Ухвала суду № 30018942, 26.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2012 р. справа № 2а-0470/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну

скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року

у справі № 2а-0470/3264/11

за позовом прокурора Солонянського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Солонянського районного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року прокурор Солонянського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Солонянського районного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як матеріальна допомога по безробіттю в сумі 17351,22 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Солонянського районного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти, виплачені як матеріальна допомога по безробіттю в сумі 17351,22 грн.

ОСОБА_1, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу (а.с. 95-97), в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 09 жовтня 2008 року Наказом № НТ 081009 Солонянським районним центром зайнятості, був наданий статус безробітного відповідно до підпунктів 1, 3, 4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та призначена допомога тривалістю 360 днів з 09 жовтня 2008 року по 03 жовтня 2009 року.

05 листопада 2008 року ОСОБА_1 було знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних за направленням державної служби зайнятості.

11 листопада 2008 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Солонянського районного центру зайнятості. Наказом №НТ081111 від 11 листопада 2008 року відповідачу поновлено статус безробітного та виплату допомоги по безробіттю відповідно до підпункту 6.8, 6.9, 6.10 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 11 листопада 2008 року по 10 жовтня 2009 року.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 прокуратурою Солонянського району Дніпропетровської області була проведена перевірка щодо цільового використання державних коштів на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. При надані ОСОБА_1 статусу безробітного він не повідомив той факт, що зареєстрований Солонянською районною державною адміністрацією, як фізична особа-підприємець з 12 травня 2005 року. Цей факт став відомий Солонянському районного центру зайнятості 05 жовтня 2010 року при проведенні обміну інформацією з Пенсійним фондом України та Державною податковою адміністрацією, підтвердженням чого є свідоцтво з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Відповідач був знятий з обліку в центрі зайнятості, у зв'язку з закінченням строку отримання матеріальної допомоги по безробіттю.

За вказаний період часу ОСОБА_1 отримав матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальна сума нарахувань виплаченої відповідачу складає 17351,22 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 вересня 2010 року Солонянською районною державною адміністрацією 12 травня 2005 року ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем. 15 січня 2010 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

В пункті 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зазначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Пунктом 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

За відсутності підстав для залишення документів без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У зв'язку з вищевикладеним, Солонянським районним центром зайнятості було направлено претензію № 344 від 25 серпня 2010 року та запропоновано добровільно внести суму на рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Надходжень на рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття України від ОСОБА_1 не поступило. Відповідачу було направлено повторну претензію № 460 від 18 жовтня 2010 року з пропозицією добровільної сплати заборгованості до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 17351,22 грн. Відповідач заборгованість не погасив.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно пункту 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

Підпунктом «б» ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення.

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того як фізична особа-підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона зможе стати на облік у центрі зайнятості і матиме право на отримання допомоги по безробіттю, за умови сплати страхових внесків під час здійснення підприємницької діяльності.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент звернення до центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного ОСОБА_1 не мав права на отримання відповідної допомоги по безробіттю, оскільки мав статус зайнятої працюючої фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, рішення Солонянського районного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття щодо повернення коштів відповідач не оскаржив.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції у розгляді цієї справи дійшов обґрунтованих висновків, що позовні вимоги прокурора Солонянського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Солонянського районного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня складення в повному обсязі та підлягає оскарженню у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим