Постанова № 30007847, 04.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 р. Справа № 804/2290/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна С.В. суддів: Кучма К.С., Рищенко А.Ю. при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_2 не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

11.02.2013 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати відмову Міністерства оборони України у зарахуванні до загального строку військової служби та до строку безперервної військової служби періоду мого навчання в Криворізькій спеціальній школі-інтернаті з посиленою військово-фізкультурною підготовкою, на базі якого було строщено Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, з 01.09.1990 року по 10.06.1993 року протиправною та такою, що порушують Конституцію та закони України;

- зобов'язати Міністерство оборони України зарахувати мені строк навчання в Криворізькій спеціальній школі-інтернат з посиленою військово-фізкультурною підготовкою, на базі якого було строщено Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, у загальний строк військової служби та у строк безперервної військової служби з 01.09.1990 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України внести зміни в усі мої відповідні документи та провести перерахунок вислуги років, зокрема, щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі, надбавки за безперервну військову службу, процентні надбавки військовослужбовцям, а також грошового утримання з урахуванням різних видів надбавок, вважаючи початком військової служби день зарахування до Криворізькій спеціальній школі-інтернат з посиленою військово-фізкультурною підготовкою, на базі якого було строщено Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою - 01.09.1990 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України провести перерахунок на виплатити мені гроші за вислугу років, зокрема, щомісячну надбавку за вислугу років на військовій службі, надбавку за безперервну військову службу, а також грошового утримання з урахуванням різних видів надбавок, вважаючи початком військової служби день зарахування до Криворізькій спеціальній школі-інтернат з посиленою військово-фізкультурною підготовкою, на базі якого було строщено Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою - 01.09.1990 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», введеного в дію 12.05.1992 року (у редакції на час проходження позивачем навчання в школі-інтернаті), яка передбачала, що день прибуття на навчання до військового закладу (військового ліцею) є початком перебування на військовій службі.

Ухвалою суду від 12.02.2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.02.2013 року витребувано від Міністерства оборони України та Комунального закладу освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» інформацію та документи.

Ухвалою суду від 25.02.2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні у складі колегії суддів Кучма К.С., Рищенко А.Ю.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою представника відповідача.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки причини неявки до суду не є поважними; також судом враховано скорочені строки вирішення справи встановлені статтею 122 КАС України.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила наступне.

Як вбачається з витягів з наказів Криворізької спеціальної школи-інтернату з посиленою військово-фізкультурною підготовкою від 22.08.1990 року № 137 та від 10.06.1993 року № 19 позивач проходив навчання з 01.09.1990 року по 10.06.1993 року у Криворізькій спеціальній школі-інтернаті з посиленою військово-фізкультурною підготовкою.

Після закінчення навчання у Криворізькій спеціальній школі-інтернаті з посиленою військово-фізкультурною підготовкою позивач отримав атестат про повну загальну освіту від 10.06.1993 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

У новій редакції цього Закону, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Видами такої служби згідно з частиною четвертою названої статті Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 цього Закону.

Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

На підставі листа від 19.02.2013 року № 61 Комунального закладу освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» судом встановлено, що Криворізька спеціальна школа - інтернат з посиленою військово-фізкультурною підготовкою, на базі якого створено Комунальний заклад освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою», у період з 01.09.1990 року по 10.06.1993 року військовим навчальним закладом (військовим ліцеєм) не була.

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.1993 року № 75 «Про створення Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Комунальний заклад освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» створений з метою підготовки кандидатів до вступу до військових навчальних закладів.

На підставі викладеного судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що Криворізька спеціальна школа-інтернат з посиленою військово-фізкультурною підготовкою є військовим навчальним закладом, оскільки керівництво школи проходило військову службу, а учні повинні були носити форму та перебувати на казарменому положенні.

Також суд зазначає, що Згідно зі статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Позивачем не надано суду копію припису військового комісаріату про направлення позивача до Криворізької спеціальної школи - інтернату з посиленою військово-фізкультурною підготовкою.

На підставі листа від 19.02.2013 року № 61 Комунального закладу освіти «Криворізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» судом встановлено, що особові справи випускників 1993 року у ліцеї не зберігаються, а видаються випускникам ліцею.

Одночасно суд зазначає, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» введено в дію 12.05.1992 року.

У відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.199 року по справі № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» не може розповсюджуватися на правовідносини, які існували у період з 01.09.1990 року по 12.05.1992 року.

На підставі викладеного суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Судом встановлено під час розгляду справи, що позивачем є військовослужбовцем Збройних Сил України згідно довідки військової частини А 3283.

Згідно п.16 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і проходять службу у військовому резерві, - за подання позовів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а військовий обов'язок згідно ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» включає в себе, зокрема, і проходження військової служби. Отже, за позовні заяви військовослужбовців, що стосуються питань проходження військової служби, судовий збір не сплачується.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 березня 2013 року

Суддя (підпис) Суддя (підпис) Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 07.03.2013 року Суддя Златін С.В. Златін С.В. Кучма К.С. Рищенко А.Ю.