Ухвала суду № 30001796, 06.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р.Справа № 2-а/1570/6958/11

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

06 березня 2013 року м. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Одеської області Державної податкової служби (раніше - Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного (раніше Відкритого) акціонерного товариства «Одесагаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

05 вересня 2011 року ВАТ «Одесагаз» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків від 14.06.2011 року № 0000831610 (а.с. 2-13).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ВАТ «Одесагаз» з ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїна 2009» за період січень 2010 року та ПП «ОТГ-Груп» за період січень 2011 року, за результатами якої було складено акт, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 0000571610. Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі того, що актом перевірки встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2010 року та січні 2011 року віднесено суми ПДВ на підставі накладних, оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи. В акті перевірки також зазначено, що СДПІ по роботі з ВПП дійшла висновків про нікчемність угод, укладених ВАТ «Одесагаз» з вищевказаними контрагентами в грудні 2010 року та січні 2011 року. Проте позивач не погоджується з твердженнями відповідача та зазначає, що всі договори відповідають основним вимогам, встановленим ЦК України для визнання угод дійсними, ніхто із сторін договорів не звертався до суду з вимогою щодо визнання таких угод недійсними та в судовому порядку договори недійсними не визнавалися, а тому, на думку позивача, суми ПДВ з податкових накладних правомірно віднесені до складу податкового кредиту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року позов був задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 14.06.2011р. №0000831610 (а.с. 217-224).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити ПАТ «Одесагаз» у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ВАТ «Одесагаз» з ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїни-2009» за період грудень 2010 року та ПП «ОТГ-ГРУП»за період січень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт від 07.04.2011 року № 128/16-1/03351208/12, яким встановлено, що у порушення Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму податкового кредиту всього у розмірі 394833,33 грн., в тому числі по періодах: грудень 2010 року - на 392333,33 грн. та січень 2011 року - на 2500 грн. Згідно акту перевірки вказане завищення відбулося в результаті того, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту у перевіряємих періодах суми ПДВ на підставі податкових накладних, заповнених з порушенням чинного законодавства, а саме постачальниками в накладних зазначена невірна інформація щодо місцезнаходження підприємств. Крім того, актом перевірки встановлено, що у ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїни-2009» та ПП «ОТГ-ГРУП» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі та складські приміщення, транспортні засоби, на підставі чого перевіряючими зроблено висновок щодо нікчемності угод, укладених з вищевказаними контрагентами за період грудень 2010 року-січень 2011 року (а.с.14-17).

На підставі вищевказаного акту СДПІ по роботі з ВПП прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 0000571610, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 592249,99 грн. з них 394833,33 грн. основного платежу та 197416,66 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомлення-рішенням, ВАТ «Одесагаз» звернулося до ДПА України в Одеській області зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої було прийняте рішення, яким позивачу зменшено розмір штрафної санкції на 1249 грн., в решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 20-22).

В результаті зменшення суми грошового зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП було винесено нове податкове повідомлення рішення від 14.06.2011 року № 0000831610, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 394833,33 грн. та за штрафними санкціями 196167,67 грн. (а.с. 18).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач подав повторну скаргу до ДПА України та за результатами розгляду якої прийнято рішення від 22.08.2011 року №15237/6/25-0115, яким податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 року № 0000831610 залишено без змін, а скаргу ВАТ «Одесагаз» - без задоволення (а.с. 23-24).

Судом першої інстанції враховано, що згідно декларації ПДВ за грудень 2010 року ВАТ «Одесагаз» задекларовано податкового кредиту у сумі 26202873 грн., а згідно декларації з ПДВ за січень 2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту у сумі 23726901 грн.

Постачальниками ВАТ «Одесагаз» у грудні 2010 року були ТОВ «Газукраїна-2009» та ПП «Одеська будівельна компанія», а у січні 2011 року ПП «ОТГ-ГРУП».

01.07.2010 року між ВАТ «Одесагаз» (покупець) та ТОВ «Газукраїна-2009» (постачальник) був укладений генеральний договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/07/01-10, предметом якого є те, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (газ), надалі «товар» відповідно до умов цього Договору та додаткових угод до нього (а.с. 32).

На виконання вказаної генеральної угоди між ВАТ «Одесагаз» та ТОВ «Газукраїна-2009» були укладені додаткові угоди № 1 від 11.07.2010 року, № 2 від 17.07.2010 року, № 3 від 22.07.2010 року, №4 від 27.07.2010 року, № 5 від 06.08.2010 року, № 6 від 11.08.2010 року, № 7 від 13.08.2010 року, № 8 від 21.08.2010 року, № 9 від 03.09.2010 року, № 10 від 07.09.2010 року, № 11 від 20.10.2010 року, № 12 від 22.10.2010 року, № 13 від 24.10.2010 року, № 14 від 29.10.2010 року, № 15 від 02.11.2010 року, №16 від 17.11.2010 року, № 17 від 22.11.2010 року, № 18 від 25.11.2010 року, № 19 від 27.11.2010 року, №20 від 05.12.2010 року, № 21 від 10.12.2010 року, № 22 від 28.12.2010 року, якими сторони визначили конкретні обсяги поставки нафтопродуктів та ціну товару, що поставляється.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт виконання генеральної угоди з постачання нафтопродуктів підтверджується транспортними накладними на перевезення товару залізничним транспортом № 43220888, 44968803, 44968912, 44968913, 44968914, 44969027, 44968943, 43140802, з яких вбачається, що нафтопродукти залізничним транспортом доставлялися на адресу отримувача ВАТ «Одесагаз» (а.с.44-45, 48, 51-53, 56-60).

Придбаний ВАТ газ в цистернах відвантажувався на його адресу вантажовідправниками, з якими ТОВ «Газукраїна-2009» уклав відповідні договори позики газу від 01.01.2010 року № 12/01-ІІ, від 12.01.2010 року № 12/02-ІІ, від 12.01.2010 року № 12/03-ІІ, від 12.01.2010 року № 12/04-ІІ, від 28.06.2010 року № 12/05-ІІ, від 12.01.2010 року № 12/06-ІІ.

Факт передачі нафтопродуктів підтверджується актами приймання-передачі від 05.12.2010 року (а.с.42), від 10.12.2010 року (а.с. 46), від 28.12.2010 року (а.с. 49), від 02.01.2011 року (а.с. 54), згідно з якими ТОВ «Газукраїна -2009» здійснило передачу нафтопродуктів ВАТ «Одесагаз».

Отримання нафтопродуктів ВАТ «Одесагаз» відповідно до генеральної угоди від 01.07.2010 року підтверджується також видатковими накладними від 05.12.2010 року № РН-0001510 (а.с. 43), від 10.12.2010 року № РН-0001560 (а.с. 47), від 28.12.2010 року № РН-0001664 (а.с. 50), та від 02.01.2011 року № РН-0000001 (а.с. 55), складеними на підставі актів приймання передачі нафтопродуктів.

Факти здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання нафтопродуктів підтверджені відповідними податковими накладними, виданими ТОВ «Газукраїна-2009» від 29.12.2010 року (а.с. 34), від 02.12.2010 року (а.с. 36), від 28.12.2010 року (а.с. 38) та від 28.12.2010 року (а.с. 39).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що операції з постачання нафтопродуктів були оплачені позивачем, про що свідчать платіжні доручення № 2909 від 29.12.2010 року (а.с. 35), № 2093 від 02.12.2010 року (а.с. 37), № 2842 від 28.12.2010 року (а.с. 40).

Крім того, в грудні 2010 року постачальником послуг ВАТ «Одесагаз» було ПП «Одеська будівельна компанія», яка мала відповідну ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на виконання будівельно-ремонтних робіт, строком дії з 25.09.2009 року по 04.05.2011 року, з якою позивач уклав договір підряду від 02.12.2010 року № 29, предметом якого замовник (ВАТ «Одесагаз») доручає, а підрядник ПП «Одеська будівельна компанія» зобов'язується виконати ремонт приміщень в газонаповнювальній станції м. Одеси (а.с. 64-65), яка знаходиться на балансі ВАТ «Одесагаз» та є його власністю, про що свідчить свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди (а.с. 93).

На виконання вказаного договору був затверджений Локальний кошторис № 2-1-1 (а.с. 70-71).

Договір підряду був виконаний ПП «Одеська будівельна компанія», про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2В за грудень 2010 року, відповідно до якого ПП «Одеська будівельна компанія» виконала ремонтні роботи відповідно до Локального кошторису № 2-1-1 на 11000 грн. (а.с. 75-76).

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що здійснення господарської операції підтверджується податковою накладною, виданою ПП «Одеська будівельна компанія» від 22.12.2010 року (а.с. 79). Роботи з виконання ремонту були повністю сплачені ВАТ «Одесагаз» шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ПП «Одеська будівельна компанія», про що свідчить платіжне доручення № 836 від 14.12.2010 року (а.с. 80).

Також судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Одесагаз» для ведення господарської діяльності було придбано у ПП «ОТГ-ГРУП» зварювальний апарат «Комітек-1200». Факт передавання зварювального апарату підтверджується актом приймання передачі від 20.01.2011 року. На підставі наданої ПП «ОТГ-ГРУП» накладної від 20.01.2011 року № 20/01 (а.с. 61) було складено платіжне доручення від 20.01.2011 року № 50 та проведена оплата товару (а.с. 63). На підтвердження цієї операції ПП «ОТГ-ГРУПП» було складено та надано ВАТ «Одесагаз» податкову накладну від 20.01.2011 року № 391 (а.с. 62).

Мотивуючи рішення суд першої інстанції вірно виходив з того, що статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що договори постачання та підряду укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі та актами виконаних робіт, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, про здійснення оплати постачання нафтопродуктів та послуг за договорами свідчать платіжні доручення про перерахування коштів на банківські рахунки контрагентів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст. 3 ГК України.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину є правильним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку договори постачання нафтопродуктів та підряду, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а тому є чинними.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який відхилив посилання відповідача на той факт, що контрагенти ВАТ «Одесагаз» за договорами постачання нафтопродуктів та будівельного підряду не мали можливості виконати договори у зв'язку з відсутністю управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, з огляду на наступне.

З генеральної угоди на купівлю-продаж нафтопродуктів вбачається, що її предметом є передача у власність покупця нафтопродуктів, а саме скрапленого газу. Як вірно встановлено судом першої інстанції, нафтопродукти, які ТОВ «Газукраїна-2009» на підставі вищевказаної угоди, передавало у власність ВАТ «Одесагаз», позичалися ТОВ «Газукраїна 2009» на підставі договорів позики у інших підприємств позикодавців, які здійснювали відправку нафтопродуктів підприємствам за вказівкою ТОВ «Газукраїна-2009».

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що для здійснення такої господарської діяльності не потрібно наявності великої кількості персоналу, основних фондів та транспортних засобів.

Це ж саме стосується і договору щодо придбання ВАТ «Одесагаз» зварювального апарату у ПП «ОТГ-ГРУП».

Вирішуючи питання про правомірність висновку про завищення суми податкового кредиту ВАТ «Одесагаз» за грудень 2010 року та січень 2011, обґрунтовано зазначив наступне.

В акті перевірки перевіряючими зроблено висновок що завищення податкового кредиту відбулося в результаті того, що позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2010 року та січні 2011 року віднесено ПДВ по податковим накладним, виданим ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїни-2009» та ПП «ОТГ-ГРУП» та оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ. Крім того, як зазначає відповідач у акті перевірки, оскільки угоди ВАТ «Одесагаз» з вищевказаними контрагентами є нікчемними, то позивач не мав права відносити суми ПДВ, зазначені у податкових накладних до складу податкового кредиту.

Проте суд першої інстанції вірно не погодився з таким висновком податкового органу з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв у перевіряємий період, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Проте суд першої інстанції доцільно зазначив, що Закон України «Про податок на додану вартість» не визначає наявності обов'язкових реквізитів податкової накладної та не встановлює обставин, за яких податкова накладна вважається недійсною. Разом з тим дані, відображені в податкових накладних контрагентами ВАТ «Одесагаз» відповідають даним, яка знаходяться на офіційному сайті ДПА України.

Підстава недійсності податкової накладної визначається Порядком заповнення податкової накладної, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №165, відповідно до п. 5 якого податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пунктом 2 даного Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції об'єктивно враховано, що всі контрагенти ВАТ «Одесагаз» є платниками податку на додану вартість, отже податкові накладні видавалися саме особами, зазначеними у п. 2 вищевказаного Порядку. Крім того, як вбачається з копій податкових накладних, усі вони оформлені з дотриманням вимог Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165.

Таким чином, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції про те, що всі податкові накладні, що видавалися ВАТ «Одесагаз» його контрагентами за договорами є дійсними, та відповідно до зазначених норм з моменту оплати коштів за відповідними договорами у позивача виникло право на віднесення сум ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що придбані позивачем за договорами товари та послуги призначені для використання в господарській діяльності ВАТ «Одесагаз» та представником відповідача не заперечується отримання ВАТ «Одесагаз» товару та робіт, зазначених в податкових накладних та доказів їх отримання від інших осіб суду не надано.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентами ВАТ «Одесагаз» за договорами.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Одеської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов