Постанова № 30022728, 14.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р.Справа № 5024/1738/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Щербина Н.О. (довіреність № 35 від 20.02.2012 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фісуненко-Сердюкової Інни Анатоліївни

на рішення господарського суду Херсонської області від „15" січня 2013 року

по справі № 5024/1738/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем'єр", м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця Фісуненко-Сердюкової Інни Анатоліївни, Херсонська область, м. Нова Каховка

про стягнення 176 380 грн. 84 коп.

В С Т А Н О В И В :

11.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Прем'єр" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Фісуненко-Сердюкової Інни Анатоліївни (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 176 380,84 грн., з яких: 162 554,79 грн. - основна заборгованість; 8 940,50 грн. - пеня, 4 885,55 грн. - 100 % річних з простроченої суми.

Позовні вимоги мотивовані порушенням грошового зобов'язання відповідачем за Дистриб'юторським договором № 28/06/12 від 01.10.2012 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.01.2013 року по справі № 5024/1738/2012 (суддя Клепай З.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем'єр" задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Фісуненко-Сердюкової Інни Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем'єр" основну заборгованість у розмірі 162 554,79 грн., 8 940,50 грн. - пені, 4 885,55 грн. - 100 % річних з простроченої суми, 3 527,62 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість відповідно до умов Дистриб'юторського договору № 28/06/12 від 01.10.2012 року залишена непогашеною, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги, як в частині основного боргу, так і в частині нарахованих відповідно до договору та ЦК України пені та 100 % річних з простроченої суми є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду ФОП Фісуненко-Сердюкова Інна Анатоліївна звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення суду першої інстанції частково, а саме відмовити позивачу в стягненні 4 885,55 - 100 % річних з простроченої суми ;

- відмовити позивачу частково в стягненні 8 940,50 грн. - пені, стягнувши 751,00 грн. пені.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, господарський суд неправомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 8 940,50 грн. та 100 % річних з простроченої суми, порушив тим самим норми чинного законодавства, оскільки відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Скаржник вважає, що посилання господарського суду на норму частини 6 статті 231 Господарського кодексу України є безпідставною, оскільки ця норма права є бланкетною нормою права, відсилаючи на норми інших нормативних актів, а саме до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За твердженням скаржника, стягнення 100 % річних суперечить ст.61 Конституції України, оскільки ці відсотки є також неустойкою.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А. без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Так, ФОП Фісуненко-Сердюкова І.А. не знаходиться за своєю адресою: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, смт. Дніпряни, вул. Корсунська,32, кв.2, що вказана у всіх наявних матеріалах справи, в тому числі, поданій саме, ФОП Фісуненко-Сердюковою І.А., апеляційній скарзі, а тому ухвала Одеського апеляційного господарського суду про призначення розгляду даної справи була повернута до суду без вручення адресату у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 01.10.2012 року між ТОВ „Прем'єр" (Продавець) та ФОП Фісуненко-Сердюковою І.А. (Покупець) було укладено дистриб'юторський договір № 28/06/12 (а.с.9-14), у відповідності до якого ТОВ „Прем'єр" надає ФОП Фісуненко-Сердюковій І.А. комплекс прав та обов'язків відносно представництва інтересів і продажу продукції (п.1.1 Договору).

В порядку та на умовах, визначених Договором, Продавець продає, а Покупець купує м'ясні та ковбасні вироби за цінами та в асортименті, що погоджуються Сторонами у видаткових накладних (п.1.2 Договору).

Розділом 5 Договору передбачено умови оплати, ціни товару та сума договору. Так, пунктом 5.4 Договору передбачено, що кожну наступну партію Товару Покупець зобов'язаний оплатити протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту прийняття відповідної партії Товару.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що в термін до 5 (п'ятого) числа кожного місяця Покупець зобов'язаний надсилати Продавцю Акт звірки взаєморозрахунків станом на перше число цього місяця та графік оплат на поточний місяць.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, Покупець зобов'язаний купити у продавця Товар та провести повний розрахунок за отриманий Товар у відповідності з видатковою накладною.

За умовами п.9.3 Договору, при несплаті за Товар у строк, більше ніж вказаний в п.5.5 цього Договору, Покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. При несплаті за Товар у строк, більше ніж вказаний в пункті 5.5 цього Договору, Покупець-Дилер сплачує Продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати, а також 100 % річних від простроченої суми.

На виконання умов дистриб'юторського договору № 28/06/12 від 01.10.2012 року, позивач здійснив поставку товару ФОП Фісуненко-Сердюковій І.А. на загальну суму 194 554,79 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с.19-25):

- № П-00013778 від 11.10.2012 року на суму 42 495,42 грн.;

- № П-00013915 від 15.10.2012 року на суму 57 300,33 грн.;

- № П-00014093 від 18.10.2012 року на суму 4 429,88 грн.;

- № П-00014102 від 18.10.2012 року на суму 45 708,58 грн.;

- № П-00014265 від 22.10.2012 року на суму 27 297,54 грн.;

- № П-00014755 від 31.10.2012 року на суму 27 015,04 грн.

- № 192 від 29.10.2012 року повернення товару на суму 9 692,00 грн.

Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар на загальну суму 32 000,00 грн., відповідно до платіжних доручень (а.с.16-18):

- № 3664 від 07.11.2012 року на суму 20 000,00 грн.;

- № 3671 від 12.11.2012 року на суму 6 000,00 грн.;

- № 3672 від 12.11.2012 року на суму 6 000,00 грн.

28.11.2012 року ТОВ „Прем'єр" звернулося до ФОП Фісуненко-Сердюковій І.А. з претензією-вимогою про погашення заборгованості за договором № 28/06/12 від 01.10.2012 року на загальну суму 162 554,79 грн. (а.с.27-29).

Між тим, така претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ТОВ „Прем'єр" до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, повністю погоджується з позовними вимогами ТОВ „Прем'єр" та вважає, що апеляційна скарга ФОП Фісуненко-Сердюкової Інни Анатоліївни є безпідставною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ „Прем'єр", як продавцем , та ФОП Фісуненко-Сердюковою І.А., як покупцем, склалися правовідносини пов'язані продажем та купівлею продукції, про що 01.10.2012 року було укладено відповідний договір № 28/06/12

Так, Дистриб'юторський Договір № 28/06/12 від 01.10.2012 року є підставою для виникнення у сторін (ТОВ „Прем'єр" та ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А.) за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Між тим, як встановлено матеріалами справи, ФОП Фісуненко-Сердюкова І.А. свої зобов'язання за дистриб'юторським договором № 28/06/12 від 01.10.2012 року в частині повної та своєчасної сплати платежів виконало неналежним чином, у зв'язку з чим у ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А. перед ТОВ „Прем'єр" утворилась заборгованість за отриманий товар на загальну суму 162 554,79 грн. (194 554,79 грн. - 32 000,00 грн.).

Таким чином, заборгованість ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А. перед ТОВ „Прем'єр" станом на 03.12.2012 року за отриманий за договором № 28/06/12 від 01.10.2012 року товар складає 162 554,79 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Як було встановлено, свій обов'язок оплатити позивачу поставлений/отриманий товар за договором № 28/06/12 від 01.10.2012 року ФОП Фісуненко-Сердюкова І.А. виконало не в повному обсязі, чим порушило умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна досягнута згода.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ГК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст.217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Пунктом 9.3 Договору № 28/06/12 від 01.10.2012 року встановлено, що при несплаті за Товар у строк, більше ніж вказаний в п.5.5 цього Договору, Покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За твердженням скаржника вищезазначена норма права є бланкетною, а тому необхідно було застосувати приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в якому розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарьско-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим ГК України, іншими законами та договором.

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ТОВ „Прем'єр" та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 8 940,50 грн. - пені на підставі п.9.3 Договору за період з 31.10.2012 року по 22.11.2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Місцевим господарським судом вірно задоволені позовні вимоги ТОВ „Прем'єр" про стягнення 100 % річних з простроченої суми, оскільки відповідно до п.9.3 Договору, при несплаті за Товар у строк, більше ніж вказаний в пункті 5.5 цього Договору, Покупець-Дилер сплачує Продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати, а також 100 % річних від простроченої суми.

Відповідачем, відповідно до платіжних доручень було частково сплачено за отриманий товар на загальну суму 32 000,00 грн., порушив при цьому умови договору.

Не зверталася ФОП Фісуненко-Сердюкова І.А. ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції із заявами про визнання п.9.3 Договору № 28/06/12 від 01.10.2012 року недійсним на підставі ст.83 ГПК України. В свою чергу, згідно із ст.83 ГПК України, визнання недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, є правом суду, а не його обов'язком.

Більш того, сторонами самостійно, в добровільному порядку та без будь-яких заперечень передбачено у пункті 9.3 Договору № 28/06/12 від 01.10.2012 року, що Покупець-Дилер сплачує Продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати, а також 100 % річних від простроченої суми. Будь-яких змін та доповнень в даний пункт Договору та у Договір в цілому сторонами не вносилось та такі положення до суду не оскаржувалися.

Всупереч умов договору, вимог ст. 625 ЦК України позивач вважає, що нарахування 100 % річних є безпідставним, оскільки розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Посилання скаржника на те, що 100 % річних від простроченої суми - це пеня, є необґрунтованою та суперечить нормам чинного законодавства.

Крім того, як було вище зазначено, сторонами зміни до договору не були внесені, договір підписаний без зауважень, а тому сплата 100 % річних від простроченої суми відповідно до п.9.3 Договору є обов'язковою для виконання.

Враховуючи викладене, судова колегія цілком та повністю погоджується з позовними вимогами ТОВ „Прем'єр" про стягнення з ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А. 162 554,79 грн. - основної заборгованості, 8 940,50грн. - пені та 4 885,55 грн. - 100 % річних відповідно до пункту 9.3 Дистриб'юторського Договору № 28/06/12 від 01.10.2012 року, які вірно розраховані позивачем.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А., викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ФОП Фісуненко-Сердюкова І.А. ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог ТОВ „Прем'єр".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 15.01.2013 року по справі № 5024/1738/2012 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП Фісуненко-Сердюкової І.А. - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фісуненко-Сердюкової Інни Анатоліївни залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „15" січня 2013 року по справі № 5024/1738/2012 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „18" березня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров