Ухвала суду № 30002983, 05.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1197/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Меркатус" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132350 від 25.01.2012р., № 0000152350 від 25.01.2012р., № 0000022340 від 25.01.2012р., № 0000162350 від 25.01.2012р., № 0000142350 від 25.01.2012р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000132350 від 25.01.2012р.; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000152350 від 25.01.2012р.; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000022340 25.01.2012р.; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000162350 від 25.01.2012р.; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000142350 від 25.01.2012р.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому представник позивача надав заяву про проведення розгляду справи за відсутності представника, в порядку письмового провадження

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції, 04 листопада 2010 року слідчим Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області прийнято постанову про проведення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності приватного підприємства "Меркатус" за період з 01.01.2009 рік по дату винесення даної постанови (а.с.6-7). На підставі зазначеної постанови слідчого та наказу про проведення перевірки від 23.11.2010р. № 1841/23 посадовими особами ДПІ у м. Вінниці розпочато проведення перевірки, однак 02.12.2011 року проведення перевірки було зупинено на підставі наказу від 02.12.2010 р. № 2013/22. 17 січня 2011 року з метою поновлення позапланової виїзної документальної перевірки, керуючись п.4 ст.82 Податкового кодексу України, начальником ДПІ у м. Вінниці прийнято наказ № 97/23 від 17.01.2011р. про поновлення проведення позапланової виїзної документальної перевірки (а.с.11). З 23 листопада 2010 року по 28 січня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Вінниці проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Меркатус" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010р. В ході перевірки виявлено порушення п.п.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чим занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 691048 грн.; п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , чим занижено податок на додану вартість на суму 552838 грн.; п.п.4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також п. 3.5, 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004р., чим перевищено ліміт каси в сумі 6680048 грн., про що складено акт № 260/23/34983416 від 28.01.2011р. (а.с.12-23). Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятому ДПІ у м. Вінниці податковому повідомленні-рішенні № 000022340 від 25.01.2012р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13360096 грн.,податковому повідомленні-рішенні № 0000162350 від 25.01.2012р., яким ПП «Меркатус» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 1372 грн., податковому повідомленні-рішенні № 0000142350 від 25.01.2012р., яким ПП «Меркатус» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 534619 грн., податковому повідомленні-рішенні № 0000132350 від 25.01.2012р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 691048 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 174102 грн., а також податковому повідомленні-рішенні № 0000152350 від 25.01.2012р., яким до позивача застосовано штрафні санкції по комунальному податку в сумі 850 грн. (а.с.26-30). Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 13 лютого 2012 року приватне підприємство «Меркатус» звернулось до ДПІ у м. Вінниці зі скаргою на податкові повідомлення-рішення № 0000132350, № 0000152350, № 0000022340, № 0000162350, № 0000142350 від 25.01.2012р., прийнятих на підставі акту перевірки від 28.01.2011р. № 260/23/34983416 (а.с.33-34). Рішенням від 16.02.2012р. № 1390/10/10-009 продовжено строк розгляду первинної скарги (а.с.32).

Суд І інстанції приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідних актах порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, з огляду на таке

Як вбачається з акту перевірки, проведеною перевіркою встановлено факт завищення позивачем податку на прибуток підприємств з 01.01.2009 року по 30.09.201 року на суму 2764194 грн., факт завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 558 838 грн. з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, а також заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 552838 грн. Зазначені висновки перевіряючих мотивовані тим, що в процесі дослідчої підготовки, з метою виявлення ознак злочину, передбаченого ч. 1-3 ст. 358 КК України, ГВПМ ДПІ у м. Вінниці направлено до ВВ КНДІСЕ для почеркознавчого дослідження справжності підписів посадових осіб, які є контрагентами ПП "Меркатус". За результатами проведеного дослідження, згідно висновку спеціаліста Томіної О.Р. ВВ КНДІСЕ № 2465 від 10.01.2011р. встановлено, що підписи від імені посадових осіб підприємств вказаних у додатку 5, на податкових, видаткових накладних та актах виконаних робіт, виконані не посадовими особами зазначених підприємств, а іншими особами. Отже, посилаючись на положення абз. 5, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у яких зазначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, податкові ревізор-інспектори зазначили, що відсутність такого обов'язкового реквізиту первинного документу як підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції вказує на те, що вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами, а отже здійснені господарські операції не підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Також як правильно встановлено судом І інстанції.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

26 липня 2010 року слідчим Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України, ч. 3 ст. 358 КК України, ч.2 ст.205 КК України, про те, що невідома особа, умисно, з корисливих мотивів, з метою прикриття незаконної діяльності, підробила та використала декларації з ПДВ ПП «Меркатус» з 2009 року, подавши їх до ДПІ у м. Вінниці. В ході досудового слідства встановлено, що ПП «Меркатус» при формування податкового кредиту та валових витрат використовує підроблені документи «сумнівних» підприємств, що мають ознаки фіктивності. Одними із основних контрагентів приватного підприємства «Меркатус» є ТОВ «Юнітрейд» та ТОВ «Промюрконсалт». Крім того, в межах даної кримінальної справи у приватного підприємства «Меркатус» було вилучено первинні бухгалтерські документи, такі як податкові та видаткові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти виконаних робіт. Також, від слідчого Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області разом із супровідним листом та ухвалою про призначення почеркознавчої експертизи від 06.12.2010р. до ВВ КНДІСЕ надійшли оригінали бухгалтерських документів ряду підприємств, - контрагентів ПП "Меркатус".

На вирішення експертизи поставлені питання, чи виконані підписи на первинних бухгалтерських документах особами, які в них зазначені. 10 січня 2011 року спеціалістом Томіною Р.О. надано висновок № 2465 судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам кримінальної справи № 10270980 (а. .61-86). Суд І інстанції правильно не брав до уваги пояснення представника позивача про те, що висновок спеціаліста КНДІСЕ №2465 виконаний за відсутності проведення передбаченої чинним КПК України процедури дізнання або досудового слідства, в зв'язку з чим не є доказом навіть в кримінальній справі. Висновок спеціаліста від 10.01.2011 №2465, на який посилається відповідач в акті перевірки, не є висновком експертизи. Представник позивача також зазначив, що даний висновок спеціаліста є нічим іншим як результатом дослідження, проведеним поза визначеної законом процедури проведення судових експертиз, про що вказує пункт 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 08. 10.1998 р. N 53/5.

Спеціаліст почеркознавець, не маючи статусу експерта, не попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Відповідно до положень пп. 83.1.3. п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби підставами для висновків під час проведення перевірок є: саме експертні висновки, а не висновки спеціалістів.

Замовлення правоохоронними органами дослідження спеціаліста згідно положень даного п. 1.3 Інструкції можливо тільки для «вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи». Тобто з метою встановлення лише «ознак злочину» (ч.2 ст.94 КПК).

Дані висновки спеціалістів, які не є експертними висновками, не можуть бути використані при проведенні документальних перевірок платників податків органами державної податкової служби, оскільки результати перевірок носять остаточний характер для платника податків і додатковому дослідженню і перевірці (як це має місце під час розслідування кримінальної справи) вже не підлягають.

Відповідно до статті 69 КАС України висновок спеціаліста не є засобом доказування. Доказом згідно даної статті може бути тільки висновок експерта, який попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Так як позивач ПП «Меркатус» та його посадові особи, а також контрагенти позивача та посадові особи, не надавали а ні спеціалісту-почеркознавцю ВВ КНДІСЕ Томіній О.Р., а ні працівникам ГВ ПМ ДПІ у м. Вінниці, жодних первинних документів та зразків підписів, позивач впевнений, що почеркознавче дослідження проводилось із використанням електрофотокопій документів. Проте, почеркознавча експертиза, як основний вид експертизи здійснюється за певними правилами.

Так, згідно Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.04 №144/5) головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Втім, за результатами експертного висновку виконавця підпису не встановлено.

Також проведення експертизи за фотознімками та іншими копіями здійснюється лише у виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові (абзац чотирнадцятий пункту 1 Рекомендацій). При цьому почеркознавчі дослідження за копіями об'єктів дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу.

Також, судом І інстанції встановлено, що постановою слідчого Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 10 червня 2011 року кримінальну справу № 10270980, порушену за ознаками злочинів, які передбачені ч. 1 ст. 358 КК України, ч.3 ст. 358 КК України, ч. 2 ст. 205 КК України, подальшим провадженням закрито за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_4 (директора ПП "Меркатус") та ОСОБА_5 (а.с.10)

По-скільки, висновки податкового органу про підроблення підписів контрагентів ПП "Меркатус" були спростовані постановою про закриття кримінальної справи, тому і висновки про непідтвердженість здійснених господарських операцій ПП "Меркатус" первинними бухгалтерськими документами.

Під час розгляду справи в судді І інстанції представник відповідача не надав пояснення стосовно того, яким чином Вінницька ОДПІ не врахувала результати розгляду кримінальної справи № 10270980, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В акті перевірки також зазначено і про порушення приватним підприємством «Меркатус» порядку ведення касових операцій у національній валюті, зокрема перевищено ліміт каси. Вказані висновки стали результатом встановлення перевіряючими факту прийняття підприємством у періоді, що перевірявся видаткових касових ордерів для виведення залишку готівки в касі, однак зазначені касові ордери не були належним чином оформлені

Щодо висновків податкового органу про порушення касової дисципліни, колегія суддів погоджується з судом І інстанції.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) передбачений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. (далі - Положення).

Відповідно до п.3.1. розділу 3 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.4. Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

За змістом п. 3.5. Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям спеціальних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

В ході розгляду справи судом І інстанції досліджувались касові ордери, надані представником позивача. Представник Вінницької ОДПІ не надав пояснень суду, яка сума готівки в касі була наявна на момент проведення перевірки. Також, судом І інстанції з'ясовано, що перевіряючими не було перевірено факт видачі такої готівки відповідно до виданих касових ордерів. А отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав стверджувати, що вилучені касові ордери дійсно використовувались, оскільки ідентифікувати особу касира, дату видачі ордера, ідентифікувати особу одержувача не є можливим. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що представником Вінницької ОДП не було доведено обґрунтованість висновків про порушення позивачем положення про ведення касових операцій у національній валюті, про які йдеться в акті перевірки.

Стосовно протиправності застосованих штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів також погоджується з судом І інстанції.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 250 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тобто з дня порушень вчинених на думку державної податкової служби охоплених періодом перевірки до дати прийняття спірного податкового повідомлення-рішення минув період, що є більшим за календарний рік (перевірка проведена за період з 01.01.2009 по 30.09.2010р. року) та більшим, ніж 6 місяців з дня виявлення порушення (акт перевірки датовано 28.01.2010 року, а податкові повідомлення-рішення 25.01.2012 р.).

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Згідно із ч. 2 ст. 250 (у редакції, згідно із Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України") дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Частиною 2 статтю 250 ГК України доповнено згідно із Законом України від 02.12.2010 року N 2756-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Отже, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій.

06 серпня 2011 року Законом України № 3609-VI підрозділ 10 розділу XIX «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). З дати набрання чинності вказаних змін штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Виявлені в ході перевірки на думку податкового органу порушення касової дисципліни мали місце в 2009-2010 роках, коли не діяв ПК України, а стаття 250 ГК України не містила частини другої.

Таким чином, відповідач неправомірно застосовує норми ПК до правовідносин, які склались до його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена і в листі Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року № 2198.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000022340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Постанови Правління НБУ №637 від 15.12.2004 р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» в сумі 13 360 096 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000152350 від 25.01.2012р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції зі сплати комунального податку, колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що враховуючи пояснення представника позивача про те, що воно протиправно прийнято на підставі акту перевірки, яка проведена в межах кримінальної справи, рішення суду у якій не прийнято, що є порушенням приписів пункту 86.8 статті 86 ПК України.

З приводу розподілу судових витрат колегія суддів вважає, що суд І інстанції правильно застосував частину 1 статті 94 КАС України, положеня підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов правильного висновку про те, відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.