року природний газ, про що свідчить відповідне платіжне доручення № 4 від 20.12.2012 року на суму 4 250 187,17 грн.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Миколаївська ТЕЦ", викладені в апеляційних скаргах, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України", як постачальником, та ПАТ „Миколаївська ТЕЦ", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з поставкою/покупкою товару (природного газу), про що 20.12.2010 року було укладено відповідний договір №06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року.

Так, Договір № 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року є підставою для виникнення у сторін (ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Миколаївська ТЕЦ") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" (Постачальник) свої зобов'язання по виконанню умов договору № 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року виконала належним чином та в повному обсязі, а саме поставила в період з січня 2011 року по квітень 2011 року відповідачу природний газ на загальну суму 23 226 517,20 грн.

ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" (Покупець), в свою чергу, в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ в повному об'ємі не розрахувалось (лише на суму 18 976 330,03 грн.), в зв'язку з чим і виникла заборгованість у розмірі 4 250 187,17 грн., яка була погашена відповідачем вже під час розгляду даної справи у суді.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про припинення провадження ц справі в частині стягнення з ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" заборгованості в розмірі 4 250 187,17 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу поставлений/отриманий природний газ за договором № 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" виконало несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушило умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст.217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно із п.7.3.1 Договору 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року, у разі порушення відповідачем умов п.4.1 цього Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 Договору 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року, строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та висновками суду першої інстанції в тій частині, що ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" в порушення норм чинного законодавства та умов Договору 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року за отриманий від позивача газ своєчасно (як то встановлено законом та договором) не розрахувалось, у зв'язку з чим позивачем вірно та підставно розраховано та заявлено вимогу про стягнення з відповідача 331 582,60 грн. пені за період з 30.04.2012 року по 31.10.2012 року (184 дні).

В свою чергу, судова колегія повністю погоджується з діями місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені до 50 000 грн.

Так, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, місцевим господарським судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, вірно враховані наступні виняткові обставини:

- ступінь виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати отриманого природного газу за договором (загальна сума поставки - 23 226 517,20 грн., сплачено - 18 976 330,03 грн., тобто виконано більше 81 %);

- відповідачем сплачено на користь позивача усю суму боргу, хоча із запізненням;

- в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором;

- в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором.

Враховуючи все вище зазначене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції законно, правомірно та обґрунтовано зменшено суму пені за порушення строків оплати поставлено-отриманого газу з 331 582,60 грн. до 50 000 грн. та стягнуто зазначену суму з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 308 813,22 грн. - 3 % річних за період з 21.02.2011 року по 31.10.2012 року.

Також судова колегія вважає, що ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" невірно проведені розрахунки збитків від інфляції за період з березня 2011 року по квітень 2012 року, що склали 275 346,61 грн. В свою чергу, місцевим господарським судом обґрунтовано та правомірно здійснено перерахунок збитків від інфляції.

Так, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (такої думки дотримується Вищий Господарський Суд України у постанові від 05.04.2011 року № 23/466).

Всупереч вимог ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні не за весь період прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором (березень 2011 року - жовтень 2012 року), а лише за самостійно вибраний ним період з березня 2011 року по квітень 2012 року.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 275 346,61 грн. підлягають частковому задоволенню з урахуванням вимог ст.625 ЦК України та вірного визначення періоду нарахування інфляційних за прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором, а саме за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року в розмірі 232 844,73 грн.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Місцевим господарським судом вірно стягнуто з відповідача на користь позивача позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (50 000 грн. пені, 232 844,73 грн. збитків від інфляції та 308 813,22 грн. 3 % річних), оскільки погашення основного боргу було здійснено відповідачем вже після подання позову до суду, а тому і штрафні санкції підлягають нарахування на суму основного боргу (4 250 187,17 грн.), що залишався не сплаченим до подання відповідного позову до суду.

Якщо ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" вважало, що ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" пропустило строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, воно, у відповідності до п.3 ст.267 ЦК України, повинно було звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строку позовної давності, оскільки за положеннями названої статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення ним рішення. В наявних матеріалах справи така заява відповідача відсутня.

Не зверталося ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції за заявами про визнання п.9.3 Договору 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року недійсним на підставі ст.83 ГПК України. В свою чергу, згідно із ст.83 ГПК України, визнання недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, є правом суду, а не його обов'язком.

Більш того, сторонами самостійно, в добровільному порядку та без будь-яких заперечень передбачено у пункті 9.3 Договору 06/10-2653ТE-22 від 20.12.2010 року, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Будь-яких змін та доповнень в даний пункт Договору та у Договір в цілому сторонами не вносилось та такі положення до суду не оскаржувалися.

Судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Миколаївська ТЕЦ", викладені в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти скаржниками під час розгляду апеляційних скарг та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржники посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 14.01.2013 року по справі № 5016/2485/2012(7/108) відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Миколаївської області від „14" січня 2013 року по справі № 5016/2485/2012(7/108) залишити без змін.

4. Повернути Дочірній компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) надлишково сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 159,16 грн., згідно платіжного доручення № 38 від 22.01.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5016/2485/2012(7/108).

5. Повернути Публічному акціонерному товариству „Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний узвіз,18, код ЄДРПОУ 30083966) надлишково сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 2 815,84 грн., згідно платіжного доручення № 252 від 21.01.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5016/2485/2012(7/108).

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „18" березня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров