Рішення № 30009280, 04.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/18756-2012 04.03.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім»

про стягнення 25 500,00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Самойленко П.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» про стягнення в порядку регресу 25 500,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0317-а/10КО від 10 липня 2010 р., у зв?язку з чим у позивача виникло право регресної вимоги до Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2012р. порушено провадження у справі № 5011-51/18756-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду, не з?явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.03.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2010 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та Свадковською Катериною Володимирівною укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0317-а/10КО за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Хюндай», державний номер АА 2855 НТ, 2008 року випуску.

Умовами договору передбачено, що позивач відшкодовує Свадковській Катерині Володимирівні відновлювальний ремонт, спричинений страховим випадком, з урахуванням застосованої технології цін на частини, матеріали та роботи, фактичний збитка, спричинений страховим випадком з урахуванням застосованої технології, цін на матеріали, роботи та інших положень договору.

Вигодонабувачем за договором № 0317-а/10КО від 10.07.2010 р. визначено Свадковську Катерину Володимирівну.

12.11.2010 року в м. Києві по пр-ту Ватутіна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Хонда», державний номер АА8560 ІТ під керуванням водія Михайлюк Ольги Володимирівни та транспортного засобу «Хюндай» державний номер АА 2855 НТ під керуванням водія Свадковського Володимира Михайловича.

У відповідності до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2010 р. Михайлюк Ольгу Володимирівну притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля «Хонда», державний номер АА8560 ІТ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Український страховий дім» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2711924 з лімітом відповідальності 25 500, 00 грн.

Полісом № ВЕ/2711924 ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 25 500, 00 грн. та франшиза у розмірі 510, 00 грн.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу «Хюндай», державний номер АА2855 НТ завдано механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою ДАІ та звітом №1428 від 30.11.2010 р.

У відповідності до звіту № 1428 від 30.11.10 р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Хюндай», державний номер АА 2855 ІТ становить 29 825, 53 грн.

Згідно з рахунком-фактурою №СМ-0051184 від 18.11.2010 р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, автомобіля марки «Хюндай», державний номер АА2855 НТ, склала 32 130, 95 грн., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Між тим, за страховим актом № 0317-а/10КО-1 від 02.12.2010 р. та розрахунком страхового відшкодування від 22.11.2010 р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до відшкодування визначено суму 31 726, 45 грн.

Відповідно, до матеріалів справи позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 31 726, 45 грн. на рахунок страхувальника Свадковській Катерині Володимирівні, що підтверджується платіжним дорученням № 7269 від 03.12.2010 р.

19.06.2012 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу № РГ/0317/10/5, в якій просить відповідача виплатити суму регресу у розмірі 25 500, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Хюндай», державний номер АА 2855 НТ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Хонда», державний номер АА 8560 ІТ, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Український Страховий Дім», позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Хюндай», державний номер АА 2855 НТ, у водія автомобіля «Хонда», державний номер АА 8560 ІТ виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Хюндай», державний номер АА 2855 НТ у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля на підставі договору добровільного страхування № 0317-а/10КО від 10.07.2010 р. у розмірі 31 726, 45 грн.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Хюндай», державний номер АА 2855 НТ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до водія автомобіля «Хонда», державний номер АА 8560 ІТ.

Однак, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу автомобіля «Хонда», державний номер АА 8560 ІТ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Український Страховий Дім» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2711924.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З полісу ВЕ/2711924, яким застраховано цивільну відповідальність Михайлюк О.В., вбачається, що розмір франшизи за даним полісом становить 510,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування, в частині франшизи не відшкодовується, а заявлена позовна вимога зменшується на суму франшизи.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Виходячи з приписів наведених норм, обов'язки, пов'язані із оцінкою шкоди стосуються не позивача, оскільки за встановлених обставин справи його дії не регулюються цим законом, а відтак - суду відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2711924.

При цьому, наведеними нормами не передбачено обов'язково проведення професійної оцінки шкоди, завданої при дорожньо-транспортній пригоді транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться в залежність від проведення такої оцінки.

В той же час норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування виплачених ним фактичних сум коштів в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що викладено у постанові № 5011-35/11156-2012 від 30.01.2013 р. та Верховний Суд України - у постанові від 30.01.2012 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів розгляду регресної вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АХА Страхування» та перерахування коштів у якості регресного відшкодування на суму 25 500, 00 грн.

Таким чином, оскільки страховим актом визначено суму страхового відшкодування потерпілому в розмірі 25 500, 00 грн. та встановлено судом франшизу у розмірі 510 грн., яка не відшкодовується, обґрунтованою визнається вимога позивача про стягнення 24 990, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32556540), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) суму шкоди в порядку регресу у розмірі 24 990, 00 грн. (двадцять чотири тисячі дев?ятсот дев?яносто) грн. 00 коп. та 1 577, 31 (одна тисяча п?ятсот сімдесят сім грн. 31 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.03.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.