Ухвала суду № 30001987, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/6193/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011

у справі № 2а-7093/10/2070

за позовом акціонерного товариства виробничо-комерційного підприємства "Котломонтаж" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.02.2010 № 0000061800/0, від 13.05.2010 № 0000061800/1, від 26.02.2010 № 0000051800/0 та від 13.05.2010 № 0000051800/1.

Судові акти по справі мотивовано тим, що Товариством дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту та валових витрат, тоді як податковою інспекцією не доведено факту існування обставин, з яким чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог відповідач зазначає про відсутність документального підтвердження реальності виконання спірних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 16.02.2010 № 951/18-00/21248788 та донараховано позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 542 383,50 грн. (у тому числі 361 589 грн. за основним платежем та 180 794,50 грн. за штрафними санкціями) та з податку на додану вартість у розмірі 430 788 грн. (у тому числі 287 192 грн. за основним платежем та 143 596 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкової інспекції про неправомірне включення платником до витрат, що зменшують базу оподаткування податку на прибуток, сум, сплачених за виконання підрядних робіт товариству з обмеженою відповідальністю «ПБК «Вертикаль»(далі -ТОВ «ПБК «Вертикаль»), та про незаконне включення до податкового кредиту ПДВ у складі вартості придбаних підрядних робіт, у зв'язку з тим, що подані під час перевірки первинні документи містять недостовірні відомості, а спірні операції не мали реального характеру.

На обґрунтування зазначеної правової позиції ДПІ посилається на факти, встановлені державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова під час проведення перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль»в рамках податкового контролю, а саме -відсутність цього товариства за місцезнаходженням, недекларування та несплата ним податкових зобов'язань у відповідних сумах, відсутність у цього постачальника необхідних основних засобів та необхідної чисельності для виконання будівельних робіт.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди послалися на те, що ДПІ не було безпосередньо досліджено обставини, покладені в основу оспорюваних донарахувань, позаяк висновки ДПІ ґрунтуються на результатах податкової перевірки, проведеної іншим податковим органом.

Однак такий висновок не можна визнати обґрунтованим.

Адже відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 79 названого Кодексу письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Акт перевірки, складений державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова за наслідками перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль», є доказом у розумінні наведених процесуальних норм. У разі необхідності додаткового підтвердження обставин, на які посилається сторона на обґрунтування своїх вимог та заперечень, адміністративний суд не позбавлений можливості витребувати у сторін додаткові докази, необхідні для встановлення об'єктивної істини у справі.

У той же час при з'ясуванні питання щодо обґрунтованості податкової вигоди платника судам необхідно було враховувати наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме -придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому наведені вимоги Закону передбачаються не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

А відтак до кола обставин, що входять до предмета доказування у даному спорі, належать усі фактичні дані, які свідчать про реальність поставки позивачеві будівельних робіт саме ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Так, з урахуванням правової позиції ДПІ по справі судам необхідно було перевірити доводи податкового органу щодо наявності у названого постачальника умов для провадження діяльності з виконання ремонтно-будівельних робіт (а саме -необхідних матеріальних та трудових ресурсів, ліцензії на виконання цих робіт), допитавши осіб, які безпосередньо виконували будівельні роботи, дослідивши зміст витрат ТОВ «ПБК «Вертикаль»та з'ясувавши інші обставини щодо провадження названим контрагентом реальної економічної діяльності у сфері будівництва.

Для цілей встановлення факту реальності господарської операції з'ясуванню підлягає і прояв платником (позивачем у справі) належної обачливості при виборі контрагента, свідченням якої є не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері.

Однак суди відповідних обставин не з'ясували, у зв'язку з чим з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції (які не дозволяють суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових рішеннях) оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене у цій ухвалі, встановити зазначені обставини справи та на підставі встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти об'єктивне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі № 2а-7093/10/2070 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько