Ухвала суду № 30000900, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року м. Київ К-27698/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2009 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010

у справі № 2-а-2595/09/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіспак"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіспак" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування рішень за № 0003912340 від 26.03.2009, 0003922340 від 26.03.2009.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2009 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2009 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення № 0003912340 від 26.03.2009, в цій частині прийняте рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці, яка розташована за адресою: вул. Пирогова, 150, м. Вінниця та складено акт № 349/02/32/23/35996960 від 06.03.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте рішення № 0003912340 від 26.03.2009, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5100 грн., та рішення № 0003922340 від 26.03.2009, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 113781 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) - 15 2-звітів, та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: не оприбутковано готівкові кошти в сумі 22756, 20 грн., тобто в розмірі їх фактичного надходження, що вбачається з книги обліку розрахункових операцій на підставі звітних чеків РРО.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що прибутковим касовим ордером № 9 від 27.02.2009 сума отриманої готівкової виручки позивача була оприбуткована у касі підприємства у повному розмірі 22756,20 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що наявність недоліків оформлення КОРО (фіскальні звітні чеки з № 0057 по № 0071 не були підклеєні та записані) при належному одночасному оформлені оприбуткування коштів у касі за касовою книгою не може створювати факту не оприбуткування готівки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що не внесення до КОРО фіскального звітного чеку від 27.02.2009 на суму 22756, 20 грн. підпадає під санкції п. 4 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - сума штрафу за дане порушення визначена в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів громадян, що на день застосування штрафу становило 340 грн.

В той час, як в рішенні про застосування штрафних (фінансових ) санкцій № 0003912340 зазначена сума 5100 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Перевіркою встановлено і не заперечується позивачем факт не зберігання 15 фіскальних звітних чеків, що є порушенням порядку проведення розрахунків і складається із тотожних порушень, що мають однаковий склад, відповідальність за яке передбачена п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону.

За наявності множинності порушень, які вчинені в різний час, фінансова санкція застосовується у сукупному розмірі, в даному випадку - по 340 грн. за не зберігання кожного фіскального звітного чеку за певні робочі дні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивач за не зберігання в книзі РРО фіскальних звітних чеків має нести відповідальність у розмірі фінансової санкції - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2009 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі № 2-а-2595/09/0270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2009 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі № 2-а-2595/09/0270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко