Постанова № 30013625, 13.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/408/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Горбач Д.О.

за участю: представників позивача - Клячко М.Ю., Ланьшин С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Укрспецбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2013 року позивач Приватне акціонерне товариство "Укрспецбуд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцію була проведена виїзна позапланова перевірка Приватного акціонерного товариства "Укрспецбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року в зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 08.02.2012 року № 5010/10-23-312. За результатами перевірки складено акт № 364/23-209/30566405 від 20.03.2012 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0006682301/344 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 178142 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39347,50 грн. Як зазначає позивач спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про час, дату, місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав відзив на позовну заяву, в яких посилається на правомірність прийнятого рішення та просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.114- 116, т.1).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до направлення виданого Кременчуцькою ОДПІ від 03.03.2012 року № 1295/001295, № 1296/001296 (а.с.119 - 121, т.1) державними податковими ревізорами-інспекторами проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Укрспецбуд" (код за ЄДРПОУ 30566405) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року у зв'язку з неповним наданням пояснень та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 08.02.2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року., п.п.14.1.146 п.14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Монолітбудкомплект" в розмірі 178143 грн.

За результатами перевірки складено акт № 364/23-209/30566405 від 20.03.2012 року (а.с. 12 - 34, т. 1).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0006682301/344 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 178142 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39347,50 грн.(а.с.11, т. 1).

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби в Полтавській області № 1610/10/10215 від 14.06.2012 року спірне податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0006682301/344 залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 45, т.1).

Державною податковою службою України за результатом розгляду скарги позивача прийнято рішення № 12601/6/10-2115 від 12.07.2012 року яким податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0006682301/344, рішення № 1610/10/10215 від 14.06.2012 року ДПА в Полтавській області залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.46-50, т.1).

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування прийнятого податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.04.2012 року № 0006682301/344.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство "Укрспецбуд" (ідентифікаційний код 30566405) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (а.с. 64, т.1).

Відповідно до копії свідоцтва № 100339795 НБ № 201963 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 67, т.1).

Актом перевірки встановлено порушення п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року., п.п.14.1.146 п.14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Монолітбудкомплект" в розмірі 178143 грн. (а.с. 12 - 34, т. 1).

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" укладено договір підряду на проведення ремонтно - будівельних робіт № 7-15/01 від 20 листопада 2007 року (а.с.56 - 56а, т.3). На підтвердження реальності даного договору до матеріалів справи залучено довідки про вартість виконаних підрядних робіт, довідки ресурсів до актів виконаних робіт, рахунки, акти прийому виконаних робіт, податкові накладні (а.с.57 - 110, т.3).

До даного договору №103/08 від 10 вересня 2008 року позивачем надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт, довідки ресурсів до актів виконаних робіт, рахунки, акти прийому виконаних робіт, податкові накладні (а.с.113 - 188, т.3).

На виконання договору №17/08 - від 17 серпня 2009 року в матеріалах справи наявні довідка про вартість виконаних підрядних робіт, довідка ресурсів до актів виконаних робіт, рахунки, акт прийому виконаних робіт, податкова накладна (а.с. 191 - 198, т.3).

Відповідно до матеріалів справи, 02 жовтня 2009 року між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" укладено договір підряду № 90/С, реальність якого підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, довідками ресурсів до актів виконаних робіт, рахунками, актами прийому виконаних робіт, податковими накладними (а.с.200 - 224, т.3).

На виконання підрядних робіт за договором підряду №26/09/С від 01.06.2009 року укладено додаткову угоду № 1 від 16 вересня 2009 року та договір субпідряду № б/н/09/с від 10 грудня 2009 року реальність яких підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, довідками ресурсів до актів виконаних робіт, рахунками, актами прийому виконаних робіт, податковими накладними (а.с.228 - 244, т.3), (а.с.247 - 250, т.3).

Крім того, судом досліджені договори підряду укладені між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" в 2010 року, а саме: № 42/С від 16 червня 2010 року, № 0187/103/С від 18 червня 2010 року, № 101/С від 29 червня 2010 року, № 0210/103/с від 23 липня 2010 року, № 285/с від 19 серпня 2010 року, № 62/с від 11 жовтня 2010 року, № 63/с від 11 жовтня 2010 року, № 302/с від 27 жовтня 2010 року, № 92/с від 09 листопада 2010 року, № 97/с від 09 листопада 2010 року, №104/с від 15 листопада 2010 року, № 105/с від 15 листопада 2010 року, № 106/с від 15 листопада 2010 року, № 0242/103/с від 25 листопада 2010 року, № 109/с від 01 грудня 2010 року, № 117/с від 01 грудня 2010 року. На підтвердження реальності даних договорів підряду надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт, довідки ресурсів до актів виконаних робіт, рахунки, акти прийому виконаних робіт, податкові накладні (а.с.3 т.4 - а.с.17 т.5).

В 2011 року укладені договори підряду № 8-0-7-1 від 01 березня 2011 року та № 25/с від 01.03.2011 року, № М1 від 02.06.2011 року, виконання яких підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, довідками ресурсів до актів виконаних робіт, рахунками, актами прийому виконаних робіт, податковими накладними, накладними (а.с.20 -89 т.5).

На момент спірних взаємовідносин позивача з його контрагентом діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97-ВР від 03.04.1997 року.

Пункт 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон України "Про ПДВ") встановлює, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а пунктом 1.8 ст.1 визначено, що бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для нарахування податкового кредиту у відповідності до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит незалежно від того, що такі податкові накладні отримані ним в періоді іншому ніж той, в якому ці накладні були виписані. При цьому, невключення платником податків до складу податкового кредиту податкових накладних в межах звітного періоду не свідчить про неможливість використання такого права в майбутніх податкових періодах і не є тотожним відмові платника податків від формування власного податкового кредиту.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон України "Про ПДВ" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як визначено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Дослідивши податкові накладні для документального оформлення виконання умов договорів підряду та виконаних операцій з комплексу робіт, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" (ідентифікаційний код 34979064) зареєстроване 26.03.2007 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією (а.с. 101 - 104 т.8).

Слід зазначити, що платник несе самостійно відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійснені ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0006682301/344.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2174,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 28 січня 2013 року (а.с.3 т.1), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає частковому стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Укрспецбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0006682301/344 від 02 квітня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства "Укрспецбуд" (код ЄДРПОУ 30566405) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2174,90 грн. (сплачений платіжним дорученням № 3 від 28.01.2013 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко