Ухвала суду № 30001779, 13.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р.Справа № 1570/4745/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноюг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 10.07.2012р. №0004982210 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 528 269,00грн., з яких 433 809,00грн. -основний платіж, 94 460,00грн. -штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність будь-яких порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноюг»положень чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, оскільки податковий кредит Підприємством було сформовано з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість», та на підставі виписаних контрагентами позивача - ПП «Крос-Принт», ТОВ «Розетка. УА», ПП «Одеська Технопромислова Група», ПП «Голден-Фарм Плюс», ПП «Квантор Плюс», ПП «Орвіл-Трейдінг», ПП «Клин-Маркет» податкових накладних.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноюг» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.12.1998р., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №253330 та Довідкою серії АА №093432 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 27.07.2009р. ПП «Техноюг»зареєстроване платником податку на додану вартість, про що ДПІ у Приморському районі м.Одеси видано відповідне Свідоцтво №23205626 серії НБ №297293 від 18.04.2004р.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 23.02.2012р. по 18.06.2012р., на підставі направлень від 21.02.2012р. №000907/668, №000908/669, №000909/670, №000906/667, виданих ДПІ у Приморському районі м.Одеси, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.77.1, 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноюг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби складений акт №3693/22-1/23863399 від 25.06.2012р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Техноюг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р.», в якому зазначено, що Товариством в порушення п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.4.6.7 до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 433809,00грн., у т.ч. липень 2010р. -у сумі 44528,00грн., серпень 2010р. -у сумі 226472,00грн., вересень 2010р. -у сумі 106835,00грн., лютий 2011р. -у сумі 2540,00грн., березень 2011р. -у сумі 53434,00грн.

На підставі складеного акта перевірки №3693/22-1/23863399 від 25.06.2012р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС 10.07.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення №0004982210 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 528269,00грн., з яких 433809,00грн. -основний платіж, 94460,00грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноюг» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 433809,00грн., що підтверджуються наданими позивачем та наявними у справі податковими накладними, виписаними позивачу його контрагентами - ПП «Крос-Принт», ТОВ «Розетка. УА», ПП «Одеська Технопромислова Група», ПП «Голден-Фарм Плюс», ПП «Квантор Плюс», ПП «Орвіл-Трейдінг», ПП «Клин-Маркет».

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП «Крос-Принт», ТОВ «Розетка. УА», ПП «Одеська Технопромислова Група», ПП «Голден-Фарм Плюс», ПП «Квантор Плюс», ПП «Орвіл-Трейдінг», ПП «Клин-Маркет»

Так, ТОВ "Техноюг" укладено наступні договори з вищезазначеними контрагентами: Договір про надання транспортних послуг від 27.11.2009р., від 01.09.2010р., договір поставки від 30.11.2009р., договір доручення №202/2010 від 01.04.2010р., договір на юридичні послуги від 10.06.2010р., договір про надання послуг мерчандайзингу від 01.07.2010р., від 02.08.2010р., від 01.09.2010р., договір на поставку товару від 01.07.2010р., договір на юридичні послуги від 02.08.2010р., від 01.09.2010р., договір про надання послуг з розробки електронно-інформаційних ресурсів (створення сайту з інтернет магазином) від 04.08.2010р., договір про розповсюдження каталогу продукції від 01.09.2010р.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: податкові накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, заявки на перевезення вантажу, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, тощо.

Тобто, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував податковий кредит, відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Також, відповідно до п.п.14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Крім цього, платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання (продавця).

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо підтвердження неправомірності дій податкового органу щодо прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 року № 0004982210 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 528269, 00 гривень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 15.03.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.