Ухвала суду № 30009507, 20.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р.

справа № 2а-12561/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "АК"Дніпроавіа"

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2009р. у справі № 2а-12561/08,

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "АК "Дніпроавіа"

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000378821/0/16481 від 23.05.2008 року, № 0000378821/1/21939 від 25.06.2008 року, № 0000378821/2/31080 від 05.09.2008 року, № 0000378821/3/39327 від 14.11.2008 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 102549,20 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових ) санкцій).

В обгрунтування позовних вимог зазначається, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовича і стягнення цього збору (Порядок № 303), Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовича, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природногосередовича та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. (Інструкція № 162/379), Закону України «Про відходи»та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(Закон № 2343), а тому підлягають скасуванню. Спірними рішеннями позивачу було нараховано податкове зобов'язання за несплату збору за розміщення відходів без наявності відповідного дозволу на таке розміщення та ліміту розміщення відходів, проте позивач заперечує фактичне розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп як відходів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2009р. в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, судом встановлено, що факт списання відпрацьованих люмінесцентних ламп підтверджується відповідними актами списання (використання), звітами матеріально-відповідальних осіб, затверджених начальником відпвоідної служби підприємства. Щодо посилання позивача на норми ч.4ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд зазначив, що з урахуванням ст.1 даного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Тому, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо-сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обгрунтування апеляційних вимог позивач наполягає на тому, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовича і стягнення цього збору (Порядок № 303), Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовича, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природногосередовича та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. (Інструкція № 162/379), Закону України «Про відходи»та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(Закон № 2343), а тому підлягають скасуванню.

Відповідпач заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Вважає судове рішення законним та обгрунтованим. Просить залишити його без змін.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встарновлено: результати перевірки позивача податковим органом щодо дотримання платником податку вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. оформлено актом №142-08-03/1-01130549 від 12.05.2008 року, в якому зазначено, що позивачем порушено п.п. 2, 4, 8, 11, 13 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 303 (Порядок № 303), пп. 1.4, п. 1, пп. 2.1 п. 2, пп. 6.4 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. N 162/379 (Інструкція № 162/379).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000378821/0/16481 від 23.05.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 102549,20 грн., з яких за основним платежем - 71403,71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31145,49 грн.

За результатами адміністративного оскарженняданого податкового повідомлення- рішення було винесено податкові повідомлення-рішення №0000378821/1/21939 від 25.06.2008 року, №0000378821/2/31080 від 05.09.2008 року, №0000378821/3/39327 від 14.11.2008 року, які є повністю тотожними первинному рішенню.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

В ході перевірки встановлено, що позивачем не включено в розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища обсяги по відпрацьованим люмінесцентним лампам, які за своїм складом відносяться до класу небезпечних відходів, та які позивач розміщує на території аеропорту. Так станом на 25.04.08 (термін закінчення документальної перевірки) на території позивача розміщуються відпрацьовані люмінесцентні лампи в асортименті у кількості 1245 штук, а саме: ртутно-вольфрамові люмінесцентні лампи (РВЛ), дугові ртутні люмінесцентні лампи (ДРЛ) та інші люмінесцентні лампи, які за своїм складом містять ртуть, що підтверджується сертифікатами відповідності, інструкцією з експлуатації люмінесцентних ламп, довідника від виробника по лампам, які використовує підприємство у своїй фінансово-господарській діяльності. Факт списання підтверджується актами на списання (використання) люмінесцентних ламп (заміна в службах аеропорту, на літаках та в інших приміщеннях), накладними-вимогами, звітами матеріально-відповідальних осіб, затверджених начальником відповідної служби підприємства (ЗСТОП, АТБ тощо).

З матеріалів також вбачажться, що у позивача відсутній дозвіл та ліміт утворення та розміщення відходів у перевіряємому періоді.

За висновками відповідача дане порушення призвело до заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 71403,71 грн. (основного платежу).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 20.06.95 № 440 "Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів", зазначено, що підприємства, а також громадяни-підприємці повинні одержати дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів технології та інших біологічних агентів (далі-дозвіл).

Матеріали справи містять відповідь Державного управління охорони навколишнього середовища в Дніпропетровській області (від 22.04.08 № 3-594-11-1) на лист відповідача від 15.04.08 № 12775/10/08-03/1-21. Згідно з отриманою відповіддю ВАТ «АК «Дніпроавіа» не надавався дозвіл та не було встановлено ліміту для зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що в перевіряємому періоді Позивачем було здійснено розміщення відходів, а саме люмінесцентних ламп у кількості 1245 шт. без наявності дозволу та ліміту на зберігання відходів.

Статтею 39 Закону України "Про відходи" передбачається, що за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Відповідно до статті 44 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється

на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Ліміти скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:

а) у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

б) в інших випадках - в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних - ресурсів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 303, збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі-збір) справляється за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі-викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі-скиди); розміщення відходів.

Згідно з п. 4 Порядку, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.

Згідно з пп. 2.1 п. 2 „Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.99 № 162/379 платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форми власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади: бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні: громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Підпунктом 2.4. пункту 2 даної Інструкції визначено, що не включення підприємства, установи, організації, громадянина - суб'єкта господарювання до переліку підприємств, яким в установленному порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, не звільняє їх від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до пп. 5.3, 5.4, 5.5 п.5 зазначеної Інструкції ліміти на розміщення відходів установлюються терміном на один рік і після затвердження місцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до першого жовтня поточного року. Ліміти на утворення та розміщення відходів розробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.98 № 1218. За подналімітні обсяги скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платника затверджених у встановленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.

Згідно з п. 8,10 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.98 № 1218 власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів. Місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Відповідно до пп. 6.4 п. 6 Інструкції суми збору, які справляються за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щоквартально наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що за понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платника збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється як за понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

Згідно з п.11 Порядку, платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Відповідно до п.13 Порядку, платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату збору згідно з законодавством. Не внесені своєчасно кошти збору стягуються з платників у встановленому законодавством порядку.

Щодо застосування ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(Закон № 2343) слід зазначити, що мораторій це є захід забезпечення цілісності майна боржника, який полягає в зупиненні виконання боржником своїх зобов'язань, проте не в припиненні таких зобов'язань.

Так, відповідно до пункту 4 статті 12 Закону № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за як. ми здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, протягом дії мораторію на зобов'язання, що виникли до дня його введення не нараховується пеня, не застосовуються інші фінансові санкції.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Таким чином, положення ч.4 ст.12 Закону № 2343 слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію.

Таку позицію підтримує Верховний Суд України в постанові від 23.05.2006р. у справі №21-104во05 (а.с.47), де зазначається наступне: Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо-сплати податків і зборів (обов'язкових пдтежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, грунтується на Законі.".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції; податкові повідомлення - рішення № 0000378821/0/16481 від 23.05.2008 року, № 0000378821/1/21939 від 25.06.2008 року, № 0000378821/2/31080 від 05.09.2008 року, № 0000378821/3/39327 від 14.11.2008 року є правомірними. Суд першої інстанції вірно встановив та об’єктивно оцінив обставини у справі і прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "АК"Дніпроавіа" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2009р. у справі № 2а-12561/08 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2009р. у справі № 2а-12561/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна