Ухвала суду № 30002975, 05.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/14291/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкова А.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представника позивача - Сороколіт О.Г.;

представника відповдіача - Вітюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 15.11.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000972310/759 і №0005351500/758 від 14.10.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000972310/759 і №0005351500/758 від 14.10.2011 року.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції, податковим повідомленням-рішенням №0000972310/759 від 14.10.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання з ПДВ на 15600 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7800 гривень. Податковим повідомленням-рішенням №0005351500/758 від 14.10.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 17940 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8970 гривень. Відповідно до Акту №1614/230/00953088 від 27.09.2011 року "Про результати документальної позапланової перевірки ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00953088) з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "БК "Арміс" (код ЄДРПОУ 34356397) за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 року" податковим органом встановлено, що договір про надання послуг №010301 від 01.03.2011 року, який було укладено позивачем (замовник) з ТОВ "БК "Арміс" (виконавець) останнім не виконувався, внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при обчисленні об"єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року в сумі 78000 гривень в результаті чого за 2 квартал 2011 року занижено прибуток на суму 17940 гривень, а також завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 15600 гривень в тому числі по звітних періодах: за квітень 2011 року - 2600 гривень; за травень 2011 року - 13000 гривень.

Суд І інстанції приймаючи оскаржувану постанову виходив з того, що що суб"єкт владних повноважень, довів законність визначення податкових зобов'язань позивачу у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, що підтверджено доказами наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з таким виснком суду І інстанції, з огляду на таке.

Згідно з положенням ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з митної справи.

Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції та висновком податкового органу, що наявність у позивача документального підтвердження виконання робіт по договору з ТОВ "БК "Арміс", про надання послуг №010301 від 01.03.2011 року ( договору, податкових накладних, довідки форми КБ-3, локального кошторису №1-1-1, акту приймання виконаних робіт - форма №КБ-2в), оплати робіт, за факту встановленого судом І інстанції, а саме фактичного виконання цих робіт (зачистка силосів елеватора) ФОП ОСОБА_4 із своїми працівниками, свідчить про недійсність цього правочину, що підтверджено доказами, які перевірено судом І інстанції. Допитаний у судом І інстанції в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що у 2011 році, як він, як підприємець хотів отримати підряд на виконання робіт по зачистці силосів на ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів, але не був платником ПДВ. За газетним оголошенням він знайшов ТОВ "БК "Арміс" з представником якого зустрічався, який взяв його трудову книжку, яку йому не повернуто до цього часу. Роботи по зачистці силосів ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів в 2011 році він виконав разом із своєю бригадою, але за роботу з ним ніхто не розрахувався. Документи: довідку форми КБ-3, локальний кошторис №1-1-1, акт приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) робила йому жінка на ім"я Зіна, яка живе у м. Дунаївці і ці документи він поїздом передавав у м. Київ, які аналогічним чином йому були повернуті з підписами і печатками ТОВ "БК "Арміс", після чого він їх передав ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів. До 2011 року він, як підприємець, роботи по зачистці силосів елеватора проводив із своєю бригадою самостійно, тобто без оформлення цих робіт через ТОВ "БК "Арміс". Свідок ОСОБА_5 у суді І інстанції пояснив, що працює головним інженером у ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів і йому відомо, що у 2011 році роботи по зачистці силосів елеватора проводив ОСОБА_4 із своїми працівниками і ці роботи він виконав, так як він у складі комісії створеної на підприємстві контролював виконання цих робіт. Жодних працівників ТОВ "БК "Арміс" він не знає.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва №797/23-7/34356397 від 04.07.2011 року стверджено, що ТОВ "БК "Арміс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов"язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб (стор. 9 акту). задекларовані податкові зобов"язання за квітень та травень 2011 року за результатом перевірки зменшені до 0, а задекларований податковий кредит за квітень та травень 2011 року сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0. Також, задекларований податковий кредит контрагентів - покупців ТОВ "БК "Арміс" за квітень - травень 2011 року сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0 (висновок акту).

Відповідно висновку акту №52/230/00953088 від 20.01.2012 року поряд з іншими питаннями, повторно досліджувались взаємовідносини з контрагентом ТОВ "БК "Арміс" за квітень - травень 2011 року і встановлено порушення позивача п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України (стор. 10 акту).

На запит суду І інстанції було отримано відповідь за підписом начальника СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області за №672/7/09-01 від 18.10.2012 року, якою стверджено, що кримінальна справа №13-8373 по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.3 ст.212, ч.3 ст.28 ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, ч.3 ст.28 ч.3 ст.27 ч.3 і ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України направлена прокурору у порядку ст.225 КПК України і в даний час ця кримінальна справа по суті розглядається Шевченківським районним судом м. Києва. Копією протоколу додаткового обвинуваченого ОСОБА_8 від 27.10.2011 року (додаток до відповіді) стверджено, що їй не відомо скільки підприємств перераховувало кошти на рахунок ТОВ "БК "Арміс", так як цим питанням займався ОСОБА_7, але деякі перераховували кошти ТОВ "БК "Арміс" і вони отримували від них 2 % за підрядні послуги, тобто за те що мали будівельну ліцензію, але фактично роботи виконували інші підприємства, яких вона не знає.

Актом ДШ у Печерському районі м. Києва №797/23-7/34356397 від 04.07.2011 року стверджено, що TOB "БК "Арміс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов"язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб (стор. 9 акту), задекларовані податкові зобов"язання за квітень та травень 2011 року за результатом перевірки зменшені до 0, а задекларований податковий кредит за квітень та травень 2011 року сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0. Також, задекларований податковий кредит контрагентів - покупців TOB "БК "Арміс" за квітень - травень 2011 року сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0 (висновок акту).

Відповідно Висновку акту №52/230/00953088 від 20.01.2012 року поряд з іншими питаннями, повторно досліджувались взаємовідносини з контрагентом TOB "БК "Арміс" за квітень - травень 2011 року і встановлено порушення позивача п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України (стор. 10 акту).

Відповідю за підписом начальника СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області за №672/7/09-01 від 18.10.2012 року, стверджено, що кримінальна справа №13-8373 по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч.З ст.28 ч.2 ст.205, ч.З ст.28 ч.З ст.212, ч.З ст.28 ч.5 ст.27 ч.З ст.212, ч.З ст.28 ч.5 ст.191, ч.З ст.28 ч.2 ст.366 КК України, ч.З ст.28 ч.З ст.27 ч.З і ч.4 ст.358, ч.З ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.З ст.212, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України направлена прокурору у порядку ст.225 КПК України і в даний час ця кримінальна справа по суті розглядається Шевченківським районним судом м. Києва. Копією протоколу додаткового обвинуваченого ОСОБА_8 від 27.10.2011 року (додаток до відповіді) стверджено, що їй не відомо скільки підприємств перераховувало кошти на рахунок TOB "БК "Арміс", так як цим питанням займався ОСОБА_7, але деякі перераховували кошти TOB "БК "Арміс" і вони отримували від них 2 % за підрядні послуги, обто за те що мали будівельну ліцензію, але фактично роботи виконували інші підприємства, яких вона не знає.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.6, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 p. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. З Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим

идом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських перацій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату міісце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг осподарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних а здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або нші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна цяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) регулює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ствердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06 1995 р. за № 168/704 (далі -Положення).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, до фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи аміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької га іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п. 2.1 Положення).

З огляду на вимоги п. 2.2 та 2.3 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4. Положення).

Частиною 2 ст. 161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також суд І інстанції правильно застосував постанову Верховного Суду України у від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) якою зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином суд І інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, позивач (апелянт) не довів реальності господарських операцій по договору про надання послуг від 01.03.2011 року з ТОВ "БК" АРМІС", а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 травня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.