Ухвала суду № 30000885, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К-4385/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року

та ухвалу

у справі № 2-а-10504/07

за позовом Приватного підприємства «Стройресурс»

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Стройресурс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі -відповідач) скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2007 року № 0003322301/0, № 0003332301/0 та № 0003342301/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі № 0003322301/0, № 0003332301/0, № 0003342301/0 від 09 листопада 2007 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Житомирі провела виїзну планову перевірку ПП «Стройресурс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 26 жовтня 2007 року № 6000/23-1/32640915/0110.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4627,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2004 року -150,00 грн., за 1 квартал 2005 року -472,00 грн., за 2 квартал 2005 року -349,00 грн., за 3 квартал 2005 року -167,00 грн., за 4 квартал 2005 року -36,00 грн., за 1 квартал 2006 року -60,00 грн., за 2 квартал 2006 року -2125,00 грн., за 3 квартал 2006 року -120,00 грн., за 4 квартал 2006 року -259,00 грн., за 1 квартал 2007 року -387,00 грн., за 2 квартал 2007 року -502,00 грн.; вимоги пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1629,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2005 року -189,00 грн., березень 2005 року -91,00 грн., квітень 2005 року -75,00 грн., травень 2005 року -94,00 грн., червень 2005 року -110,00 грн., липень 2005 року -22,00 грн., серпень 2005 року -82,00 грн., вересень 2005 року -29,00 грн., жовтень 2005 року -7,00 грн., листопад 2005 року -18,00 грн., грудень 2005 року -4,00 грн., лютий 2006 року -20,00 грн., березень 2006 року -28,00 грн., липень 2006 року -69,00 грн., серпень 2006 року -27,00 грн., жовтень 2006 року -82,00 грн., січень 2007 року -164,00 грн., лютий 2007 року -62,00 грн., березень 2007 року -210,00 грн., квітень 2007 року -111,00 грн., травень 2007 року -135,00 грн., та зменшено від'ємне значення, що переноситься на наступні податкові періоди, а саме -за червень 2007 року на суму 155,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: підприємством в порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до складу валового доходу за 4 квартал 2004 року вартість безоплатно отриманої послуги від ТОВ «Проммегаполіс»у вигляді орендної плати за офісні та складські приміщення у сумі 600,00 грн., а також не включено до складу валових доходів за 2005 -2007 роки вартість безоплатно наданих послуг у вигляді витрат на доставку товарів покупцям на загальну суму 9404,00 грн.; підприємством в порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат у 2 кварталі 2006 року вартість маркетингових послуг у сумі 8500,00 грн., наданих йому ПП «АгропромПолісся», з огляду на те, що позивачем не надано підтверджуючих документів, обов'язковість ведення яких передбачена законодавством, які підтверджують факт надання таких послуг, оскільки акт виконаних робіт № 0001 від 30 червня 2006 року не містить переліку наданих послуг; підприємством в порушення вимог пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не включено до бази оподаткування за період 2005 -2007 років вартість безоплатно наданих послуг по доставці товарів покупцям у сумі 9404,00 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1881,00 грн.

09 листопада 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003322301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Стройресурс»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 6941,00 грн., у тому числі: за основним платежем -4627,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2314,00 грн.

09 листопада 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003332301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Стройресурс»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 2444,00 грн., у тому числі: за основним платежем -1629,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -815,00 грн.

09 листопада 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003342301/0, яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ПП «Стройресурс»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за січень 2005 року на 97,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір оренди приміщення між ПП «Стройресурс»ТОВ «Проммегаполіс»не набрав чинності у розумінні положень пункту 1 розділу 6 цього договору, з огляду на непідписання сторонами договору акту прийому-передачі орендованого приміщення, а також з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено фактів надання послуг з оренди та оплати вартості таких послуг; податковим органом не доведено фактів надання позивачем безоплатних послуг у вигляді доставки товарів покупцям з урахуванням умов договорів поставки продукції; витрати позивача по оплаті вартості наданих йому маркетингових послуг підтверджені належним чином оформленими актом здачі-прийняття робіт (надання послуг, податковою накладною, платіжним дорученням, а також іншими доказами отримання результатів маркетингових послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2004 року між ТОВ «Проммегаполіс»(орендодавець) та ПП «Стройресурс»(орендар) був укладений договір оренди приміщення, відповідно до пункту 1 розділу 6 якого цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі орендованого приміщення (арк. справи 106).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується листом ТОВ «Проммегаполіс»від 07 липня 2008 року за вих. № 377, після підписання договору ПП «Стройресурс»з невідомих причин відмовилось від оренди приміщення, у зв'язку з чим акт прийому-передачі сторонами не підписувався та, як наслідок, договір не набрав чинності (арк. справи 110).

Крім іншого, в акті перевірки вказано, що відповідно до наданих до перевірки документів будь-яка заборгованість у ПП «Стройресурс»перед ТОВ «Проммегаполіс»відсутня, оплата орендної плати через розрахунковий рахунок та касу підприємства не проводилась.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на те, що акт прийому-передачі орендованого приміщення сторонами такого договору підписаний не був та, як наслідок, договір оренди приміщення від 23 вересня 2004 року не набрав чинності, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що донарахування позивачу валових доходів у розмірі 600,00 грн. у вигляді безплатно отриманої послуги з оренди приміщення є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справ, 03 січня 2006 року між ПП «Стройресурс»(продавець) та ТОВ ПНЦ «Трубосталь»(покупець) був укладений договір на поставку продукції № 1010206/2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати (поставити) покупцю продукцію виробничо-технічного призначення -підшипники (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість зазначеного товару на умовах цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору); поставка товару здійснюється після отримання письмової заявки покупця на умовах FCA склад покупця -м. Нікополь (сторони керуються Інкотермс-2000) (пункту 3.1 статті 3 договору).

05 січня 2006 року між ПП «Стройресурс»(продавець) та Філією «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат»ЗАТ «Кримський титан»(покупець) був укладений договір на поставку продукції № 42/01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність (постачати) покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених у цьому договорі (пункту 1.1 статті 1 договору); поставка товару здійснюється після отримання письмової заявки покупця на умовах СРТ склад покупця (сторони керуються Інкотермс-2000) (пункту 3.1 статті 3 договору).

Згідно Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2000»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) термін «франко-перевізник»(FCA станція відправлення) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...»(СРТ …назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Таким чином, умови вказаних договорів на поставку продукції передбачають обов'язок доставки товару продавцем, у зв'язку з чим доводи податкового органу про те, що ПП «Стройресурс»здійснювало безоплатну доставку товару є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що донарахування позивачу валових доходів у розмірі 9404,00 грн. у вигляді безплатно наданих послуг з доставки товару покупцям є неправомірним.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

З огляду на те, що позивачем не надавались послуги по безоплатній доставці товарів покупцям, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість із зазначених послуг та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1881,00 грн. є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2006 року між ПП «АгропромПолісся»(виконавець) та ПП «Стройресурс»(замовник) був укладений договір про надання маркетингових послуг № 1, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника (стаття 1 договору); виконавець зобов'язаний надати результати досліджень з детальним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень (пункт 5.2 статті 5 договору); при здачі результатів досліджень сторони складають акт здачі-приймання виконаної роботи (пункт 7.3 статті 7 договору).

Факт надання маркетингових послуг та їх вартість підтверджується актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 0001 від 30 червня 2006 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (арк. справи 112), податковою накладною № 753 від 30 червня 2006 року (арк. справи 114), результатами досліджень з детальним описом усіх питань (арк. справи 48-105). Факт оплати позивачем наданих йому маркетингових послуг вартістю 10200,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 1700,00 грн.) підтверджується платіжним дорученням № 507 від 30 червня 2006 року (арк. справи 109)

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, позивач правомірно відніс суми, сплачені за надані йому ПП «АгропромПолісся»маркетингові послуги, до складу валових витрат, у зв'язку з чим висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат у 2 кварталі 2006 року на суму 8500,00 грн. є безпідставним.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом оспорювані податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану варітсть є неправомірними.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Житомирі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна