Рішення № 30003499, 05.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/18238-2012 05.03.13За позовом Приватного підприємства "Д.К.Бразерс"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн ГІК"

Про стягнення 234 039, 82 грн

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Видмеденко В.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 234 039, 82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/18238-2012, розгляд справи призначено на 24.01.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному, справу №5011-47/18238-2012 передано судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу №5011-47/18238-2012 до свого провадження, розгляд справи було призначено на 12.02.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва, у зв'язку з виходом судді Станіка С.Р. з лікарняного, справу №5011-47/18238-2012 передано судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу №5011-47/18238-2012 до свого провадження та призначив її до розгуду на 12.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також з метою виконання сторонами вимоги суду розгляд справи було відкладено до 05.03.2013.

В судовому засіданні 05.03.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням поданої через відділ канцелярії суду заяви про збільшення суми позову. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 01/06-1 від 01.06.2011, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 313 327,10 грн. Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 194 977,54 грн. - основного боргу.

Крім того, враховуючи положення п. 8.5. договору № 01/06-1 від 01.06.2011 позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 16 228,54 грн. та штраф в сумі 19 497,75 грн., а також, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 3 141,01 грн. та витрати від інфляції в сумі 194,98 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 12.02.2013 та 05.03.2013 - не направив, вимоги попередніх ухвал суду щодо надання витребуваних документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який поданий до суду позивачем. Суд відзначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Також, в судовому засіданні 05.03.2013 судом було розглянуто заяву позивача про збільшення суми позову, в якій позивач, у зв'язку з тим, що відповідач так не сплатив суму основного боргу збільшивши період нарахування пені та 3 % річних, просить суд стягнути з відповідача 20 635,57 грн. - пені та 4 022,41 грн. - 3 % річних з у рахуванням періоду з 12.12.2012 до 04.02.2013. Зокрема, позивач, посилаючись на приписи ст. ст. 224, 225, 623 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 2 800,00 грн. витрат, що понесені позивачем на юридичні послуги згідно договору про надання юридичних послуг від 29.10.2012, внаслідок звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, виходячи зі змісту заяви позивача про збільшення суми позову, суд приймає вказану заяву до розгляду як заяву про збільшення розміру позовних вимог, однак частково, а саме в частині збільшення суми позовних вимог пені та 3 % річних. Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення суми витрат на правову допомогу в розмірі 2 800,00 грн., яка при поданні позову заявлена не була, суд відзначає, що під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. У п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке: «Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом про розгляд наведеної позовної вимоги, із врахуванням приписів ст. ст. 224, 225, 623 Цивільного кодексу України.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 між позивачем - Приватним підприємством "Д.К.Бразерс", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн ГІК", як покупцем, було укладено договір № 01/06-1 умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1).

Умовами договору № 01/06-1 від 01.06.2011 сторони погодили, що приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін (п. 4.3.). Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахуванням відповідачем 100 % попередньої оплати вартості партії товару (п. 6.1.).

Відповідно до видаткових накладних № 04/04-1 від 04.04.2012, № 06/04-1 від 06.04.2012, № 07/04-1 від 07.04.2012, № 11/04-1 від 11.04.2012, № 12/04-1 від 12.04.2012, № 14/04-1 від 14.04.2012, № 20/04-1 від 20.04.2012, № 21/04-1 від 21.04.2012, № 23/04-1 від 23.04.2012, № 26/04-1 від 26.04.2012, № 28/04-1 від 28.04.2012, № 29/04-1 від 29.04.2012, № 03/05-2 від 03.05.2012, № 04/05-1 від 04.05.2012, № 07/05-1 від 07.05.2012, № 08/05-1 від 08.05.2012, № 10/05-1 від 10.05.2012, № 11/05-1 від 11.05.2012, № 16/05-1 від 16.05.2012, № 17/05-1 від 17.05.2012, № 18/05-1 від 18.05.2012, № 23/05-1 від 23.05.2012 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 313 327,10 грн.

Позивач у позові наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 01/06-1 від 01.06.2011 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 194 977,54 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач надіслав на адресу відповідача претензійний лист № 22/11-1 від 22.11.2012 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні), в якій просив відповідача погасити існуючу заборгованість за договором № 01/06-1 від 01.06.2011. Надсилання вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 6278 від 23.11.2012 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідач товар за договором № 01/06-1 від 01.06.2011 повністю так і не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 194 977,54 грн. - основного боргу.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 8.5. договору № 01/06-1 від 01.06.2011 встановлено, що у разі прострочення оплати відповідачем за поставлену продукцію позивач має право нарахувати відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), без застосування 6-го (шестимісячного) строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. В разі прострочення оплати за поставлену продукцію понад 30 календарних днів, відповідач додатково повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору № 01/06-1 від 01.06.2011 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 313 327,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № 04/04-1 від 04.04.2012, № 06/04-1 від 06.04.2012, № 07/04-1 від 07.04.2012, № 11/04-1 від 11.04.2012, № 12/04-1 від 12.04.2012, № 14/04-1 від 14.04.2012, № 20/04-1 від 20.04.2012, № 21/04-1 від 21.04.2012, № 23/04-1 від 23.04.2012, № 26/04-1 від 26.04.2012, № 28/04-1 від 28.04.2012, № 29/04-1 від 29.04.2012, № 03/05-2 від 03.05.2012, № 04/05-1 від 04.05.2012, № 07/05-1 від 07.05.2012, № 08/05-1 від 08.05.2012, № 10/05-1 від 10.05.2012, № 11/05-1 від 11.05.2012, № 16/05-1 від 16.05.2012, № 17/05-1 від 17.05.2012, № 18/05-1 від 18.05.2012, № 23/05-1 від 23.05.2012, які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб, проте відповідач свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем товару виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 194 977,54 грн.

Серед іншого, судом встановлено, що відповідно до п. 6.1. договору № 01/06-1 від 01.06.2011 наведеним договором передбачена 100 % попередня оплата вартості партії товару, однак позивачем не було дотримано вимог п. 6.1. наведеного договору - поставлено відповідачу товар без оплати такого останнім. Разом з тим, строк оплати за наведених умов погоджено між сторонами не було, а тому суд приходить до висновку, що відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості в сумі 194 977,54 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якою у даному випадку судом вважається претензійний лист № 22/11-1 від 22.11.2012, який відповідач отримав 27.11.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, із врахуванням наведеного, датою прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару за договором № 01/06-1 від 01.06.2011 є 05.12.2012.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором № 01/06-1 від 01.06.2011 у строк згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 01/06-1 від 01.06.2011, а також положення ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність заборгованості перед позивачем за договором № 01/06-1 від 01.06.2011, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в сумі 194 977,54 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № 01/06-1 від 01.06.2011, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 20 635,57 грн. та 4 022,41 грн. - 3 % річних за період з 05.10.2011 до 05.10.2012 та за період з 12.12.2012 до 04.02.2013 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), а також витрати від інфляції в сумі 194,98 грн. за вересень 2012.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних, витрат від інфляції та встановлено, що при нарахуванні таких позивачем було визначено невірний період для нарахування 3 % річних, пені, витрат від інфляції, що пояснюється допущенням помилки при визначенні дати прострочення виконання зобов'язання за договором № 01/06-1 від 01.06.2011.

Так, судом встановлено, що датою прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару за договором № 01/06-1 від 01.06.2011 є 05.12.2012, а тому із врахуванням наведеного, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат від інфляції за вересень 2012 року в сумі 194,98 грн. є безпідставною та незаконною, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає, оскільки станом на період нарахування витрат від інфляції відповідач не вважався таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті товару за договором № 01/06-1 від 01.06.2011.

Також, із врахуванням того, що датою прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару за договором № 01/06-1 від 01.06.2011 є 05.12.2012, а також заяви про збільшення позовних вимог, судом було проведено власний розрахунок пені та 3 % річних, а саме за період з 12.12.2012 до 04.02.2013, оскільки періоду для стягнення пені та 3 % річних з 05.12.2012 до 11.12.2012 позивачем заявлено не було.

Отже, розрахунок пені за період з 12.12.2012 до 04.02.2013, з урахуванням умов п. 8.5. договору № 01/06-1 від 01.06.2011 та розрахунок суми 3 % річних мають наступний вигляд:

Договір № 01/06-1 від 01.06.2011Сума заборгованості за товар, на яку яку нараховується пеняСтрок оплатиПеріод прострочення Подвійна ставка НБУ Сума пені 194 977,54 грн.до 04.12.201212.12.2012- 04.02.201315 %4 394, 99 грн. Всього: 4 394, 99 грн.

Договір № 01/06-1 від 01.06.2011Сума заборгованості за товар, на яку яку нараховується 3 % річних Строк оплатиПеріод прострочення 3 % річні Сума 3 % річних 194 977,54 грн.до 04.12.201212.12.2012- 04.02.20133 %881,40 грн. Всього: 881,40 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3 % річних, підлягають частковому задоволенню, а саме: пеня - 4 394,99 грн. та 3 % річні - 881,40 грн. за період з 12.12.2012 до 04.02.2013.

Серед іншого, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № 01/06-1 від 01.06.2011, позивач просить стягнути з відповідача 10 % штрафу в сумі 19 497,75 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 10 % штрафу, з яким з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором № 01/06-1 від 01.06.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 % штрафу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 19 497,75 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 194 977,54 грн., пеня - 4 394,99 грн., 3 % річні - 881,40 грн. за період з 12.12.2012 до 04.02.2013 та 10 % штрафу в сумі 19 497,75 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн ГІК" (ЄДРПОУ - 21496577, 04074, м. Київ, вул. Резервна, 8) на користь Приватного підприємства "Д.К.Бразерс" (ЄДРПОУ - 35518361, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18) 194 977 (сто дев'яносто чотири дев'ятсот сімдесят сім) грн. 75 коп. - основного боргу, 4 394 (чотири тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 99 коп. - пені, 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 40 коп. - 3 % річні, 19 497 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 75 коп. - штрафу та 4 395 (чотири тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 04 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 11.03.2013