Постанова № 30007832, 05.03.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 р. Справа № 818/402/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Гордієнко Л.В., представника відповідача Сошенко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Аграрник" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Аграрник" (далі позивач, ПАТ "Аграрник") просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) від 23.10.2012р. №0000552220/0/53176 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 165000 грн.. основного платежу та 41250 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від23.10.2012р. №0000542220/0/53173 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 189750 грн.. основного платежу, а також від 03.01.2013р. №12220/41/0/12-13 про збільшення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41250 грн.

В адміністративному позові позивач зазначає, що віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та, відповідно, віднесенням даних сум до валових витрат, ПАТ "Аграрник" було здійснено по взаємовідносинам із ТОВ "Сан-Кор Трейд" щодо придбання волоського горіху. У ПАТ "Аграрник" в наявності всі первинні документи, складені відповідно до вимог чинного законодавства, зауважень щодо їх оформлення у податкового органу відсутні. Посилання відповідача на результати проведення зустрічної перевірки його контрагента і далі - по ланцюгу до товаровиробника, не спростовують реальність господарських операцій. Документальне проведення господарських операцій підтверджується всім комплексом документів.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримала заявлені вимоги з наведених в позові підстав.

Представник відповідача вважає прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у письмовому відзиві на позов просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що за результати проведених зустрічних перевірок контрагента позивача не підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань ТОВ "Сан-Кор Трейд" за перевіряємий період, що підтверджено відповідними актами зустрічних перевірок.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ДПІ у м. Суми була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Аграрник" з питань достовірності визначення правомірності податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з підприємством ТОВ "Сан-Кор Трейд" за період з 01.10.2011р. по 31.03.2012р., про що складено акт №3102/2220/21126515 від 08.10.2012р. (а.с.13-28)

На підставі акту перевірки від 08.10.2012р. податковим органом встановлено порушення ПАТ "Аграрник" п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток у 4 кв. 2011р. на суму 189750грн. Також податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме безпідставне включення до складу податкового кредиту ПАТ "Аграрник" сум ПДВ на загальну суму 165000грн., які виникли від виконання угод, які визнані податковим органом нікчемними та в силу ст.216 ЦК не створюють юридичних наслідків і, як наслідок, не пов'язані із господарською діяльністю в результаті чого ПАТ "Аграрник" занижено податок на додану вартість на загальну суму 165000грн., в т.ч. за жовтень 2011р. в сумі 150000грн., за листопад 2011р. на суму 15000грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012р. №0000552220/0/53176 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 165000 грн.. основного платежу та 41250 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.31), від 23.10.2012р. №0000542220/0/53173 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 189750 грн.. основного платежу (а.с.32).

Після адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПС у Сумській області від 19.12.2012р. №18261/10/10-105-324/372/ск (а.с.34-37) скарга ПАТ "Аграрник" залишена без задоволення, при цьому податковим органом було збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку із тим, що при застосуванні суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 25% суми донарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість ДПІ у м. Сумах не було враховано, що дане порушення є повторним, а тому повинні застосовуватися штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% (а.с.37)

На підставі висновків рішення ДПС у Сумській області від 19.12.2012р. №18261/10/10-105-324/372/ск (а.с.34-37), ДПІ у м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013р. №12220/41/0/12-13 про збільшення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41250 грн. (а.с. 33).

Сутність порушень ПАТ "Аграрник", встановлених актом перевірки, полягає у тому, що в періоді жовтень-листопад 2011 р. позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Сан-Кор Трейд" та в результаті чого ПАТ "Аграрник" занижено податок на додану вартість на загальну суму 165000грн., в т.ч. за жовтень 2011р. в сумі 150000грн., за листопад 2011р. на суму 15000грн., та, відповідно, безпідставно завищено суму валових витрат в розмірі 189750грн.

Як вбачається із пояснень представника відповідача та акту перевірки від 08.10.2012р. підставою для висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, стало отримання ДПІ у м. Сумах результатів зустрічної перевірки його контрагента - ТОВ "Сан-Кор Трейд".

Так, від державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси було отримано акт №102/23-34/32896290/14 від 16.03.2011р. про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Сан-Кор Трейд" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Агенція досконалих рішень" за жовтень 2011р. Згідно цього акту перевіряючим зроблено висновок про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст..185,188,200 ПК України, а дані зазначені в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011р. не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Агенція досконалих рішень" (а.с. 134-165).

Також, від державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси було також отримано акт №187/22-34/32896290/21 від 27.03.2012р. про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Сан-Кор Трейд" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків СГП "Харьковпчелопродукт" у формі ТОВ за листопад 2011 р. Згідно цього акту перевіряючим зроблено висновок про відсутність об'єктів , які підпадають під визначення ст..185,188,200 ПК України, а дані зазначені в деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2011р. не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з СГП "Харьковпчелопродукт" у формі ТОВ (а.с. 166-186).

В зв'язку з цим, враховуючи висновки актів вищезазначених перевірок, відповідач вважав необхідним збільшити суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та збільшити валовий дохід позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд не погоджується із висновками податкового органу, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.10.2011р. між ПАТ "Аграрник" та ТОВ "Сан-Кор Трейд" було укладено договір поставки № 988 (а.с.72-73) із додатками до договору - відповідними специфікаціями товару (а.с.74,74,80).

Згідно видаткових накладних (а.с.108-110) та актів приймання - передачі товару відповідно до умов укладеного договору (а.с. 75,78,81) ТОВ "Сан-Кор Трейд" уповноваженому представнику позивача (а.с.111-114) було відпущено ПАТ "Аграрник" товар - горіх волоський у шкарлупі, врожаю 2011року, придбаний товар оплачено в повному обсязі (а.с.83-84), ТОВ "Сан-Кор Трейд" виписано податкові накладні (а.с. 76,79,82).

Як вбачається із пояснень представника позивача та підтверджується матеріалами справи придбаний товар надано в розпорядження ПАТ "Аграрник" згідно умов договору за адресою м. Херсон, вул. Нефтянників,10 (франко-склад) і в подальшому на виконання договору комісії ТОВ "Ріад" реалізовано на експорт, що підтверджується відповідним договором комісії, специфікацією до договору, актами приймання-передачі товару на комісію, звітом комісіонера по договору комісії, вантажно-митними деклараціями податковою накладною щодо виконаних послуг (а.с.85-99).

Згідно податкової інформації по деклараціям з податку на додану вартість ТОВ "Сан-Кор Трейд" були задекларовані суми податкових зобов'язань, при цьому вони самостійно були відкориговані у відповідній електронній базі самим податковим органом після проведення перевірки, в зв'язку із чим виникли розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента.

Стосовно посилання податкового органу на висновки акту зустрічних перевірок контрагентів ТОВ "Сан-Кор Трейд", які були підставою для висновків про порушення ПАТ "Аграрник" формування податкового кредиту по правовідносинам із ТОВ "Сан-Кор Трейд" суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. по справі №2а-3816/12/2070 (а.с.56-62), залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012р. (а.с.203-209) позовні вимоги СГП "Харьковпчелопродукт" у формі ТОВ задоволені та визнано неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки СГП "Харьковпчелопродукт" у формі ТОВ за результатами якої складено акт від 19.01.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2011р.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України , бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сан-Кор Трейд" у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру отримати за вищевказаним договором поставки інший результат, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ мали фіктивний чи безтоварний характер, всі первинні документи були досліджені при проведенні перевірки, зауважень податкового органу були відсутні, податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередній контрагент позивача, був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, з деякими позивач навіть не перебував у правовідносинах.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що спір виник з тих підстав, що по постачальникам позивача по ланцюгам до товаровиробника не завершені перевірки, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу до виробника, встановлення порушення ведення податкового обліку у контрагента позивача.

Згідно вимог ст.ст.15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку, під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Однак, при цьому судом встановлено, що досліджені первинні документи свідчать про використання придбаного товару у власній господарській діяльності, подальше використання у власній господарській діяльності придбаного товару по договору комісії, та як наслідок правомірне формування валових витрат щодо взаємовідносин по дослідженим періодам ПАТ "Аграрник" та ТОВ "Сан-Кор Трейд".

Стосовно висновків податкового органу про те, що договори, укладені між ПАТ "Аграрник" та ТОВ "Сан-Кор Трейд" не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ПАТ "Аграрник" та ТОВ "Сан-Кор Трейд" визнані судом недійсними, а відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження тверджень суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З врахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на не підставі та у не спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством, в зв'язку із чим позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується із державного бюджету сума судового збору в розмірі 2294грн., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача по даній справі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Аграрник" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 23.10.2012р. №0000552220/0/53176 та №0000542220/0/53173, від 03.01.2013р. №12220/41/0/12-13.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку державної податкової інспекції у м. Сумах на користь публічного акціонерного товариства "Аграрник" (м. Суми, вул. Троїцька,26,і.к. 21126515).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2013р.