Постанова № 29995500, 18.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/419/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Арепєва Романа Михайловича, управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Арепєва Романа Михайловича про скасування рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку від 15 січня 2013 року №№29, 30, 31; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 15 січня 2013 року №116.

В обґрунтування даних вимог позивач послався на те, що спірними рішеннями протиправно застосовано до ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", адже вказана норма втратила чинність з 01 січня 2011 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач - начальник УПФ України в м. Кременчуці Арепєв Р.М. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Відповідач - УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Управління.

У наданих до суду письмових запереченнях на позов зазначив, що оскаржувані рішення вважає правомірними та обґрунтованими, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 безпідставними.

З огляду на положення частини четвертої статті 122, частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи достатність наданих сторонами доказів та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 13 березня 2013 року суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, як платник страхових внесків (з 01 січня 2011 року - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) перебуває на обліку в УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області за реєстраційним номером 162916026.

Відповідачем проведено перевірку своєчасності подання страхувальниками відомостей персоніфікованого обліку до органів Пенсійного фонду України, в ході якої виявлено факти неподання позивачем вказаних відомостей за 2007, 2008, 2009 роки, про що складено акти від 14 січня 2013 року №№57, 58, 59 /а.с. 14 - зворот, 15 - зворот, 16 - зворот/.

З огляду на викладене, УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області 15 січня 2013 року прийнято рішення №№29, 30, 31 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 170 грн. за кожне порушення /а.с. 14-16/.

Окрім того, фахівцем УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області 15 січня 2013 року проведено перевірку щодо своєчасності подання платниками єдиного внеску звітності до органів Пенсійного фонду України, в ході якої виявлено факт неподання позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік, про що складено акт №60 /а.с. 13 - зворот/.

На підставі викладеного, рішенням УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області від 15 січня 2013 року №116 до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції в розмірі 170 грн. /а.с. 13/.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято їх: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно рішень УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області від 15 січня 2013 року №№29, 30, 31, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (тут та надалі в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) підлягали загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

В силу пункту 5 частини першої статті 14 вказаного Закону дані особи являлися страхувальниками.

Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено обов'язок страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1.3 абзацу першого Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599, страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачав, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду на страхувальника накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, вищезазначені положення статей 17, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI, що набрав чинності з 01 січня 2011 року.

У зв'язку з викладеним, варто звернути увагу на положення частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона (дія) починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання такою особою норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, що діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності.

Разом з тим, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Суд зазначає, що станом на 15 січня 2013 року (момент виявлення відповідачем фактів порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства та застосування фінансових санкцій за дані порушення) законодавчі норми, які передбачали відповідальність страхувальника за несвоєчасне подання звітності органам Пенсійного фонду за 2007, 2008, 2009 роки, втратили чинність. За таких обставин, суд дійшов висновку, що УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області не мало правових підстав у 2013 році застосовувати до позивача штраф за несвоєчасне подання звітності за 2007, 2008, 2009 роки, оскільки пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що передбачав таку відповідальність, втратив чинність з 01 січня 2011 року на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

При цьому, суд, відповідно до приписів частини другої статті 161, статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує висновки Верховного Суду України в даній категорії справ, викладені, зокрема, в постанові від 20 листопада 2012 року (справа №21-367а12 за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними).

Так, у зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України встановила, що рішення управління ПФУ про застосування до страхувальника фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2008-2009 та 2010 роки, прийняті у 2011 році на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є протиправними, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Окрім того, зважаючи на положення абзацу 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені положення не наділяють територіальні органи Пенсійного фонду повноваженнями застосовувати штрафні санкції за порушення, що мали місце до 01 січня 2011 року, а лише регулюють порядок стягнення сум штрафних санкцій, які були застосовані до 01 січня 2011 року.

Застосування відповідачем, при винесенні оскаржуваних рішень, недіючої законодавчої норми суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Так, в силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті рішень від 15 січня 2013 року №№29, 30, 31 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано дані рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак вищезазначені рішення підлягають скасуванню.

При цьому, зважаючи на те, що оскаржувані в даній справі рішення є правовими актами індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку від 15 січня 2013 року №№29, 30, 31.

Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що ж стосується рішення УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області про застосування до позивача штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 15 січня 2013 року №116, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач, в силу положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є платником єдиного внеску.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

У відповідності до пункту 3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1014/18309, ФО-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Отже, позивач, як платник єдиного внеску, в строк до 01 квітня 2012 року мав подати до органів Пенсійного фонду звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік.

Як визначено пунктом 4 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 14 січня 2013 року складено акт №60, в якому зафіксовано факт неподання ФОП ОСОБА_1 у строки, визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік /а.с. 13 - зворот/.

Доводи позивача про те, що вказаний звіт ним не подано у зв'язку із складністю його заповнення не є підставою для звільнення останнього від обов'язку щодо подання такого звіту.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 15 січня 2013 року №116 відповідачем прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а відтак, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

За таких обставин, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, зважаючи на пропорційність задоволених вимог, стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в розмірі 86 грн. 04 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Арепєва Романа Михайловича, управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку від 15 січня 2013 року №№29, 30, 31.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 86 (вісімдесят шість) гривень 04 (чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба