Ухвала суду № 30011867, 14.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2523/2212/2012 провадження № 11/795/161/2013 Головуючий у І інстанції Хоменко Л.В. Категорія - ст. 185 ч.2КК Доповідач Рудомьотова С. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г. Суддів - Борисенка І.П., Шахової О.Г.,

З участю прокурора - Левченка А.В.,

Засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

Законних представників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

Представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6,

Представника служби у справах дітей Чернігівської райдержадміністрації - ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_8 на вирок Чернігівського районного суду від 11 січня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з повною загальною середньою освітою, не одружений, непрацюючий, не судимий, -

- засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді 100 /сто/ годин громадських робіт.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_2 учень 11 класу Новобілоуської ЗОШ І-ІІІ ступенів, не одружений, проживає та виховується матір'ю, батько помер у 2003 році, не судимий, -

- засуджений за ст.185 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 101 КК України, до арешту на двадцять діб.

На підставі ст. 105 КК України ОСОБА_3 звільнений від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру до досягнення повноліття - до 12 квітня 2014 року, з передачею його під нагляд матері, ОСОБА_5, та обмеженням дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього - заборонити відвідувати у вечірній час після 21 години кафе, бари, ресторани, та після 22 години до 06 год.30 хв. ранку перебувати вдома, справно відвідувати навчальні заклади.

Виконання вироку щодо ОСОБА_3 в частині заходів виховного характеру покладено на органи опіки та піклування Новобілоуської сільської Ради Чернігівського району та області.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_8 по 85 грн. 50 коп. з кожного на відшкодування матеріальної шкоди, та по 150 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди, а всього - по 235 грн. 50 коп. з кожного.

У випадку відсутності у неповнолітнього ОСОБА_3 майна або заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, вона підлягає стягненню з його матері, ОСОБА_5.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи з кожного по 127 грн. 66 коп., а у випадку відсутності у неповнолітнього ОСОБА_3 майна або заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, вона підлягає стягненню з його матері, ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Чернігівського районного суду від 11 січня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані виновними і засуджені за те, що 16 червня 2012 року близько 18 год. 30 хв., перебуваючи на АДРЕСА_3, за попередньою змовою між собою, з метою крадіжки, шляхом вільного доступу, таємно викрали три громовідводи, вартістю 513 грн., що належали ОСОБА_8

В апеляції потерпілий ОСОБА_8, не заперечуючи вірності кваліфікації дій засуджених та доведеності їх вини, ставить питання про скасування вироку суду з постановленням свого вироку апеляційним судом, із застосуванням більш суворого покарання обом засудженим в межах санкції статті, із задоволенням цивільного позову у повному обсязі з огляду на те, що суд безпідставно послався на щирість каяття засуджених у вчиненому злочині, бо вони фактично не визнавали своєї вини, не відшкодували шкоду, і щирість їх каяття є їх позицією уникнення покарання. Посилається на те, що суд не взяв до уваги його заперечення застосувати до неповнолітнього засудженого примусові заходи виховного характеру, бо пом'якшуючі обставини відсутні - не відремонтований паркан, не повернуті викрадені та не складені повернуті громовідводи ні засудженими, ні їх батьками. Не враховано судом в повному обсязі і його, потерпілого, моральні страждання від злочину - він пенсіонер, інвалід ІІ групи, після крадіжки його стан здоров'я погіршився, він потрапив та лікувався в кардіологічному диспансері, глибоко страждає, тому сума стягнення на його користь є занадто малою.

Заслухавши доповідача, пояснення представника потерпілого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_6, який підтримав апеляцію з доповненнями до неї в повному обсязі, пояснення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх законних представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які заперечують проти апеляції потерпілого, думку представника служби у справах дітей Чернігівської райдержадміністрації ОСОБА_7 та прокурора, які також заперечують проти апеляції та вважають вирок суду обґрунтованим та законним, перевіривши матеріали справи в обсязі апеляції, обговоривши доводи апеляції з доповненнями до неї та запереченнями прокурора, засуджених та їх законних представників, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали свою вину у вчиненні 16 червня 2012 року близько 18 год. крадіжки трьох громовідводів, які лежали біля паркану ферми. Труби, з яких складалися громовідводи, поламали на три частини, склали на воза і відвезли до місцевого жителя ОСОБА_10 на металобрухт, продали та одержали гроші в сумі 40 грн. Вчинити крадіжку запропонував ОСОБА_2, а ОСОБА_3 погодився. Щиро каються у вчиненому, два громовідводи повернули потерпілому.

При цьому засуджений ОСОБА_3 уточнив, що не до кінця усвідомлював вчинене, тому і вагався у визнанні себе винним у злочині.

Вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також доводиться іншими доказами по справі:

З показань потерпілого ОСОБА_8 /а.с. 27/ доводиться, що він з дружиною має у спільній власності дві нежитлові споруди по АДРЕСА_3 які огороджені дерев'яним парканом. На одній із будівель з 2000 року було встановлено чотири металеві громовідводи, які 16 червня 2012 року він виявив викраденими. Громовідводи знайшов у ОСОБА_10, який сказав, що їх йому продали ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З показань свідків ОСОБА_11 /а.с. 70/ та ОСОБА_12 /а.с. 71/ понятих, доводиться, що під час відтворення обстановки та обставин події з засудженими, вони по черзі добровільно розказували та показували, за яких обставин вчинили злочин, уточнивши, що громовідводи вкрали з-під паркану поблизу ферми зі сторони вулиці, які потім продали у селі. Паркану не ламали і громовідводи не знімали.

З показань свідка ОСОБА_13 /а.с. 37/ доводиться, що 16 червня 2012 року поблизу земельної ділянки ОСОБА_8 він бачив засуджених, які на возі везли металобрухт, а також проволоку та громовідводи. Наступного дня він з ОСОБА_8 знайшли викрадені громовідводи у ОСОБА_10, який пояснив, що купив їх у підсудних.

З показань свідка ОСОБА_10 /а.с. 72/ доводиться, що 16 червня 2012 року до нього на возі підсудні привезли металобрухт, серед якого були три металеві громовідводи, з яких один він віддав церкві, два інших використав на свій виноградник.

Показання даних свідків місцевий суд визнав належними, що узгоджуються з іншими доказами по справі та відповідають фактичним обставинам справи, що докладно викладено у вироку.

З даних явки з повинною ОСОБА_2 від 21.06.2012 року /а.с. 18/, протоколу огляду місця події від 25 червня 2012 року /а.с.16-17/, відтворення обстановки та обставин події від 22.08.2012 року із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с. 64-65, 68-69/ доводиться, що у господарстві АДРЕСА_3, на одній із будівель відсутні чотири громовідводи, а один залишився, що зафіксовано на фототаблиці, і підсудні докладно розповіли, звідки вони викрали громовідводи - з-під паркану ферми. На територію ферми та у саму ферму не проникали.

Згідно протоколу виїмки від 25 серпня 2012 року /а.с. 79/, висновку товарознавської експертизи від 02 жовтня 2012 року /а.с. 87-88/, даних протоколів огляду та приєднання речових доказів по справі /а.с.81, 67/ доводиться, що у ОСОБА_10 виявлено та вилучено два металеві громовідводи, що складаються із шести металевих труб - дві труби по 2 метри, чотири труби - по 1,5 м., та восьми метрів проволоки до них, які 16.06.2012 року йому на возі привезли та продали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які викрали їх у ОСОБА_8 та тому належали, залишкова вартість яких на 16 червня 2012 року складає 171 грн., і які повернуті потерпілому згідно розписки.

Місцевий суд з достатньою повнотою та об'єктивністю розглянув наявні докази по справі у їх сукупності, дав їм належну юридичну оцінку, вірно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 2 КК України як таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб.

Покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 місцевий суд обрав у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, обом засудженим суд врахував їх позитивні характеристики за місцем проживання та навчання, вчинення злочину вперше і як неповнолітніми, повне визнання вини, вчинення злочину вперше, щире каяття; з'явлення із зізнанням - ОСОБА_2, а також те, що злочин вчинено середньої тяжкості, тяжких наслідків не настало, викрадене майно частково повернуто потерпілому під схоронну розписку, відсутні обставини, що обтяжують покарання.

Щодо твердження в апеляції потерпілого ОСОБА_8 про безпідставність визнання судом як пом'якшуючої обставини щирість каяття засудженими, то ці твердження спростовуються дослідженими доказами по справі, які викладені у вироку, а також першими визнавальними показаннями ОСОБА_2 на досудовому слідстві та у судовому засіданні місцевого суду про крадіжку чужого майна шляхом вільного доступу, що також узгоджується і з показаннями неповнолітнього засудженого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, інш.

Зокрема, місцевий суд з достатньою повнотою обґрунтував призначення покарання засудженому неповнолітньому ОСОБА_3 за вчинення даного злочину без позбавлення волі, із звільненням від покарання, із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру, з певними обмеженнями щодо його поведінки, а саме: злочин вчинив вперше, у неповнолітньому віці, середньої тяжкості, визнав вину, проживає з матір'ю, сім'я значиться за місцем проживання позитивною.

За даних обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо такого покарання неповнолітньому ОСОБА_3, бо звільнення від покарання та застосування примусових заходів виховного характеру сприятиме виправленню та перевихованню неповнолітнього, сім'я якого є позитивною та благополучною, він сам не перебуває на обліку в службі у справах дітей, в комісії та інспекції у справах неповнолітніх.

Щодо посилання потерпілого на безпідставне стягнення не в повному обсязі завданої йому матеріальної та моральної шкоди на його користь, то відповідно у вироку суд достатньо повно і об'єктивно, з посиланням на норму закону, обґрунтував своє рішення - дослідженими доказами по справі не доведено проникнення засуджених на територію господарства потерпілого, не добуто доказів, що засуджені демонтували громовідводи, частина майна повернута, стягнуто певну суму за відсутнє майно, відсутні документи про будь-які відновлювальні роботи по громовідводам.

Стосовно стягнення моральної шкоди, то суд у вироку вказав, що її розмір залежить від вини засуджених у вчиненні злочину, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, а також вимог розумності та справедливості, тому цілком вірно визначив його у сумі 300 грн., що стягнув у дольовому порядку з підсудних, а у випадку відсутності у неповнолітнього підсудного майна або заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, вона підлягає стягненню з його матері, ОСОБА_5

Також, з матеріалів справи вбачається, що засуджені неодноразово пропонували потерпілому відшкодувати певну суму, надсилали її поштовим відправленням, але він її повертав.

В додатках до своїх заперечень засуджені та їх законні представники надали копії чеків про надіслання на адресу потерпілого ОСОБА_8 загальної суми відшкодування завданої шкоди у сумі 500 грн. /по 250 грн. кожен/, що також свідчить про їх розкаяння.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_8 лікувався у кардіологічному відділенні у жовтні 2012 року, коли закінчилось досудове слідство і справа вже надійшла до суду /а.с. 189, 161/.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону при розгляді даної справи місцевим судом допущено не було.

За даних обставин апеляція потерпілого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 356, 365-366, 377, 379 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-УІ, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду від 11 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без змін.

СУДДІ: