Ухвала суду № 30000879, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К-28838/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача не з'явивсявід відповідачаЗвичайна Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства «Львіввугілля»на постановуГосподарського суду Львівської області від 16.10.2007та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009у справі № 13/237Аза позовомДержавного підприємства «Львіввугілля»доДержавної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської областіпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львіввугілля»звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області № 001066240/3 від 26.06.2007.

Постановою Господарського суду Львівської області від 16.10.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 у даній справі, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, оскільки вважає, що постанова та ухвала прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідачем подано клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області) його правонаступником -Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області у період з 29.09.2006 по 26.10.2006 було проведено виїзну планову перевірку ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт № 778/23-1/32323256 від 09.11.2006;

- перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме -відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, на суму 8 786 192,83 грн. без згоди податкового органу;

- на підставі названого акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 001066240/3 від 26.06.2007, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 710 031,70 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- позивачу у зв'язку з наявністю податкового боргу були надіслані перша та друга податкові вимоги № 1/171 від 17.06.2003 та № 2/175 від 22.07.2003 відповідно;

- згідно витягу із реєстру Держінформюсту № 1087 від 22.08.2003 проведена державна реєстрація податкової застави ДП «Львіввугілля»(дата виникнення податкової застави - 17.06.2003, об'єкт застави -рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, майно, яке стане власністю заставодавця у майбутньому, до моменту погашення податкового боргу);

- на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України № 30 від 19.01.2006 «Про створення державного підприємства «Шахта «Бендюзька»»та наказу ДП «Львіввугілля»№ 9 від 25.01.2006 за актом прийому-передачі від 01.03.2006 позивачем проведено передачу основних засобів відокремленого підрозділу Шахта «Бендюзька»ДП «Львіввугілля»залишковою вартістю на загальну суму 7 088 469,27 грн. та залишку грошових коштів на поточному рахунку в сумі 30 567,50 грн. новоствореному ДП «Шахта «Бендюзька»;

- попереднього письмового погодження з податковим органом вказаної передачі основних засобів та грошових коштів позивачем проведено не було.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, з наступних підстав.

Відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова застава -це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Згідно п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 названого Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Таким чином, з урахуванням встановленого судами попередніх інстанцій факту відсутності будь-яких звернень позивача до ДПІ у Сокальському районі Львівської області щодо погодження передачі майна, що перебуває у податковій заставі, суди дійшли правильного висновку щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за самостійне відчуження активів без згоди податкового органу.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області) його правонаступником -Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»залишити без задоволення.

3. Постанову Господарського суду Львівської області від 16.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний