Постанова № 30019143, 07.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12969/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Томко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Міністерства фінансів України до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року Міністерство фінансів України звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07 вересня 2012 року ВП № 33651063 про накладення штрафу та зобов'язати відповідача звернутися до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підставою для накладення штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин, в той час як позивач був позбавлений можливості здійснити виплату коштів на користь стягувача у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства фінансів України - задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року - скасувати в частині відмови в скасуванні постанови від 07 вересня 2012 року ВП № 33651063 та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що постановою Державної виконавчої служби України від 31 липня 2012 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 6а-112/2012, виданим Конотопським міськрайонний судом Сумської області 19 липня 2012 року. Вказаним виконавчим документом Міністерство фінансів України було зобов'язано здійснити перерахунок коштів на виплату ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 31 липня 2012 року позивачу було надано семиденний строк з моменту отримання постанови для самостійного виконання судового рішення.

Листом від 09 серпня 2012 року № 31-15030-03-10/19500 Міністерство фінансів повідомило відповідача про неможливість виконання.

У зв'язку з тим, що виконавчий лист № 6а-112/2012 від 19 липня 2012 року у межах встановленого строку не було виконано, постановою від 07 вересня 2012 року на Міністерство фінансів України було накладено штраф у розмірі 680 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу від 07 вересня 2012 року, Міністерство фінансів України звернулося до суду з позовом про її скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано судове рішення без поважних причин.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Свої вимоги про скасування постанови про накладення штрафу позивач обґрунтовує тим, що не виконав судове рішення у встановлений державним виконавцем строк з поважних причин, а саме - у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, державним виконавцем може бути винесено постанову про накладення штрафу виключно у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Перелік причин, які можуть визнаватися поважними Законом України «Про виконавче провадження» - не встановлений.

У зв'язку з цим суд, вирішуючи наявність чи відсутність у боржника поважних причин невиконання судового рішення, керується власним переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні приєднаних до матеріалів справи доказів, як це передбачено ч. 1 ст. 86 КАС України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку обставинам, на які посилався позивач в адміністративному позові, та зроблено помилковий висновок про наявність підстав для накладення на нього штрафу.

У відповідності до ч. 1 ст. 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Повноваження Міністерства фінансів України щодо забезпечення виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначені постановою КМ України «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року № 177 (далі - Постанова від 18 лютого 2004 року № 177).

Відповідно до п. 1 постанови КМ України від 18 лютого 2004 року № 177 Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Таким чином, Міністерство фінансів України здійснює перерахування коштів на виплату разової грошової допомоги у розмірах, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» не було передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої допомоги понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет на минулі роки.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 23 Бюджетного кодексу України пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету.

З наведених норм права вбачається, що у разі відсутності відповідного бюджетного призначення Міністерство фінансів України позбавлене можливості до несення змін до бюджетних призначень здійснювати перерахування коштів на виплату разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка стягується за рішенням суду.

Як раніше зазначалося, позивач листом від 09 серпня 2012 року № 31-15030-03-10/19500 повідомив відповідача про неможливість виконання судового рішення через відсутність відповідного бюджетного призначення.

На думку колегії суддів відсутність бюджетного призначення на виконання рішень судів про стягнення разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет на минулі роки є поважною причиною невиконання Міністерством фінансів України судового рішення у межах встановленого державним виконавцем строку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у Державної виконавчої служби України були відсутні підстави для накладення на Міністерство фінансів України штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп.

Відмовляючи в задоволенні вимог про скасування постанови від 07 вересня 2012 року ВП № 33651063 про накладення штрафу суд першої інстанції на судову практику Європейського суду з прав людини, згідно якої державний орган не може посилатися на відсутність коштів щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Відсутність грошових коштів не є для влади держави виправданням для невиконання рішення суду. Виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Разом з тим, в даному випадку предметом спору є не відмова органу державної влади від виплати коштів, підтверджених судовим рішенням, а наявність чи відсутність поважних причин, з яких таке судове рішення не може бути виконане саме у межах строку, встановленого державним виконавцем.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07 вересня 2012 року ВП № 33651063 про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Позивачем також було заявлено вимогу про зобов'язання відповідача звернутися до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно вказаної норми права звернення до суду з поданням про встановлення способу і порядку виконання судового рішення є правом державного виконавця, а не його обов'язком.

Крім того, Міністерство фінансів України наділене повноваженнями самостійно звернутися до суду із такою заявою.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача звернутися до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги Міністерства фінансів України спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 01 жовтня 2012 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволенні вимог про скасування постанови про накладення штрафу. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства фінансів України - задовольнити частково, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року - скасувати в частині відмови в скасуванні постанови від 07 вересня 2012 року ВП № 33651063 та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року в частині відмови в задоволення вимоги Міністерства фінансів України про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07 вересня 2012 року ВП № 33651063 про накладення штрафу - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 12 березня 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.