Рішення № 29998480, 13.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/13285-2012 13.03.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Мостобуд»доПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»провизнання недійсними правочинів

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Митченко Н.М., представник за довіреністю;від відповідача -П'ятецький С.В., представник за довіреністю.СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - відповідач) про визнання недійсним Додаткової угоди №1 від 18.04.2007 та Додаткової угоди №2 від 19.05.2010 до Генерального договору про здійснення кредитування №18/031-К від 17.04.2007, укладені між АКБ «Укрсоцбанк» та ВАТ «Мостобуд», з підстав передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов кредитного договору Банком було надано 210098000 грн. кредитних коштів, що значно перевищує дозволений (обмежений) Наглядовою Радою ПАТ «Мостобуд» розмір коштів, відповідно до протоколу №12-7 від 16.04.2007 (80000000 грн.).

На момент підписання Додаткової угоди №1 п. Гавриш Д.М. не мав права вчиняти правочин від імені ВАТ «Мостобуд» за довіреністю від 23.08.2006, оскільки вказана довіреність не надає права п. Гавришу Д.М. на укладення оскаржуваної Додаткової угоди №1, так як такі повноваження були надані Протоколом Наглядової Ради лише 16.04.2007.

Особа, яка підписувала Додаткову угоду №2 (Пенькова О.Л.) не мала на те взагалі жодних повноважень, оскільки Наглядовою Радо ВАТ «Мостобуд» не було надано повноважень Пеньковій О.Л. підписувати оспорювані кредитні угоди, то голова правління ВАТ «Мостобуд» при видачі довіреності від 11.06.2009 делегував їй тільки ті повноваження, які мав особисто, зокрема голова правління не мав права укладати угод на суму, яка перевищує статутний капітал, що складає 5799400 грн.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що подана позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, а тому відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволені позову.

Ухвалою суду від 28.09.2012 порушено провадження у даній справі.

Відповідачем подана заява про застосування позовної давності, керуючись ст. 257, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки оскаржувана Додаткова угода №1 укладена 18.04.2007, а відтак позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до суду з вимогами в частині визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 18.04.2007.

Відповідач звернувся до суду із клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності, зважаючи на переривання перебігу позовної давності, оскільки ВАТ «Мостобуд» вже звертався з позовною вимогою про захист свого цивільного права та законних інтересів за кредитним договором, а отже перебіг позовної давності розпочався з 08.07.2010.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - Банк) та Відкритим акціонерним товариством «Мостобуд», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» (далі - Позичальник або Товариство) було укладено Генеральний договір про здійснення кредитування №18/031-К (далі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору Банк зобов'язався надавати Позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США, євро, російських рублях, швейцарських франках у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах загального ліміту заборгованості 80000000 грн., на умовах визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, а Позичальник зобов'язувався повернути кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатимуться у додаткових угодах до цього договору.

Пунктами 3,4 Кредитного договору визначено, що кредитування за договором здійснюється протягом періоду з 17.04.2007 до 16.04.2014. Конкретні умови кредитування, а саме: валюта, сума, мета та строк кредиту, розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, форма кредитування визначаються додатковими угодами, що укладаються між сторонами та є невід'ємною складовою частиною договору.

Кредит вважається повернутим в момент зарахування на позичковий рахунок Банку грошових коштів в сумі кредиту (пункт 2.4 Кредитного договору).

Пунктом 2.5 Кредитного договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється в строки/терміни, визначені цим договором та додатковими угодами до нього, але у будь якому разі, повне погашення кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування.

В наступному до Кредитного договору неодноразово вносилися зміни та доповнення.

18.04.2007 сторонами укладено Додаткову Угоду №1 до Генерального договору про здійснення кредитування №18/031-К від 17.04.2007 (мультивалютна відновлювальна кредитна лінія) (далі - Додаткова угода №1) відповідно до пункту 1 та пункту 1.1 якої Банк зобов'язався надавати Позичальнику грошові кошти частинами (траншами) з позичкового рахунку №20631001114141 в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника, що дорівнює або є еквівалентним у національній валюті 50000000 грн., а також погоджено сплату відсотків за користування кредитом в наступному розмірі: 16,5 % річних у гривні, 10,5 % річних у Євро, 11,5 % річних у дол. США, 13% річних у російських рублях, 9,5% в шв. франках.

17.04.2009 між сторонами укладено Договір №1/3 про внесення змін до Додаткової угоди № 1 відповідно до якої було встановлено максимальний ліміт заборгованості в межах 35700000 грн.

19.05.2010 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Генерального договору.

Пунктом 1.1 Додаткової угоди №2 визначено, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо «Транш», а у сукупності «Транші» в межах максимального ліміту заборгованості 35700000 грн. зі сплатою процентів в розмірі 22 % річних.

Договором №2/1 від 20.06.2011 про внесення змін до Додаткової угоди №2 сторони погодили зменшення відсоткової ставки кредиту до 20% річних та відстрочили термін повернення кредиту з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 15.09.2011.

На виконання зобов'язань за Додатковими угодами №1,2 Банк надав, а Позичальник отримав кредитні кошти траншами в межах ліміту передбаченого цими Додатковими угодами та Кредитним договором, що підтверджується виписками по рахунку.

Додаткова угода №1 від імені Товариства була підписана в особі заступника голови правління Гавришем Д.М, який діє на підставі Статуту та довіреності від 23.08.2006.

Додаткова угода №2 від імені Товариства була підписана в особі заступника голови правління з фінансових питань Пеньковою О.Л, яка діє на підставі довіреності від 11.06.2009.

Причиною виникнення спору у даній справі є те, що на думку позивача було перевищено ліміт наданих кредитних коштів та те, що Гавриш Д.М., та Пенькова О.Л. при укладені додаткових угод вийшли за межі своїх повноважень, обмеження щодо яких встановлені Статутом ВАТ «Мостобуд».

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з частиною 1 статті 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Частиною 4 статті 145 ЦК України визначений перелік питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, а також зазначено, що статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Відповідно до пункту 9.18 статуту Товариства в товаристві з числа акціонерів створюється Наглядова рада, яка представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням Загальних зборів і в межах компетенції, визначеної цим статутом та чинним законодавством України. Наглядова рада контролює і регулює діяльність Правління.

Згідно з пунктом 9.21 статуту Товариства до компетенції Наглядової ради Товариства належить прийняття рішень зокрема з питань затвердження угод, укладених на суму, яка перевищує статутний фонд Товариства.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України).

Позивачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду того, що Банк знав чи за всіма обставинами не міг не знати про те, що оспорювані правочини підписувались Гавришем Д.М. та Пеньковою О.Л. з перевищенням повноважень.

Натомість, як убачається з рішення Наглядової ради, яке оформлене протоколом № 12-7 від 16.04.2007 засідання Наглядової ради ВАТ «Мостобуд» було прийнято одноголосне рішення надати дозвіл ВАТ «Мостобуд» на отримання у АКБ «Укрсоцбанк» кредиту в сумі 80000000 грн. на поповнення обігових коштів та придання основних засобів строком на три роки з можливістю подовження загального терміну кредитування до семи років.

Отже, Наглядовою радою Товариства в межах компетенції було надано дозвіл на отримання кредиту в сумі 80000000 грн.

З матеріалів справи вбачається, відповідно до умов Додаткової угоди №1 Позичальник отримував кредитні кошти траншами в межах передбаченого зазначеною Додатковою угодою №1 ліміту заборгованості, що підтверджується випискою по позичковому рахунку клієнта за період з 01.04.2007 до 30.04.2010, що знаходиться в матеріалах справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Додаткової угоди №2 Позичальник отримував кредитні кошти траншами в межах передбаченого зазначеною Додатковою угодою №2 ліміту заборгованості, що підтверджується випискою про рух коштів з позичкового рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Як вбачається із зазначених вище виписок, кошти за відновлювальною мультивалютною кредитною лінією надавалися Банком Позичальнику частинами у вигляді траншів з обов'язковим дотриманням умови, що на момент надання кожного наступного траншу загальний кредитний ліміт за траншами не перевищував розміру, визначеного у п. 1 Генерального договору про здійснення кредитування, а ліміт заборгованості не перевищував розмірів, визначених Додатковими угодами №№1,2.

Таким чином, твердження позивача щодо перевищення сторонами перерахованих вище кредитних угод визначених цими угодами лімітів не відповідають дійсності та спростовується наявними матеріалами справи.

Таким чином, Банк не виходив за межі загального ліміту заборгованості.

Зазначені Додаткові угоди №1, 2 укладалась на основі діючого Генерального договору про здійснення кредитування №18/031-К від 17.04.2007 та є його невід'ємною частиною. Тому доводи позивача відносно того, що Наглядова рада ПАТ «Мостобуд» не надавала повноважень на укладення зокрема Додаткової угоди №2, а повноваження на укладення Додаткової угоди №1 обмежені статутом не відповідає дійсності, оскільки Протоколом №12-7 засідання Наглядової ради ВАТ «Мостобуд» від 16.04.2007 вже було надано дозвіл ВАТ «Мостобуд» на отримання у АКБ «Укрсоцбанк» кредиту строком на три роки з можливістю подовження загального терміну кредитування до семи років в межах визначеного кредитного ліміту в сумі 80000000 грн.. На підставі цього рішення Наглядової ради позивача було укладено між сторонами Генеральний договір про здійснення кредитування №18/031-К від 17.04.2007 в межах ліміту в сумі 80000000 грн. та всі додаткові угоди до нього уповноваженими на те представниками позивача за належним чином оформленими нотаріальними довіреностями.

Щодо посилання позивача на укладення Гавришем Д.М. та Пеньковою О.Л. Додаткових угод №1,2 з перевищенням повноважень суд зазначає наступне.

Відповідно до статуту ВАТ «Мостобуд» (2005) Голова правління товариства видає довіреності.

Довіреності видані на ім'я Гавриша Д.М та Панькову О.Л. ВАТ «Мостобуд» в особі голови правління.

Таким чином, видані нотаріально засвідчені довіреності на ім'я Гавриша Д.М та Панькову О.Л. враховуючи рішення Наглядової ради №12-7 від 16.04.2007 надавали право Гавришу Д.М та Паньковій О.Л. від імені ВАТ «Мостобуд» укладати оспорювані Додаткові угоди.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

В пункті 9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Пунктом 6 Оглядового листа Вищого арбітражного суду, від 31.01.2001, № 01-8/97 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)» передбачено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Факт сплати відсотків позивачем за наданим кредитом відповідно до укладеного Кредитного договору та Додаткових угод №1,2 підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку.

Сплата Товариством відсотків за користування кредитними коштами є свідченням того, що відповідні угоди схвалені Товариством.

Факт виконання оспорюваних правочинів вбачається також під час виконання рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2010, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2010, у справі №45/449 (за позовом АКБ СР "Укрсоцбанк" до ВАТ "Мостобуд" про стягнення заборгованості у розмірі 44832151,92 грн.). Вказане рішення набрало законної сили на підставі чого було видано наказ №45/449 від 30.07.2010, а 21.03.2012 відкрито виконавче провадження з виконання цього наказу.

В межах виконавчого провадження з виконання наказу №45/449 ПАТ «Мостобуд» заявою вих. 21-10Р від 04.04.2012 просив Державну виконавчу службу відкласти проведення виконавчих дій на 10 робочих днів, зважаючи на те, що заборгованість з боку ПАТ «Мостобуд» погашена, що підтверджується платіжними дорученнями, а станом на 04.04.2012 заборгованість складала 23561,03 грн.

Виходячи із викладеного суд дійшов висновку про те, що оспорювані Додаткові угоди, після їх підписання, були схвалені зі сторони Товариства шляхом прийняття їх до виконання.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Таким чином, за встановлених обставин справи, позовні вимоги позивача не можуть вважатися за законні та обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Повне рішення складно 18.03.2013

Суддя Р.Б. Сташків