Постанова № 29997873, 13.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 5009/2275/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. (доповідач) Губенко Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок"на рішення та на постановуГосподарського суду Запорізької області від 01.11.2012 Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012у справі№ 5009/2275/12господарського судуЗапорізької областіза позовомПрокурора Комунарського району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок"прозміну договору оренди земельної ділянкиза участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Зосенко Л.О., дов. № 04-05 від 04.05.2012;

прокуратури: Гудименко Ю.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №014715 від 21.01.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 у справі №5009/2275/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кутіщева-Арнет Н.С., судді - Дьоміна А.В., Шевченко Т.М.) позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012 рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 у справі №5009/2275/12 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ТОВ "Автомобільний ринок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Від представника скаржника 13.03.2013 надійшло клопотання, в якому він просить суд залучити до матеріалів справи додані до клопотання докази (додаткові документи), а також скасувати повністю рішення та постанову попередніх судових інстанцій у даній справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Автоомбільний ринок" (Орендар) 09.08.2007 укладений договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець, відповідно до рішення Запорізької міської ради від 27.06.2007 № 49/260 надав Орендареві в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,8546 га для розташування гостьової автостоянки, яка знаходиться: м.Запоріжжя, шосе Оріхівське, 36.

Згідно з п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 449775,98 грн. (в цінах 2007 року).

Договір укладено на десять років (п.8 договору).

В пунктах 9, 10, 11 договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 6746,64грн. за календарний рік в цінах 2007 року. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Комунарського району.

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; прийняття Орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом (п. 12 договору).

Судами встановлено, що Запорізькою міською радою 03.03.2008 прийнято рішення №79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Українським ДНДІПМ "Дніпромісто", затверджено базову вартість 1 кв.м. землі у розмірі 190,18 грн. із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008, впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008.

27.07.2011 Запорізькою міською радою прийнято рішення №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м.Запоріжжі", згідно з додатком до якого визначення розміру орендної плати за всі земельні ділянки (за виключенням пунктів, зазначених у додатку) здійснюється з урахуванням коефіцієнту "3".

Нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки площею 8546 м2 (спірна земельна ділянка) становить 269,77 грн., нормативна грошова оцінка - 2305454,42 грн., про що свідчить, як з'ясовано та досліджено попередніми судовими інстанціями, технічне завдання на розрахунок нормативної грошової оцінки кадастровий номер 2310100000:03:030:0104.

Запорізька міська рада, посилаючись на приписи Податкового кодексу України, повідомила відповідача про необхідність внесення змін до договору оренди землі, проте між сторонами згоди щодо внесення змін до договору не досягнуто.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

У відповідності до ст. 15 вказаного Закону, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.

Податковим кодексом України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (ст. 290 ПК України); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (ст. 288 ПК України). Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України). Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст. 289 ПК України).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 № 2-1/10068-2008 та від 23.05.2011 №7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 № 17/299-10, від 04.07.2011 № 41/81пд).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вказане вище, суди першої та апеляційної інстанції дійшли мотивованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи ТОВ "Автомобільний ринок", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи, збирання нових та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі №5009/2275/12 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО