Постанова № 30002970, 05.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7560/12

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представників позивача - Водовської О.В., Навроцької Л.В.;

представника відповідача - Голобурди К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хмельницьке Шляхово-будівельне управління №56" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницьке Шляхово-будівельне управління №56" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 року № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її вимоги.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 135 027 грн., а також порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 117 415 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 4942/22-2/03448860 від 31.08.2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 року № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021. Також судом І інстанції встановлено, що 27.04.2011 року між позивачем та ТОВ "Діапазон" укладено договір № 27/04 купівлі-продажу бітуму нафтового дорожнього в'язкого, відповідно до умов якого ТОВ "Діапазон" зобов'язалось доставити а позивач прийняти та оплатити товар. На підтвердження доставки та оплати товару позивачем надані видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю тощо.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Хмельницькій області.

Рішенням Державної податкової служби у Хмельницькій області від 23.11.2012 року № 16513/10/10-218 вказані заперечення залишені без задоволення.

17.09.2012 року на підставі виявлених порушень складено акт № 4942/22-2/03448860 від 31.08.2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд І інстанції виходив з того, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, висновки відповідача про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду І інстанції виходячи із такого.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як визначено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як визначено п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як визначено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, положеннями ПК України передбачено, що право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податків товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачено (нараховано) ПДВ та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Відповідач вважає, що до складу витрат, віднесенні витрати по операціях з придбання бітуму та транспортних перевезень бітуму ТОВ "Діапазон", які не повязані з господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів з таким висновком відповідача не погоджуєтся з наступних підстав.

Як встановлено судом І інстанції 27.04.2011 року між позивачем та ТОВ "Діапазон" укладено договір № 27/04 купівлі-продажу бітуму нафтового дорожнього в'язкого, відповідно до умов якого ТОВ "Діапазон" зобов'язалось доставити, а позивач прийняти та оплатити товар.

На виконання наведеного договору між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір про надання транспортних послуг від 20.04.2011 року № 20/04.

В підтвердження того, що на виконання умов зазначеної домовленості позивач реально отримував товар до суду надато товарно транспорті накладні (а.с. а.с. 21, 28, 32, 36, 40, 43) де зокрема зазначено державний номерний знак автомобіля яким поставлявся бітум, що здійснював доставку та інші відомості, які дозволяють встановити факт поставки товару, в межах господарської діяльності підприємства. Також слід зазначити, що умовами договору про надання транспортних послуг передбачено, що підтвердженням факту отримання продукції є оформлення товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт. Також п. 3 договору купівлі-продажу передбачено, що продукція вважається переданою продавцю і прийнятою покупцем по кількості - згідно сертифікату (свідотство відповідності на Бітум БНД 60/90 (а.с. 18, 26, 35) паспорта якості завода виробника ( № 527на Бітум БНД 60/90 за ДСТУ 4044-2001 (а.с. 17); по кількості - згідно кількості, що вказана в товарносупровідних документах.

Окрім того позивачем до суду надавались копії і інших первинних бухгалтеських документів, таких як: видаткові накладні (а.с. 15, 24, 33, 38); акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю (а.с. 19, 29, 37); паспорта на бітум БНД 60/90 за ДСТУ 4044-2001 (а.с. 17, 179, 188,); свідотство відповідності на бітум БНД 60/90 (а.с. 18, 26, 35); акти виконаних робіт (т. 1 а.с., 20, 30, 41, 173, 198); регіональні граничні ціни (а.с 53 -72).

Таким чином, позивачем надані всі необхідні документи для підтвердження здійснення господарських операцій, що є також підтвердженням отримання ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" від ТОВ "Діапазон" зазначеного товару.

Також, отримання бітуму підтверджуєтся і даними про його переробку. Бітум дорожній БНД 60/90 утворює основу товару, що був виготовлений ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" який був використаний при виконанні реконструкції та капільного ремонту автомобільних доріг. Для виготовлення асфальтної суміші всіх типів у ПАТ є наявність відповідного обладнання а саме: асфальтозмішувач Д 158, бітумна установка, вага, прилади тощо. На підтвердження цього є довідка про зустрічну звірку документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювали ПАТ з Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області та Виконавчим комітетом Славутської міської ради. Дана перевірка проводилась Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області (т.2 а.с. 77-84, 85-88). А також довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 (т.1 а.с. 220-221, 226, 233-234, 240, 245, т.2 а.с. 1, 6, 12, 19, 25, 30, 37, 42, 47, 51, 55 ; акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в ( т.1 а.с. 222-225, 227-232, 235-237, 241-242, 246-247, т.2 а.с. 2-3, 7, 13, 20-24, 26-27, 31-32, 38-39, 43-44, 48-49, 52-53, 56-57; попередні калькуляції вартості виробництва продукції 59 - 65; рахунки фактур (а.с. 16, 24, 25, 31, 34, 39, 42). Також підтвердженням того, що ПАТ дійсно виготовляє асфальт в матеріалах справи є атестат виробництва виданий органом з добровільної сертифікації дорожньо-будівельних матеріалів за 2011 та 2012 роки.

Щодо підстав скасування податкового повідомлення-рішення № 0008522301/3021, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198).

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За поставку бітуму ТОВ "Діапазон", згідно умов договору за оплату бітуму, було перераховано відповідні кошти, що підтверджується платіжними дорученнями ( т. 1 а.с. 67 -76). Також, фактом поставки товару та його належної оплати ПАТ отримано від ТОВ "Діапазон" податкові накладні (а.с. 47 - 52), що оформленні відповідно до ст. 201 ПК України. При цьому, жодних недоліків у оформлені зазначених податкових накладних контролюючим органом не виявлено.

Відповідно до п. 198.6. ст. 186 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з огляду на викладене апеляційним судом встановлено, що між ПАТ та ТОВ "Діапазон" була здійснена господарська операція, яка відповідає чинному законодавству. Надані первинні документи на вимогу відповідача відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". По-скільки позивачем повністю дотримано вимоги статтей п.п.138.8.1. п.138.8 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, ст. 201 ПК України щодо віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості серовини (бітум) та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, який в подальшому був використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів вважає що перевірку відповідачем проведено необ'єктивно, без з'ясування усіх істотних обставин, що в свою чергу призвело до викладення хибних висновків в акті перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню як протиправні.

Позивачем в повній мірі доведено правомірність дій щодо віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості серовини (бітум) та основних матеріалів, а відтак доводи апеляційної скарги та позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з положеням ч. 1 ст 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача має бути присуджено 3303 грн. сплаченого судового збору, які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хмельницьке Шляхово-будівельне управління №56" задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницьке Шляхово-будівельне управління №56" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та прийняти нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 17.09.2012 року № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021.

Стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 3303 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "13" березня 2013 р. .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.