Рішення № 30016979, 12.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-74/9396-2012 12.09.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 774 гривні 00 копійок

Представники:

від Позивача: Литвин В.О. (представник за довіреністю)

від Відповідача: Бартосевич Б.В. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»(надалі також «Позивач», «ПАТ «Страхова компанія «Універсальна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»(надалі також -«Відповідач», ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто») про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3 524 гривні 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3015/200/000082 від 23 вересня 2010 року внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди - виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Skoda Superb», державний реєстраційний номер АІ 3647 ВЕ, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АА 5546 ЕВ, яким скоєно ДТП, застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант Авто»на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/ 1386291, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 липня 2012 року порушено провадження у справі № 5011-74/9396-2012, судове засідання призначено на 26 липня 2012 року.

В судовому засіданні 26 липня 2012 року представник Позивача надав суду, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, підтвердження того, що в провадженні Господарського суду м. Києва або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору; копію Довідки статистики про включення Позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копію Свідоцтва Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна».

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 20 липня 2012 року, яке міститься в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 липня 2012 року відкладено розгляд справи на 12 вересня 2012 року у зв'язку з нез'явленням представника Відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

13 серпня 2012 року відділом діловодства суду отримано від представника Позивача отримано Клопотання про уточнення позовних вимог. В клопотанні представник Позивача зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»матеріальну шкоду в порядку регресу (з вирахуванням франшизи) 2 774 гривні 00 копійок.

В судовому засіданні 12 вересня 2012 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви.

Представник Відповідача в судовому засідання проти позову заперечив з підстав того, що Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували реальний розмір заподіяної Позивачу шкоди, а саме не надано звіту про оцінку шкоди, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12 вересня 2012 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»та Закритим акціонерним товариством «ФОЗЗІ»укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3015/200/000082, предметом якого є страхування транспортного засобу «Skoda Superb», державний реєстраційний номер АІ 3647 ВЕ.

14 червня 2011 року на проспекті Перемоги, 20 в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АА 5546 ЕВ, під керуванням Воронової Лариси Владиленівни та транспортного засобу «Skoda Superb», державний реєстраційний номер АІ 3647 ВЕ, який належить Закритому акціонерному товариству «ФОЗЗІ», під керуванням Крекотень Володимира Володимировича

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Skoda Superb», державний реєстраційний номер АІ 3647 ВЕ.

Згідно з Довідкою ВДАІ, копія якої міститься в матеріалах справи, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм Вороновою Ларисою Владиленівною п. 10.9 Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2011 року у справі № 3-6887/11 Воронову Ларису Владиленівну визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок.

Згідно з Актом огляду транспортного засобу від 15 червня 2011 року, ремонтною калькуляцією № 01873 від 17 червня 2011 року, рахунком-фактури № 0000048013 від 17 червня 2011 року виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Superb», державний реєстраційний номер АІ 3647 ВЕ складає 4 274 гривні 00 копійок.

На підставі Страхового акту № 9111001442 від 19 липня 2011 та Розрахунку суми страхового відшкодування до нього Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 3 524 гривні 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 21482 від 25 липня 2011 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АА 5546 ЕВ на момент настання страхової події була застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант Авто»на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/ 1386291.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 2 774 гривні 00 копійок (розмір матеріального збитку за вирахуванням франшизи).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3015/200/000082 було відшкодовано на користь страхувальника 3 524 гривні 00 копійок.

Таким чином, до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, Суд не погоджується з посиланнями представника Відповідача на те, що Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували реальний розмір заподіяної Позивачу шкоди, а саме не надано звіту про оцінку шкоди, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення № 21482 від 25 липня 2011 року, яке є доказом фактичного понесення витрат, які виникли внаслідок ДТП.

Крім того, Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановленим законом. Однак чинне законодавство не містить імперативної норми, яка б зобов'язувала страховика в обов'язковому порядку звертатися до суб'єктів оціночної діяльності, визначених в згаданому Законі, для проведення оцінки майна при настанні страхового випадку.

Отже, висновки представника Відповідача про те, що Позивачем не підтверджено реальний розмір заподіяної шкоди є необґрунтованими та безпідставними.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АА 5546 ЕВ встановлена у судовому порядку Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2011 року у справі № 3-6887/11.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України «Про страхування» визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування»визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України «Про страхування»).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, враховуючи визначені Полісом № ВС/ 1386291 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 2 774 гривні 00 копійок.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 48А, код ЄДРПОУ 20113829, р/р 26502378 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335) матеріальну шкоду у розмірі 2 774 (дві тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 48А, код ЄДРПОУ 20113829, р/р 26502378 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335) 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Чинчин

Дата складання та підписання повного тексту рішення 14 вересня 2012 року