Ухвала суду № 30004670, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К/9991/38501/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор - Гарант»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012

у справі № 2а-0870/5573/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор - Гарант»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, в задоволенні адміністративного позову ТОВ «СК «Мотор-Гарант» до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено в повному обсязі.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт №1/08-07/31154435 від 17.01.2011.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000030807 від 07.02.2011, №0000050807 від 07.02.2011, №0000070807 від 07.02.2011.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000070807 від 07.02.2011 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 47259,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000030807 від 07.02.2011 в частині включення до валового доходу, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток за загальною ставкою, 86879100,00 грн., отриманих позивачем за договорами страхування та перестрахування, та суму штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму податку. З врахуванням результатів адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення №000038087 від 12.07.2011, №0000050807 від 07.02.2011 та №0000310807 від 19.04.2011.

Судами попередніх інстанцій встановлено що між позивачем та ВАТ «Мотор Січ»21.06.2006 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № К-20 та підписано Акт прийому-передачі цінних паперів від 23.06.2006.

25.09.2008 між цими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-20 від 21.06.2006, відповідно до якої продавець (позивач) зобов'язується повернути покупцю 60797 грн., одержаних за цінні папери, а покупець зобов'язується повернути продавцю цінні папери.

У декларації з податку на доходи страховика за 2008 рік позивач відобразив зменшення валових доходів на 58653 грн. та в декларації з податку на доходи страховика за півріччя 2009 року зменшив валові доходи на 2143 грн.

Відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно із пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 цього Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Суди попередніх інстанцій погодились з висновками відповідача, що позивачем доходи від продажу акцій не були включені до складу доходів, у зв'язку з чим було порушено вищевказані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валових доходів на загальну суму 60797 грн.

Щодо завищення задекларованої суми податкового кредиту, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000050807 від 07.02.2011, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 897129 грн. за застосовано штрафну санкцію в розмірі 224282,25 грн., всього на суму 1121411,25 грн., то суди попередніх інстанцій погодились з висновками відповідача що укладені позивачем з ВАТ «Мотор-Січ», ЗАТ «ТБ «Олена», ТОВ «Таврія Будпостач»правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків, укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Підставою для таких висновків стало те, що між ВАТ «Мотор Січ»та позивачем 29.09.2009 було укладено договір купівлі-продажу товару № 5780/09-К (УСиСР), за яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти станок трубогнучкий моделі SE 976 з ЧПУ на суму 4629333,74 грн., крім того 925866,75 грн. ПДВ.

25.12.2009 між сторонами було укладено додаткову угоду до даного договору, якою змінено строк оплати -до 29.12.2010.

На підтвердження факту отримання станка між сторонами підписано акт прийому-передачі без номера та дати.

Крім того, судами встановлено, що ЗАТ «ТБ «Олена»було надано ТДВ «СК «Мотор-Гарант»рахунок-фактуру №СФ - 0000009 від 28.04.2009 для оплати за двигун авіаційний АІ - 25 серійний №5442042 в кількості 1 шт.

Поставка авіаційного двигуна від ЗАТ «ТБ «Олена»була здійснена 28.04.2009 на підставі листа ЗАТ «ТБ «Олена»№ 44 від 28.04.2009 та видаткової накладної № РН-0000001 від 28.04.2009.

Позивач листом від 28.04.2009 № 166-1 просив ЗАТ «ТБ «Олена»залишити двигун авіаційний на тимчасове зберігання за місцем його теперішнього розташування.

Виходячи з встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено факт придбання двигуна авіаційного № 5442042 для використання його в господарській діяльності, так само як станка трубогнучкого моделі SE 976 з ЧПУ, оскільки на підтвердження використання його в господарській діяльності та правомірності формування податкового кредиту позивачем не надано товарно-транспортних накладних, договорів на відповідальне зберігання, не надано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей для відповідального зберігання, не складено актів приймання-передачі, не здійснено розрахунків, факт передачі підтверджується лише наданням видаткової накладної, що не відповідає правильному застосуванню положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій, позивачем не доведено правомірності формування податкового кредиту за фактом надання маркетингових послуг за договором від 11.08.2008 № 11/08/08-У укладеним з ТОВ «Таврія Будпостач», за яким Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується провести маркетингові дослідження ринку будівельних послуг з метою визначення найбільш оптимальних варіантів по вибору підрядника, субпідрядника, проектантів, а також вивчення ринку будівельних матеріалів з метою проведення реконструкції будівлі.

Підставою для таких висновків судами наведено те, що факт надання позивачу маркетингових послуг не підтверджено належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актом виконаних робіт, протоколом здачі результатів робіт (який містить перелік наданих послуг та їх вартість), податковою накладною та платіжними документами, а операції з придбання цих послуг не відображені у книзі придбання товарів та бухгалтерському обліку, а також у зв'язку з відсутністю самого договору про надання маркетингових послуг від 11.08.2008 № 11/08/08-У.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит, а тому дії податкового органу по визначенню податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірними.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанції не можна погодитись з огляду на таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та збільшення сум валових витрат або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Так, зокрема, суди попередніх інстанцій, підтримуючи висновки відповідача про заниження позивачем валових доходів від операцій, передбачених статтею 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на суму 60797,00 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів №К-20 від 21.06.2006 укладеного з ВАТ «Мотор-Січ», не перевірили доводи позивача про включення зазначеної суми доходу від продажу акцій до складу валових доходів у декларації за перше півріччя 2006 року. У зв'язку з чим після розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів шляхом укладення додаткової угоди від 25.09.2008, та зменшення валових доходів на таку ж суму у третьому кварталі 2008 року, порушення у податковому обліку за даним договором не відбулося.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів та послуг з його господарською діяльністю, що підлягає підтвердженню відповідними первинними документами.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, в судовому процесі підлягали встановленню обставини, на які посилався позивач в обґрунтування доводів про безпідставність зменшення в податковому обліку сум податкового кредиту за вказані звітні податкові періоди, зокрема, у зв'язку з висновками відповідача про відсутність підтвердження фактичного отримання товарів та послуг.

Зокрема, підлягали оцінці доводи позивача щодо наявності первинних документів, які ним надавались до перевірки, що підтверджують фактичне придбання у ВАТ «Мотор-Січ»станка трубогнучкого, а у ЗАТ «ТД «Олена» двигуна авіаційного, зокрема, договори, накладні, податкові накладні, а також платіжні доручення, що підтверджують оплату придбаного товару, а також договір №11/08/08-У від 11.08.2008 з ТОВ «Таврія Будпостач» на надання маркетингових послуг, та первинні документи, що підтверджують його виконання, а саме акти приймання виконаних робіт, податкові накладні платіжні доручення на перерахування коштів в оплату виконаних робіт, що не були предметом дослідження під час судового розгляду справи.

Крім того, за підтвердження висновків відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій, відповідно до ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України такі правочини є недійсними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а, отже, є нікчемними (ст. 228 ЦК України).

Разом з тим, наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої існує спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

Відповідач, зазначаючи, що кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції, доказів того, що наявна у позивача інформація не співпадає з записами бухгалтерського обліку його контрагентів, не надав, на що не звернули уваги суди попередніх інстанцій при вирішенні справи.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор - Гарант»задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук