Постанова № 29995570, 06.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/803/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Сировні Я.А.,

за участю:

представників позивача - Ялова О.О.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2013 року Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (далі - ПАТ "Полтавакондитер", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000011503.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 11.01.2013 №135/15.3/00382208 щодо порушення ПАТ "Полтавакондитер" пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2012 року у розмірі 73148,00 грн є хибними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 73148,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 36574,00 грн суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних у серпні 2012 року ТОВ "Восточная топливная компания" та ФОП ОСОБА_3, правомірно включені ПАТ "Полтавакондитер" до податкового кредиту за вересень 2012 року, оскільки вказані податкові накладні позивачем фактично отримані від зазначених вище контрагентів саме у вересні 2012 року. Крім того, до декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року позивачем додано заяву про відмову постачальників надати податкові накладні, в яких ПАТ "Полтавакондитер", відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, заявило про порушення продавцями порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтак, на думку позивача, в діях ПАТ "Полтавакондитер" відсутні порушення податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за вересень 2012 року та в суму бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року ПДВ у розмірі 73148,00 грн по податкових накладних, виписаних ТОВ "Восточная топливная компания" та ФОП ОСОБА_3, оскільки заява із скаргою на постачальника у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі подається лише з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг та відповідно права на податковий кредит. Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що отримання таких товарі/послуг відбулося у серпні 2012 року ПАТ "Полтавакондитер" подано Заяву зі скаргою на постачальника після закінчення встановлено Податковим кодексом України терміну звітного податкового періоду, у якому виникло право на віднесення суми податку до податкового кредиту. Звідси, на думку відповідача, податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000011503 прийняте правомірно, а позовні вимоги ПАТ "Полтавакондитер" необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПАТ "Полтавакондитер" зареєстроване як юридична особа 10.12.1991 виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний код 00382208, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

У період з 08.01.2013 по 11.01.2013 старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу контролю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб на підставі пункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Полтавакондитер" бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в сумі 2618686,00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за жовтень 2012 року, згідно із затвердженим планом перевірки, результати якої оформлено актом від 11.01.2013 №135/15.3/00382208 (а.с.13-39, т.1).

Висновками акту перевірки встановлено зокрема порушення підприємством пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2012 року у розмірі 73148,00 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу позивач надав ДПІ у м.Полтаві заперечення на вищевказаний акт документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року (а.с.40, т.1), за результатом розгляду яких платнику податків надано відповідь щодо правомірності висновків податкового органу, заперечення ПАТ "Полтавакондитер" залишено без задоволення (а.с.41-42, т.2).

На підставі акту перевірки від 11.01.2013 №135/15.3/00382208 ДПІ у м. Полтаві було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000011503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 73148,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 36574,00 грн. (а.с.43, т.1).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив з наступного.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято висновок перевірки про неправомірність включення ПАТ "Полтавакондитер" до складу податкового кредиту за вересень, жовтень 2012 року суми ПДВ у розмірі 73148,00 грн в результаті придбання товарів у ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Восточная топливная компания", який податкова інспекція обґрунтовує тим, що податкові накладні від вказаних контрагентів незареєстровані у Єдиному реєстрі.

Так, за вересень 2012 року поданий додаток № 8 (вх. №9064723344 від 19.10.2012), в якому зазначено податкові накладні, в яких постачальниками порушено порядок виписки податкових накладних та відсутність реєстрації податкової накладної, по наступним контрагентам: ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_2) податкова накладна від 29.08.2012 № 55 на суму ПДВ 12814,67 грн.; ТОВ "Восточная топливная компания" (і.п.н. 372519305140) податкова накладна від 31.08.2012 №36 на суму ПДВ 60333,33 грн.

Податковий ревізор-інспектор в акті перевірки вказує, що заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувався факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг та відповідно права на податковий кредит покупця.

Оскільки, отримання товарів відбулося в серпні 2012 року, то ПАТ "Полтавакондитер" подано заяву зі скаргою на постачальників після закінчення встановленого Податковим кодексом України терміну звітного податкового періоду, у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, відтак, на думку контролюючого органу, дана заява не є підставою для включення до складу податкового кредиту вересня, жовтень 2012 року податкових накладних, виписаних продавцями ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Восточная топливная компания" у серпні 2012 року та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статті 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункту 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пункту 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункту 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 201.6, 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що реальність господарських операцій між ПАТ "Полтавакондитер" та ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Восточная топливная компания" підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме: договорами, податковими, видатковими та прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Також слід наголосити, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами податковим органом під сумнів не ставиться.

Суд зазначає, що у відповідності до положень норм розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум ПДВ до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Так, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Восточная топливная компания" за фактом відвантаження товарів позивачу виписані податкові накладні на загальну суму 438888,00 грн, в тому числі ПДВ - 73148, 00 грн.

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с.94-163, т.1) податкова накладна № 36, виписана ТОВ "Восточная топливная компания" 31.08.2012 , позивачем фактично отримана 28.09.2012, а податкова накладна № 55, виписана ФОП ОСОБА_3 29.08.2012, отримана позивачем 19.09.2012, після чого ПАТ "Полтавакондитер" суму ПДВ за серпень 2012 року в розмірі 73148,00 грн включено до податкової декларації за вересень 2012 року.

Отже, у зв'язку із відсутністю у позивача вказаних податкових накладних в серпні 2012 року, право на податковий кредит по вказаних накладних згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в серпні 2012 року у ПАТ "Полтавакондитер" не виникло, оскільки не було підтверджено податковими накладними.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, заява зі скаргою на постачальників подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Восточная топливная компания" не зареєстрували, виписані ними на користь позивача податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, разом з декларацією з ПДВ за вересень 2012 року ПАТ "Полтавакондитер" подано додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)", а також всі документи, що підтверджують факт придбання товарів у вказаних вище контрагентів.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що ПАТ "Полтавакондитер" правомірно включило до складу податкового кредиту за вересень 2012 року та бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року суму ПДВ у розмірі 73148,00 грн. згідно податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Восточная топливная компания", та заяви зі скаргою про порушення продавцями порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Твердження податкового органу про те, що заява зі скаргами повинна подаватися позивачем разом з деклараціями за відповідні періоди, у яких відбувалися господарські операції із ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Восточная топливная компания", суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пунктом198.2 статті 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, та пунктом 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність формування розміру об'єкту оподаткування, суми ПДВ, податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування вказаного податку суд не знаходить порушень правил зайняття господарською діяльністю в діях ПАТ "Полтавакондитер" у перевіряємий період та приходить до висновку про те, що ДПІ у м.Полтаві безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законності прийнятого ним спірного податкових повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про його неправомірність.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000011503.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрати у вигляді судового збору у розмірі 1097,22 гривень. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 11 березня 2013 року.

Суддя К.Ю. Гарник