Постанова № 29994594, 27.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року 2а-6249/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Самойленко О.В.,

від відповідача - Лузанчук Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар'єр»

до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський спецкар'єр» з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2012 № 0000672301 і від 12.07.2012 № 0000682301.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам позивача у складі ціни за надані послуги (виконані роботи), оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги (роботи) контрагентами фактично не надавались (не виконувались), позивач не мав на меті придбання послуг у дійсності, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Укладені між позивачем та його контрагентами договори, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, формування витрат і податкового кредиту за даними господарськими операціями здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги надано (роботи виконано) контрагентом у повному обсязі та оплачено позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ПП «Інтенція» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача від Алчевської ОДПІ Луганської області надійшли матеріали перевірки ПП «Інтенція», згідно яких податковим органом встановлено заниження податкового зобов'язання і завищення податкового кредиту, оскільки ПП «Інтенція» не надано документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що правочини між позивачем і ПП «Інтенція» є нікчемними.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський спецкар'єр» є юридичною особою, що зареєстрована 24.07.1995 Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Рокитнянській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

У червні 2011 року між позивачем і ПП «Інтенція» укладено договори:

- № 2906-КР про надання послуг з капітального ремонту головного вала СМД-1 11А від 29 червня 2011 року;

- № 2406-КР про надання послуг з капітального ремонту гідропередачі УГП тепловозу ТГМ 4А від 24 червня 201 і року;

- № 2406-ЮК про надання юридично-консультаційних послуг від 24 червня 2011 року;

- № 2006-КР про надання послуг з капітального ремонту двигуна 6 ЧН 21/21 тепловозу ТГМ 4А від 20 червня 2011 року.

Відповідно до цих Договорів ПП «Інтенція» на визначених в них умовах за плату здійснило капітальний ремонт головного вала, гідропередачі і двигуна тепловозу та надало юридично - консультаційні послуги.

Результати виконання даних правочинів оформлювались податковими і видатковими накладними, актами прийому - передачі виконаних послуг.

При цьому, оплата за надані послуги здійснювалась частково грошовими коштами, частково шляхом передачі векселів.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаних у ПП «Інтенція» послуг включено до податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу валових відповідних періодів.

У червні 2012 року посадовою особою Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування і сплати податку на додану вартість і податку на прибуток при проведенні взаємостосунків з ПП «Інтенція» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011. За результатами даної перевірки податковим органом складено Акт від 27.06.2012 № 15/230/05408680 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем абзацу 1 пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - завищено витрати за ІІ - ІІІ квартали 2011 року у розмірі 133333,33 грн. і пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту на 51634813,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що при опрацюванні матеріалів, що надійшли від Алчевської ОДПІ в Луганській області по контрагенту - ПП «Інтенція» (код ЄДРПОУ - 37156804), а саме Акт перевірки від 11.11.11 № 1807/231/37156804, встановлено наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.01.11 по 22.09.11 встановлено заниження податкового зобов'язання в сумі 51634813 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 47645313 грн., також встановлено порушення ст.44 Податкового кодексу України, оскільки ПП «Інтенція» не надав документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності та безпідставно задекларував податкові зобов'язання та податковий кредит в сумі 47645313 грн. Алчевською ОДПІ було направлено лист № 30252/236 від 19.09.11 директору ПП «Інтенція» Гарматько О. В. про надання первинних документів податкового, бухгалтерського обліку та реєстрів бухгалтерського обліку. Платником документи податкового та бухгалтерського обліку не надані. ПП «Інтенція» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, задекларовані в деклараціях за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців та податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на придбання товарів (робіт, послуг) від контрагентів - постачальників.

На сторінці 16 Акта перевірки податковим органом зазначено, що факт відсутності за місцезнаходженням ПП «Інтенція» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

У зв'язку з цим, господарські операції між ПП «Інтенція» і контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів і іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Розглянувши матеріали перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області відповідач дійшов висновку про те, що правочини між позивачем і ПП «Інтенція» є нікчемними (сторінка 17 Акта перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 № 0000682301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 46001,00 грн., з них 30667,00 грн. за основним платежем і 15334,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 № 0000672301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 195000,00 грн., з них 130000,00 грн. за основним платежем і 65000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП «Інтенція» і відсутності реальності здійснення операцій, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» і ПП «Інтенція» позивачем надано суду копії:

- за договором про надання послуг з капітального ремонту головного валу СМД - 111А від 29.06.2011 № 2906 - КР - наказу «Про проведення капітального ремонту» від 27.07.2011 № 168/1, Акта прийому - передачі виконаних послуг від 29.07.2011 № 8, Акта прийому - передачі виконаних послуг від 29.07.2011, податкової накладної від 29.07.2011 № 1117;

- за договором від 24.06.2011 № 2406 - КР про надання послуг з капітального ремонту гідропередачі УГП тепловозу ТГМ 4А - наказу «Про проведення капітального ремонту» від 08.07.2011 № 146/1, Акта прийому - передачі виконаних послуг від 28.07.2011 № 7, Акта прийому - передачі виконаних послуг від 28.07.2011, податкової накладної від 28.07.2011 № 1095;

- за договором про надання юридично - консультаційних послуг від 24.06.2011 № 2406 - ЮК - Акта приймання - передачі наданих послуг від 28.07.2011, податкової накладної від 28.07.2011 № 1094, ;

- за договором про надання послуг з капітального ремонту двигуна 6 ЧН 21/21 тепловозу ТГМ 4А - наказу «про проведення капітального ремонту» від 25.07.2011 № 161/4, Акта прийому - передачі виконаних послуг від 27.07.2011 № 6, Акта приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 28.07.2011, податкової накладної від 27.07.2011 № 1078.

З метою підтвердження факту оплати придбаних послуг позивачем надано суду копію банківської виписки на суму 200000,00 грн. і копії Акта прийому-передачі векселів від 07 листопада 2011 року в рахунок оплати заборгованості по Договору № 2906-КР від 29.06.2011 року на загальну суму 140 000,00 грн., Акта прийому-передачі векселів від 07 листопада 2011 року в рахунок оплати заборгованості по Договору № 2406-КР від року на загальну суму 220 000,00 грн., Акта прийому-передачі векселів від 07 листопада 2011 року в рахунок оплати заборгованості по Договору № 2406-ЮК від 24.06.2011 року на загальну суму 160 000,00 грн. та Акта прийому-передачі векселів від 07 листопада 2011 року в рахунок оплати заборгованості по Договору № 2006-КР від 20.06.2011 року на загальну суму 60 000,00 грн.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг у контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

На підтвердження реальності виконання положень угоди про надання юридично-консультаційних послуг позивачем надано суду копію Додатку № 1 від 24.06.2011 до договору про надання юридично-консультаційних послуг від 24.06.2011 № 2306-ЮК, відповідно до якої позивач замовив у ПП «Інтенція» юридично-консультаційні послуги, які пов'язані із підготовкою документів для звернення до Господарського суду міста Києва і Господарського суду Київської області з позовами до інших суб'єктів підприємницької діяльності, а також представництва інтересів підприємства в правоохоронних органах, органах прокуратур і органах виконавчої служби, надання правового супроводу в господарській діяльності, підготовка договорів, аналіз законодавства і підготовка відповідей на запити органів податкової служби.

Крім того, позивачем надано суду копію звіту ПП «Інтенцію» від 28.07.2011 по виконанню договору про надання юридично-консультаційних послуг від 24.06.2011 № 2306-ЮК, копію довідки від 08.02.2013 про відсутність на підприємстві ПАТ «Рокитнянський спецкарєр» посади юрисконсульта протягом червня - липня 2011.

Також, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду:

- копію ухвали Господарського суду Київської області від 12.07.2011 року по справі № 5/155-10/4 за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар'єр» до Відкритого акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про зобов'язання припинити дії, які порушують право позивача на користування земельною ділянкою, відновити становище, яке існувало до порушення;

- копію пояснення ПАТ «Рокитнянський спцкар'єр» на виконання ухвали Господарського суду Київської області віл 12.07.2011 року по справі 5/155-10/4/3;

- копію позовної заяви від 24 червня 2011 року до Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Рокитнянський спцкар'єр» до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення втрат від інфляції та 3% річних;

- докази направлення копії позовної заяви від 24 червня 2011 року на адресу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»;

- копію ухвали Господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року про порушення провадження у справі № 52/265;

- копію рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2011 року по справі № 52/265;

- копію листа ПАТ «Рокитнянський спцкар'єр» № 07/07-01 від 07 липня 2011 року адресований - Заступнику Голови Державного агентства автомобільних доріг України Галушко В.О. і фіскальний чек від 08.07.2011 року № 9318;

- копію повідомлення ПАТ «Рокитнянський спцкар'єр» до прокуратури міста Києва № 27/07-01 від 27 липня 2,011 року;

- копію листа - відповіді начальнику Таращанського міжрайонного відділення управління СБУ в Київській області Сметану С.А. щодо надання копії документів вих. № 28/07-01 від 28 липня 2011 року;

- копію банківської виписки за 26.07.2011р. на загальну суму 154 591,94 грн. (кошти стягнуті з ДП «Київське обласне дорожнє управління» «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за наказами Господарського суду м. Києва № 6/499, 6/416, № 50/174, № 16/587, № 46/283, № 46/285, № 56/423, № 38/70 і № 46/285-30/3;

- копію відповіді на лист (запит) Рокитнянської МДПІ в Київській області № 248/10-23-003 від 30 червня 2011 року, щодо отримання копій первинних фінансово - господарських, бухгалтерських та інших документів за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року;

- копію відповіді на лист (запит) Рокитнянської МДПІ в Київській області № 263/10-23-003 від 18 липня 2011 року, щодо отримання копій первинних фінансово - господарських, бухгалтерських та інших документів;

- копію реєстрів договорів підготовлених ПП «Інтенція» для ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» в період з 24.06.2011 по 28.07.2011.

При цьому, представник позивача пояснив суду, що перелічені вище документи готувались ПП «Інтенція» на виконання вимог угоди про надання юридично-консультаційних послуг.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з фінансово-господарськими відносинами з ПП «Інтенція», слід зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.11.2012, основним видом діяльності ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» є неспеціалізована оптова торгівля, добування декоративного і будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди і глинистого сланцю, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду інших машин, устаткування і товарів.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ПП «Інтенція» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» і ПП «Інтенція».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ПП «Інтенція» правочину на підставі розгляду матеріалів перевірки, яка здійснена іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ПП «Інтенція» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, посилання відповідача на матеріали перевірки ПП «Інтенція», яка проведена Алчевською ОДПІ Луганської області, а саме Акт 11.11.2011 1807/231/37156804 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання вимог податковою законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року», не приймаються судом до уваги, оскільки як встановлено судом, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 у справі № 2а-11321/11/1270 за позовом ПП «Інтенція» до Алчевської ОДПІ в Луганській області про визнання недійсним і скасування наказу Алчевської ОДПІ за № 760 від 10.11.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтенція» і зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено частково - визнано дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання Акта від 11.11.2011 1807/231/37156804 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання вимог податковою законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року» протиправними, зобов'язано Алчевську ОДПІ поновити в усіх електронних системах, в тому числі в системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо задекларованих ПП «Інтенція» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 51 634 813,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 47 645 313,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року вказану постанову суду залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено неправомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки ПП «Інтенція» і складання Акта, посилання відповідача на даний Акт є безпідставними.

Враховуючи викладене, висновок Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про нікчемність укладених між позивачем і ПП «Інтенція» правочинів, а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи і базується на недоведених фактах.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ПП «Інтенція» в оплату за надані послуги є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, акти прийняття - здачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на виконання правочинів, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 12.07.2012 № 0000672301 і від 12.07.2012 № 0000682301 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.07.2012 № 0000672301 і від 12.07.2012 № 0000682301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар'єр» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 березня 2013 р.