Постанова № 29993432, 14.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4526/12

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Балтак Д.О., представник на підставі довіреності

відповідача - Опалко О.В., Бондарчук Є.С., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу консорціуму "Енергобуд" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом консорціуму "Енергобуд" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року консорціум «Енергобуд» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (в результаті реорганізації - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002402310 та №0002412310 від 02.11.2011 року.

Справа розглядалась неодноразово.

Востаннє, Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 05.11.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову. В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задоволити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених в запереченнях на апеляційну скаргу, та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що консорціум "Енергобуд" як суб'єкт господарювання зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 22.03.2006 року, взятий на облік в органах державної податкової служби 23.03.2006 року за № 201, є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення ДПІ у м. Вінниці № 3252/23 від 19.09.2011 року № 3252/23, працівником податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку консорціуму "Енергобуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007 року по 30.06.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 4080/23/34272658 від 14.10.2011 року /т. 1 а.с. 19-64/, згідно якого зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", ст. 138 ПК України, в результаті підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1394649 грн., в тому числі - за 4 квартал 2009 року в сумі 205819 грн., за 1 квартал 2010 року - 42 972 грн., за 3 квартал 2010 року - 142279 грн., за 4 квартал 2010 року - 802444 грн., за 1 квартал 2011 року - 177549 грн. та за 2 квартал 2011 року - 23586 грн. Також вказаним актом зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1321216 грн., в тому числі за грудень 2009 року в сумі 190496 грн., за лютий 2010 року - 39380 грн., за травень 2010 року - 69026 грн., за серпень 2010 року - 7146 грн., за вересень 2010 року - 82903 грн., за жовтень 2010 року - 65938 грн., за листопад 2010 року - 201701 грн., за грудень 2010 року - 451221 грн., за лютий 2011 року - 59874 грн., за березень 2011 року - 54539 грн., за квітень 2011 року - 35230 грн., за травень 2011 року - 1834000 грн. та за червень 2011 року - 45422 грн. Як вбачається з акту перевірки, загалом встановлено завищення валових витрат на суму 5586801,57 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002402310 від 02.11.2011 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1693030 грн. (1394649 грн. - основний платіж, 298381 грн. штрафні (фінансові санкції) та № 0002412310 від 02.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1598172 грн. (1321216 грн. - основний платіж, 276956 грн. штрафні (фінансові санкції). Дані рішення одночасно являються предметом оскарження у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ "УТБК", а також контрагентами останнього не пов'язані із наданими послугами, тому що з наданих документів не видно, яким чином надані послуги вплинули на формування валових витрат консорціуму "Енергобуд", вказана діяльність не призвела до реальних змін в структурі капіталу позивача, правочини не направлені на настання наслідків, а тому консорціум "Енергобуд" не мав правових підстав для відображення результатів господарських операцій у складі валових витрат. У зв'язку з цим суд першої інстанції вказав, що позивачем протиправно включено податок на додану вартість до податкового кредиту

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, податковим органом 14.10.2011 року проведено виїзну планову перевірку консорціуму «Енергобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2007 р. по 30.06.2011 р. в результаті чого складено акт №4080/23/34272658.

На підставі вказаного акту податковий органом прийнято податкові повідомлення рішення, зокрема податкове повідомлення-рішення №0002402310 від 02.11.2011 року, яким встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 693 030 грн., з яких за основним платежем 1 394 649 та за штрафними (фінансовими) санкціями 298 381 грн., та податкове повідомлення-рішення №0002412310 від 02.11.2011 року, яким встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 598 72 грн., з яких за основним платежем 1 321 216 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 276 956грн.

Нормами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та податкового органу, що господарська діяльність позивача не пов'язана із наданням йому послуг ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія» та його контрагентами ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Інвест Строй» з огляду на наступне.

Так, колегією суддів встановлено, що позивач (Замовник) уклав з ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія» (Підрядник) ряд договорів підряду ( № УТБК-911-99 від 02.11.2009 року, № УТБК-911-112 від 10.11.2009 року, № УТБК-912-93 від 01.12.2009 року, № УТБК-912-106 від 22.12.2009 року, № УТБК-1008-47 від 16.08.2010 року, № УТБК-1009-62 від 30.09.2010 року, № УТБК-1009-71 від 30.09.2010 року, № УТБК-1010-67 від 22.10.2010 року, №1115-105 від 15.11.2010 року, №Е-1110-101 від 15.11.2010 року, № Е-1012-116 від 15.11.2010 року, № Е-1012-115 від 29.12.2010 року, Е110324 від 04.03.2011 року, №Е110328 від 14.03.2011 року, №110511 від 11.05.2011 року, №Е110531 від 25.05.2011 року). Відповідно до вказаних договорів Підрядник зобов'язувався поставити визначені у специфікаціях товари та /або виконати певних обсяг робіт.

На виконання зазначених вище договорів позивачем надано ряд документів, які підтверджують їх виконання, зокрема:

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009 р., лютий 2010 р., липень-грудень 2010 р., січень-березень 2011 р., травень-червень 2011 р., а також підсумкові відомості та розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів по вказаним періодам (том 2 а.с.64-250, том 3 а.с. 1-150);

- копії банківських виписок по зазначеним вище договорам за 2009-2011 рр. (том 4 а.с.8-79), податкові накладні (том 1 а.с. 32-33).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що КРУ у Вінницькій області проводились зустрічні перевірки консорціуму «Енергобуд», у результаті чого було складено довідки від 27.12.2007 року, від 01.12.2009 року, від 17.02.2010 року, від 11.02.2011 року, від 22.07.2011 року, від 02.09.2011 року, від 21.10.2011 року, які підтверджують те, що на час виникнення спірних правовідносин не виявлено порушень позивачем вимог чинного законодавства. Також рішенням господарського суду Вінницької області від 14.12.2011 року по справі 37/160/2011/5003, підтверджується той факт, що позивачем вчинялись певні дії на виконання укладених ним договорів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем укладались правочини з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у позивача та його контрагента умислу на укладення вказаних домовленостей з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Податковий орган стверджує, що згідно з базою даних ДПС в ТОВ «Євроград КС» та ТОВ «Інвест Строй» (контрагенти ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія») відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому зроблено висновок, що господарські операції не підтверджуються з врахуванням часу здійснення всіх операцій.

Суд апеляційної інстанції з приводу даних доводів відповідача приходить до висновку, що по-перше контрагенти ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія» не мають ніякого відношення до позивача, по-друге порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія».

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів позивача, з якими орган ДПС пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх контрагентів, в матеріалах справи відсутні, разом з тим, податковий орган не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Таким чином, лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента. Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в ньому не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Разом з тим відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності робіт та послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Вказана правова позиція, також, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов в висновку, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій, що підтверджується відповідними доказами, тому позов консорціуму «Енергобуд» підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення №0002402310 від 02.11.2011 року та №0002412310 від 02.11.2011 року підлягають скасуванню.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 3676,53 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу консорціуму "Енергобуд" задовольнити повністю .

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом консорціуму "Енергобуд" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати, прийняти нову постанову.

3. Адміністративний позов задоволити повністю.

4. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002402310 від 02.11.2011 року та №0002412310 від. 02.11.2011 року.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь консорціуму "Енергобуд" судові витрати у розмірі 3676 (три тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 53 коп., шляхом безспірного списання з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "21" лютого 2013 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.