Ухвала суду № 30000922, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2013 р. м. Київ К-21978/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Титенко М.П.

представника відповідача: Норця В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 по справі №2-а-2797/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс-хім»до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010, позовні вимоги ТОВ «Агротекс-хім»до Миронівської МДПІ Київської області Державної податкової служби задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ Київської області від 24.12.2008 року №0007243500/0 про визначення ТОВ «Агротекс-хім»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3562463,73грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій 3562463,73грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Агротекс-хім» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за належним чином оформленими податковими накладними, виданими контрагентом позивача, який на момент вчинення спірних господарських операцій знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 07.06.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.06.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6, Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168/97-ВР), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №18/35-022/34262545 від 12.12.2008, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агротекс-хім»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «АК Дніпро»за період з 01.01.2007 по 30.09.2008, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007243500/0 від 24.12.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7124927,46грн., у тому числі основний платіж -3562463,73грн., штрафні (фінансові) санкції -3562463,73грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.4 п.7.2, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за податковими накладними виданими ТОВ «АК Дніпро», з огляду на нікчемність господарських угод, оскільки рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25.04.2008 визнано недійсними статут ТОВ «АК Дніпро»з моменту його складання та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту внесення його до реєстру.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР) (абзац перший п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор»до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу ТОВ «АК Дніпро»товарів (засоби захисту рослин, насіння сої, насіння кукурудзи, сівалка, горох, цукор-пісок), суми ПДВ в ціні за яке позивач включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за лютий -липень 2007 року, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту, відповідач, крім обставини визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «АК Дніпро», у судовому процесі звертав увагу на пояснення засновника ТОВ «АК Дніпро»ОСОБА_1 щодо її непричетності до діяльності та реєстрації вказаного товариства. Крім того, суди залишили поза увагою доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «АК Дніпро»реальної можливості здійснити поставку вказаної продукції позивачу, а у останнього подальшу її реалізацію з огляду на відсутність як у ТОВ «АК Дніпро», так і у позивача основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності: відсутність транспортних засобів для здійснення перевезення такого товару необхідних для систематичного здійснення поставок вказаної продукції в таких обсягах, відсутність ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами.

На підтвердження цих обставин відповідач надав суду відповіді Міністерства аграрної політики України, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, які приєднані до справи, згідно з якими ТОВ «АК Дніпро»не видавалась ліцензії на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами, надання послуг з перевезення, зокрема вантажів, яким однак, ні судом першої, ані судом апеляційної інстанції в порушення вимог статті 86 КАС України не було дано будь-якої оцінки. Разом з тим, як свідчать результати перевірки, здійсненої податковим органом, транспортні засоби у позивача відсутні, документів на підтвердження транспортування товарів, поставка яких згідно з наданими ним документів до перевірки мала тривалий характер та в значних обсягах, немає.

Наведеним доводам податкового органу щодо відсутності у постачальника агрохімікатів реальних можливостей на здійснення операцій з їх поставки позивачу суди попередніх інстанцій оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган входять до предмету доказування у справі.

Право платника податку на податковий кредит не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками -постачальниками товарів (послуг), відповідає правовому регулюванню, встановленому ст. 7 Закону України №168/97-ВР. Проте, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для визнання за таким платником права на бюджетне відшкодування відсутні.

При цьому свідчити про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку.

Відтак, доводи відповідача підлягали ретельній перевірці з дослідженням всіх обставин, які стосуються факту поставки.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного постачання позивачу агрохімікатів, цукру та зерна, суми ПДВ в ціні якого включені в податковому обліку до сум податкового кредиту, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 223, 227, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв