Постанова № 30021264, 18.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2013 року 810/940/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррор»

про стягнення коштів з рахунків платника, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (надалі – позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррор» (надалі – відповідач) про стягнення коштів з рахунків платника.

В позовних вимогах Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби просить суд стягнути кошти з рахунків відповідача, у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 5 605,00 грн.

27 лютого 2013 року ухвалами Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.03.2013.

У судове засідання 18 березня 2013 року сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з’явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачу ухвала суду направлялась за адресою вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 07311, Київська область, Вишгородський район, село Вахівка, вул. Леніна, буд. 50. Однак, до суду повернувся конверт, яким направлялась відповідачу ухвалу суду, з довідкою пошти ф. 20 – «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищезазначене, а також на ту обставину, що відповідач був належним чином повідомлений у розумінні частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розгляд справи провести в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феррор» зареєстровано як юридична особа 26.10.2009, Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області з 27.10.2009 за № 1557-ТОВ.

У лютому 2011 року посадовими особами податкового органу була проведена перевірка дотримання відповідачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 20.12.2010 по 24.02.2011. У ході вказаної перевірки встановлено порушення відповідачем вимог підпунктів 4.1.4, 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем порушено строки подання податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад – грудень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 24.02.2011 № 312/15-217/78.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2011 № 0001101502/0, яким визначено ТОВ «Феррор» податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 340, 00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення направлене позивачем на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв’язку, однак позивачу повернувся конверт з відміткою пошти – «за зазначеною адресою не проживає».

У квітні 2011 року посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних відповідача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. У ході вказаної перевірки позивачем було встановлено порушення відповідачем вимог пункту 203.1 статті 203 розділу У, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме: відповідачем не подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 19.04.2011 № 948/15-2/36445326/209.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011 №0002561502, яким визначено відповідачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170, 00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення направлене позивачем на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв’язку, однак позивачу повернувся конверт з відміткою пошти – «за зазначеною адресою не проживає».

Крім того, у квітні 2011 посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних відповідача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. У ході даної перевірки позивачем було встановлено порушення відповідачем вимог пункту 203.1 статті 203 розділу У, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме: відповідачем не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт від 27.04.2011 № 996/15-2/36445326/215.

На підставі вказаного акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 №0002631502, яким визначено відповідачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 020, 00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення направлене позивачем на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв’язку, однак позивачу повернувся конверт з відміткою пошти – «за зазначеною адресою не проживає».

У подальшому, в травні 2011 року посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних відповідача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. У ході вказаної перевірки податковим органом встановлено порушення відповідачем вимог пункту 203.1 статті 203 розділу У, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме: відповідачем не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 11.05.2011 № 1071/15-2/36445326/233.

На підставі вказаного акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 №0002741502, яким визначено відповідачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 020, 00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення направлене позивачем на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв’язку, однак позивачу повернувся конверт з відміткою пошти – «за зазначеною адресою не проживає».

У вересні 2011 року посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних відповідача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. У ході вказаної перевірки податковим органом встановлено порушення відповідачем вимог пункту 203.1 статті 203 розділу У, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме: відповідачем не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень-червень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 26.09.2011 № 2038/15-2/36445326/419.

На підставі вказаного акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 №0005111502, яким визначено відповідачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 020, 00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення направлене позивачем на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв’язку, однак позивачу повернувся конверт з відміткою пошти – «за зазначеною адресою не проживає».

За даними податкового органу, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті штрафних (фінансових) санкцій становить 5 605,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову суд виходить з наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України вiд 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон України № 2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

З 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки, у відповідача була наявна заборгованість, позивачем останньому було надіслано вимогу про сплату боргу від 13.04.2011 № 468 на суму 335, 00 грн. Вказана податкова вимога направлена позивачем на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв’язку, однак позивачу повернувся конверт з відміткою пошти – «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а вразі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Позивачем додано до матеріалів справи довідку про відкриті рахунки відповідача у банках, обслуговуючих відповідача.

Так, згідно довідки позивача у відповідача наявний банківський рахунок в українській гривні № 26000300005755 у банку ПАТ «Фінексбанк».

Враховуючи наведене та з огляду на те, що відповідач заперечень до суду не подав, податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу у встановленому законодавством порядку не оскаржив та заборгованість не сплатив, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 69, 70, 71, 128, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррор» (ідентифікаційний код юридичної особи -36445326, місцезнаходження: 07311, Київська область, Вишгородський район, село Вахівка, вулиця Леніна, будинок 50) з банківського рахунку № 26000300005755 в українській гривні, дата відкриття – 30.10.2009, МФО банку – 380311, ПАТ «Фінексбанк» в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 5 605 (п’ять тисяч шістсот п’ять) гривень 00 копійок.

3.Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Терлецька О.О.