Постанова № 30017715, 12.03.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Справа № 803/267/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Юрко Н.Ф.,

за участю представника позивача Микитіва А.С.,

представників відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Волиньтехагросервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Волиньтехагросервіс» звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - ЛОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0000362201 від 24.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 16 549 грн. Та нараховано штрафні санкції на суму 8274,50 грн.; форми «Р» №000039220 від 24.01.2013 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 15 761 грн. та штрафні санкції на суму 7880,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно акту №18/22-6/31300493 від 08.01.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Волиньтехагросервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Інформзв'язок» було виявлено, що позивачем були завищені витати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження податкового органу безпідставними, оскільки, при перевірці підприємством були надані усі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом. Відтак, вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесені оскаржувані податкові повідомлення нечинними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав у ньому викладених та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю. Крім того, представником позивача були подані додаткові письмові пояснення, якими, зокрема, підтверджуються фінансово-господарські операції з ПП «Інформзв'язок» та подальша реалізація придбаних у контрагента товарів.

Відповідачем було надано заперечення, що обґрунтовано наступним. Прийняті на підставі акту перевірки 18/22-6/31300493 від 08.01.2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Оскільки, при перевірці приватного підприємства «Волиньтехагросервіс» виявлено, що у контрагента - ПП «Інформзв'язок» згідно акту перевірки ПП «Інформзв'язок» від 02.08.2012року № 2876/2202/31087521 ДПІ у Печерському районі м. Києва відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. Крім того, Актом були встановлені порушення позивачем при оформлені ТТН, а саме: не вказані пункти навантаження і розвантаження товару згідно укладеного договору поставки.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченні та просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби з 24.12.2012 року по 28.12.2012 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Інформзв'язок» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Інформзв'язок» за період 01.06.2012 року по 30.09.2012 року, на підставі якої було складено Акт 18/22-6/31300493 від 08.01.2013 року. Вказаним Актом були встановлені порушення позивачем: статей 134, 135, 138, 139, 140 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) внаслідок чого було завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 78804, 84 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3 та пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 15760, 97 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0000362201 від 24.01.2013 року яким, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 16 549 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 8274,50 грн.; форми «Р» №000039220 від 24.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 15 761 грн. та штрафних санкцій на суму 7880,50 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем не було надано перевіряючим належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (конкретно не зазначені пункти навантаження та розвантаження) на поставлені ПП «Інформзв'язок» запчастини до сільськогосподарської техніки, що підтверджують транспортування вказаних товарів.

Крім того, в ході перевірки фінансово-господарських операцій приватного підприємства «Волиньтехагросервіс» з ПП «Інформзв'язок» від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов акт перевірки ПП «Інформзв'язок» від 02.08.2012року № 2876/2202/31087521, в якому встановлено відсутність на підприємстві необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В судовому засіданні було встановлено, що між ПП «Волиньтехагросервіс» та ПП «Інформзв'язок» був укладений договір купівлі-продажу № 14 від 06.06.2012 року предметом якого є постачання запасних частин до сільськогосподарської техніки. Відповідно до умов вказаного договору транспортування придбаних товарів здійснювалося за замовленням приватного підприємства «Волиньтехагросервіс» перевізником ПП ОСОБА_4, що підтверджується товарно-транспортними накладними №12/662 від 08.06.2012 року та 12/664 від 25.08.2012 року, а також рахунком на оплату послуг з перевезення та фактом оплати послуг перевізника. Товар в м. Луцьк на підставі видаткових накладних № 199 від 06.06.2012 року, №279, №280 від 08.06.2012 року, №902 , №903, №904, №905, №906 від 25.06.2012 року прийнято на склад заступником директора Карповим П.Б. ПП «Інформзв'язок» були виписані приватному підприємству «Волиньтехагросервіс» на поставлені товари податкові накладні № 199 від 06.06.2012 року, №279, №280 від 08.06.2012 року, №902 , №903, №904, №905, №906 від 25.06.2012 року на загальну суму 94 565, 8 грн. в тому числі ПДВ - 15760,97 грн. Вказана сума була включена до податкового кредиту.

Суд не бере до уваги висновки податкового органу, зроблені в Акті перевірки 18/22-6/31300493 від 08.01.2013 року, відносно відсутності факту підтвердження транспортування товару - не зазначення в товарно-транспортних накладних чітко вказаних місць завантаження та розвантаження товарів, оскільки, як вбачається з пояснень перевізника ОСОБА_4 від 04.01.2013 року, останній підтвердив транспортування зазначеного в договорі купівлі-продажу № 14 від 06.06.2012 року товару.

Крім того, судом встановлено, що при проведені перевірки відповідачем не було всебічно досліджено рух активів позивача, зокрема, не було досліджено даних бухгалтерського обліку щодо облікування отриманих товарів на складі позивача та подальшого перепродажу цих товарів. Таким чином, відповідачем не було досліджено чи використовувались в господарській діяльності позивача отриманні від ПП «Інформзв'язок» товари.

Висновки податкового перевірки, сформовані в Акті 18/22-6/31300493 від 08.01.2013 року, фактично ґрунтуються лише на Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.08.2012 року стосовно ПП «Інформзв'язок», а не на наявних документах бухгалтерського та податкового обліку наданих під час перевірки та наявних у матеріалах справи.

Водночас в судовому засіданні було досліджено первинні та бухгалтерські документи, що свідчать про отримання на складі та подальший перепродаж товарів отриманих відповідно до умов договору поставки укладеному між позивачем та ПП «Інформзв'язок». При цьому перепродаж товарів було здійснено позивачем за більшою, ніж закупівельна, вартістю.

Про наявність зазначених обставин свідчать досліджені в судовому засіданні динаміки реалізації товарів в розрізі контрагентів, аналізи розрахунків з контрагентами, видаткові та податкові накладні, які відповідають вимогам до первинних документів встановлених чинним законодавством; відомості прибутків та видатків по складу за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року в розрізі контрагентів; оборотна відомість по складу за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

Таким чином, при здійсненні господарських операцій по купівлі товарів у ПП «Інформзв'язок» та подальшому їх перепродажі в діях позивача була наявна господарська мета, яка полягає в отриманні прибутку.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність формування складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень №0000362201, №0000392201 від 24.01.2013 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень. Відтак, оскаржувані повідомлення-рішення є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.01.2013 року №0000362201, №0000392201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Волиньтехагросервіс» сплачений судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 65 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 18 березня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер