Ухвала суду № 30006368, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К/9991/55856/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 рокуу справі№ 28/385-Аза позовомМалого приватного підприємства «Арфіл»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києвапровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 28/385-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 року, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0002072312/1 від 17.05.2007 року, № 0002082312/1 від 17.05.2007 року, № 0003422312/0 від 17.05.2007 року.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийнявши нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства МПП «Арфіл»при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Будіндустрія-Траст»за період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року складено акт № 700/23-12/21579599 від 21.03.2007 року, яким зафіксовано порушення вимог пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: виявлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за перший квартал 2006 року на суму 2 782 грн. та заниження чистої суми податкових зобов'язань на 5 027,00 грн., а також заниження чистої суми податкових зобов'язань за ІІ квартал 2006 року на 5 435,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 02.04.2007 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002072312/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 782,00 грн. та визначено суму штрафних санкцій в розмірі 1 123,00 грн.; № 0002082312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 283,00 грн. та визначено суму штрафних санкцій в розмірі 4 188,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнято рішення № 2676/10/25-007, яким скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення рішення № 0002072312/0 від 02.04.2007 року скасовано в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 257,50 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002082312/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 1 821,00 грн. та на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»донараховано штрафні санкції в розмірі 499,50 грн. та прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002072312/1 від 17.05.2007 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за І квартал 2006 року на 2 782,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 865,50 грн.; № 0002082312/1 від 17.05.2007 року, яким позивачеві нараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 650,00 грн., з яких 10 462 грн. основний платіж, 4 188,00 грн. штрафні санкції, № 0003422512/0 від 17.05.2007 року, яким позивачеві нараховано штрафні санкції в розмірі 499,50 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ( пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

З аналізу наведених норм та виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст.1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

На підставі дослідження наявних в матеріалах справи доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено реальність господарських операції на виконання договору поставки № 1 від 15.03.2006 року , укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст».

Факт оплати позивачем отриманих послуг від ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»відповідачем не заперечується.

Судами встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни товару, що підтверджено податковими накладними, які відповідають вимогам законодавства.

Податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення визначених у податкових накладних зобов'язань по ПДВ за березень червень 2006 року, оскільки свідоцтво платника ПДВ виключено з реєстру з 14.06.2005 року.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва № 2-3710 від 09.11.2006 року визнані недійсними установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст».

Судами встановлено, що датою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»та виключення його з реєстру платників податку на додану вартість є 01.11.2006 року, про що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва складено відповідний акт № 87/26/1 та проведено дії щодо виключення з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст».

Оскільки судами встановлено, що податкові накладні, виписані позивачеві, ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»протягом березня, червня 2006 року відповідають вимогам пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і не є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва правонаступником Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 року у справі № 28/385-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак