Постанова № 29997906, 12.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5011-3/7980-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р.у справі№5011-3/7980-2012 господарського суду міста Києваза первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна"проспонукання виконати умови договору лізингу,та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт"простягнення 1139603,17грн.,

За участю представників:

- від позивача: Антоненко Ю.С., дов. №3 від 11.03.2013р.; Минько І.В., дов. №4 від 11.03.2013р.;

- від відповідача: Борис В.Б., дов. №543/04-03 від 04.03.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" про спонукання виконати умови договору лізингу №F239 від 31.07.2008р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" про стягнення 961064,01грн. боргу по сплаті лізингових платежів та 178539,16грн. процентів за неправомірне користування грошовими коштами за договором лізингу №F239 від 31.07.2008р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2012р. у справі №5011-3/7980-2012 (суддя Сівакова В.В.) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" підписати акт прийому-передачі предмета лізингу у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" відповідно до п. 11.2. договору лізингу № F239 від 31.07.2008 та надати підписаний акт прийому-передачі предмета лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" 1073грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. у справі №5011-3/7980-2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Кондес Л.О., суддів Ропій Л.М., Рябух В.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012р. у справі №5011-3/7980-2012 задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012р. у справі №5011-3/7980-2012 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким у первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" відмовлено повністю, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" основний борг у розмірі 961064,01грн. та проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 178539,16грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" 22796,06грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" 11396,04грн. за перегляд рішення в апеляційній інстанції.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постановити нове рішення, яким скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. у справі №5011-3/7980-2012 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012р. у справі №5011-3/7980-2012.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" надано відзив на касаційну скаргу, з проханням оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 31.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №F239, за умовами п.1.1 якого лізінгодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно (предмет лізингу), спеціально придбаний ним у визначеного лізингоодержувачем постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі. За умовами п.1.2 цього договору предметом лізингу є зернозбиральний комбайн New Holland CSX 7080 з жниваркою, 2008р.в., за ціною 1420000грн., з ПДВ, термін поставки серпень 2008р., постачальником товару є ТОВ "Бізон-Імпорт", 70600, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, пров. Станційний, 15, ЄДРПОУ 34217047. Наведені терміни поставки та ціна предмета лізингу є попередніми та підлягають остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладатися при участі цих же сторін та постачальника.

За умовами п.1.5 договору лізингу з метою виконання цього договору лізингодавець укладе договір поставки предмета лізингу (договір поставки) лише після сплати на рахунок лізингодавця операційного збору згідно п.2.1.4 (1% від ціни предмета лізингу) та авансу у рахунок початкового лізингового платежу згідно п.п.2.2.5, 2.3.4 (284000грн.) і здійснення всіх видів забезпечень та надання документів згідно п.11.3 та п. 11.4 цього договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 05.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізон-Імпорт" (постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (лізингоодержувач) укладено договір поставки №239, за умовами якого предмет лізингу, його ціна та термін поставки залишились незмінними згідно з п.1.2 договору лізингу.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що у п.3.1 договору лізингу сторони обумовили здійснити поставку предмета лізингу на умовах та в строки, передбачені договором поставки. Умовами договору поставки передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити товар лізингоодержувачу протягом серпня 2008р.; факт прийому-передачі товару засвідчується підписанням між постачальником та лізингоодержувачем акту прийому-передачі товару.

З договірних умов, визначених у п.7.2 договору лізингу, суди попередніх інстанцій встановили, що строк лізингу починається з моменту прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу від постачальника. Факти прийому-передачі предмета лізингу засвідчується підписанням між постачальником та лізингоодержувачем акту прийому-передачі предмета лізингу та/або видаткової накладної, з обов'язковим зазначенням дати приймання предмета лізингу, його заводський номер, дату випуску, його вартість.

З аналізу матеріалів справи судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на виконання умов договору поставки постачальник передав, а лізингоодержувач отримав зернозбиральний комбайн New Holland CSX 7080 з жниваркою, 2008р. виробництва, серійний номер 371632064, за актом прийому-передачі від 07.08.2008р. та видатковою накладною №135 від 07.08.2008р.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами п.п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору строк лізингу - 29 місяців, валюта здійснення розрахунків - гривня, валюта обчислення - долар США. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за умовами договору лізингу сплата першого періоду лізингу мала відбутись в серпні 2008р. та за останній 29 період лізингу в грудні 2010р. Судом першої інстанції також встановлено, що у п.2.1.5, 2.1.6, 2.1.7 договору лізингу початковий лізинговий платіж: 20% бази обчислення лізингових платежів (згідно п. 2.2.3 цього договору), в т.ч. ПДВ; розміри щомісячних лізингових платежів зазначено в додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору; вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів, в т.ч. ПДВ.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами п.п.2.1.8, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 договору лізингу встановлюється розмір лізингових платежів (із застереженням п. 2.2.7), що базуються на плаваючій відсотковій ставці. Відсотковий період, на протязі якого відсоткова ставка не підлягає перегляду, становить 3 місяці. Як основа для встановлення лізингових платежів діє відсоткова ставка для валюти обчислення: ІЛВСЖ ЗМ. Витрати, що не входять до бази обчислення лізингових платежів: лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю наступні витрати, що нестиме останній у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а саме: відрахування до Пенсійного фонду та комісія банку при купівлі валюти; державна реєстрація. До бази обчислення лізингових платежів, вираженій у валюті обчислення, входять всі витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, зокрема ціна предмета лізингу, мито, витрати, пов'язані з розмитненням, витрати на перевезення, страхування при перевезенні, витрати на монтаж і введення в дію предмета лізингу, витрати на допуск до експлуатації, сертифікати, оцінки у випадку предметів, що уже використовувалися, послуги банків, та інше, за винятком вказаних в п.2.2.2 цього договору, збільшені на ПДВ. Вартість предмета лізингу в гривнях включає всі витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з придбанням предмета лізингу, які зазначені в п.2.2.3 договору. Сторонами погоджено випадки, при яких необхідно здійснювати коригування розміру лізингових платежів, зокрема, встановлено, що якщо валюта обчислення є відмінною від гривні, перерахунок лізингових платежів в гривні здійснюється із застосуванням курсу продажу валюти обчислення АТ "Каліон Банк Україна" в м. Києві, який чинний на день виникнення обов'язку сплати лізингових платежів. Як основа для встановлення лізингових платежів відсоткова ставка для валюти обчислення LIBOR 3M, яка підлягала перегляду кожні 3 місяці.

Судом першої інстанції зазначено, що за умовами п.2.3.8 договору лізингу підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунок-фактура. Щомісячні платежі, за винятком першого, підлягають оплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця. Якщо сума оплати була нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включена в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.

Водночас судами попередніх інстанцій з'ясовано, що Додатком № 1 до договору сторони погодили Графік сплати лізингових платежів.

Поряд з цим, судом першої інстанції зазначено, що заявлена лізингодавцем заборгованість виникла внаслідок коригування ним лізингових платежів. Лізингодавець посилається на щомісячне надіслання лізингоодержувачу відповідних рахунків-фактур на оплату лізингових платежів (скоригована сума лізингових платежів), проте починаючи з січня 2009р. відповідач перестав сплачувати лізингові платежі у повному розмірі (сплачувались у меншому розмірі). Так, лізингодавцем загалом за договором нараховано 2591810,02грн., а сплачено 1630746,01грн., а отже заборгованість складає 961064,01грн., до якої включена 47226,82грн., яка за рахунком-фактурою 3116/Р/F239 від 22.12.2010р. є процентами, нарахованими згідно п.2.3.14 договору за неправомірне користування грошовими коштами.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, за умовами пунктів 2.3.8 та 2.3.14 договору лізингу підставою для здійснення лізингових платежів є виставлення лізингодавцем рахунків-фактур на підставі здійснення ним розрахунку лізингових платежів за формулою, визначеною п.2.1.8 договору, яким встановлено, що як основа для встановлення лізингових платежів діє відсоткова ставка для валюти обчислення: LIBOR 3M. А даний показник не є загальновідомим. Оскільки використані сторонами показники не є загальновідомими, вони потребують доказування відповідними засобами доказування. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що не виставлення позивачем рахунку-фактури в строк для здійснення розрахунку позбавляє лізингоодержувача можливості його оплати.

Врахував вищевикладені обставини, договірні умови, здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції вірно зазначив про ненадання лізингодавцем в порушення ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів направлення щомісячно лізингоодержувачу рахунків-фактур із скоригованими розмірами лізингових платежів та доказів надіслання лізингоодержувачу повідомлення про необхідність перегляду відсоткової ставки для валюти обчислення LIBOR 3M, що є підставою для зміни розміру лізингових платежів. Натомість лізингодавцем подано лист №182 від 15.06.2012р., за яким лізингоодержувачу були надіслані одночасно, із зазначенням повторного направлення, рахунки-фактури з 11 по 28 періоди.

З огляду на зазначене, врахував приписи ч.2 ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.525 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції вказав, що обставини коригування лізингодавцем розмірів лізингових платежів були предметом розгляду господарським судом Запорізької області у справі №28/85/10, за результатами розгляду якої було прийнято рішення суду від 24.06.2010р., залишене без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.09.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2010р., і встановлено, що нарахування лізингодавцем сум щомісячних лізингових платежів із застосуванням курсу продажу валюти обчислення AT "Каліон Банк Україна" в м. Києві та відсоткової ставки для валюти обчислення: LIBOR 3М фактично є зміною істотної умови договору (коригування розміру лізингових платежів на курсову різницю) в односторонньому порядку, про що він не повідомив лізингоодержувача та не надав йому належних доказів, які б підтверджували необхідність та розмір такого коригування.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, п.2.3.14 договору лізингу сторони передбачили, що неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє лізингоодержувача від обов'язку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок він зобов'язаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що коригування розміру чергових оплат лізингових платежів при зміні курсу долара вимагає визначення вихідних даних (бази обчислення лізингових платежів), однак лізингодавець не надав відповідних розрахунків щодо надання роз'яснень відносно такого коригування, тому лізингоодержувач визначав та оплачував суми лізингових платежів, виходячи із загального розміру вартості предмета лізингу та із встановлених додатком №1 до договору процентів.

Разом з цим, судом першої інстанції відносно направлення лізингодавцем на оплату лізингоодержувачу одночасно рахунків-фактур листом №182 від 15.06.2012р. (за сплату з 11 по 28 періоди) зазначено, що умовами договору не передбачено виставлення всіх рахунків одночасно після закінчення строку лізингу.

Поряд з цим, врахував приписи ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, за якою факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд першої інстанції зазначив, що рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2011р. у справі №30/5009/693/11, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012р., встановлено повну сплату лізингоодержувачем лізингових платежів та залишкової вартості предмету лізингу, повне виконання своїх зобов'язань за договором.

Врахував вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі аналізу наявних матеріалів даної справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, та встановлені у справах №30/5009/693/11 та №28/85/10, приписи ст.ст.509, 526, 610, 612, 629, 806 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", вірно вказав про недоведення лізингодавцем порушення лізингоодержувачем умов договору, які б могли бути підставою для нарахування та стягнення боргу по лізинговим платежам та додаткової відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді процентів за неправомірне користування грошовими коштами на загальну суму 1139603,17грн. (961064,01грн. основний борг (до якого входить сума процентів в розмірі 47226,82 грн.) + 178 539,16грн. процентів), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Водночас судом першої інстанції з'ясовано, що у п.11.2 договору лізингу сторони погодили, що в кінці строку дії договору лізингоодержувач після виконання усіх зобов'язань за цим договором здійснює придбання у власність предмета лізингу за ціною придбання, що дорівнює вартості викупу предмета лізингу (залишковій вартості), розмір якої визначається розділом 2 цього договору. Факт переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача засвідчується підписанням між сторонами окремого акту прийому-передачі предмета лізингу у власність лізингоодержувача. Врахував встановлення господарським судом Запорізької області у справі №30/5009/693/11 повне виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором, а також неможливість виставлення рахунків-фактур на оплату після виконання зобов'язань, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення перевірних позовних вимог.

Натомість, суд апеляційної інстанції, всупереч приписів ст.ст.35, 43 Господарського процесуального кодексу України, не врахував вищезазначених обставин, вірно встановлених судом першої інстанції, та обставин, встановлених рішеннями місцевого господарського суду у справах №30/5009/693/11 та №28/85/10, в яких беруть участь ті самі сторони, вірно врахованих судом першої інстанції у даній справі, внаслідок чого в порушення приписів, визначених ст.ст.526, 530, 762 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.16, п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" дійшов невірного висновку про наявність у відповідача за зустрічним позовом боргу зі сплати лізингових платежів та нарахованих на нього процентів, задовольнив заявлені зустрічні позовні вимоги, відмовив у задоволенні первісних.

Викладені порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є підставою у відповідності до ч.1 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України для скасування постанови суду апеляційної інстанції, з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду згідно з п.6 ч.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" судовий збір за касаційний перегляд підлягає відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" на суму 12147,13грн.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. у справі №5011-3/7980-2012 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012р. у справі №5011-3/7980-2012 залишити в силі.

Здійснити поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. у справі №5011-3/7980-2012 у відповідності до ст.122 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (04073, м. Київ, пр-т Московський, 9, оф 5-402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Вокзальна, 14) 12147(дванадцять тисяч сто сорок сім)грн.13коп. судового збору за касаційний перегляд.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко