Рішення № 29993216, 06.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р.Справа № 16-25-6/239-05-7537

Господарський суд Одеської області

у складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" до акціонерного комерційного банку „Імексбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватного підприємства „Агрофірма ім. М.О. Посмітного", про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" (далі по тексту - ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватного підприємства „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" (далі по тексту - ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного") про визнання права власності на 364,01 тону пшениці, що знаходиться на ТОКу № 1, орендованому позивачем, у с. Розквіт Березівського району Одеської області, а також про звільнення спірного майна з-під арешту. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на необхідність захисту права власності позивача на спірне майно в порядку ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження" від протиправних посягань на нього, що укладалось у накладені Відділом державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції арешту на це майно як таке, що належить ПП „Агрофірма ім. М.О." як боржнику, з метою забезпечення можливості виконання судових рішень про стягнення заборгованості з останнього.

Під час судового розгляду в порядку ст. 27 ГПК України господарським судом було залучено Акціонерний комерційний банк „Імексбанк" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.11.2005р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р., позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, визнано за ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" право власності на 364,01 тон пшениці, що знаходиться на ТОКу № 1, орендованому позивачем, у с. Розквіт Березівського району Одеської області, а також звільнено вказане майно з-під арешту, покладено на Відділ державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції судові витрати по справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006р. вищезазначені рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції були скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку із допущеними судами порушеннями норм процесуального права в частині визначення суб'єктного складу сторін.

Під час нового розгляду справи позивачем було уточнено заявлені позовні вимоги, в результаті чого ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" просило суд визнати право власності на 364,01 тон пшениці, що знаходиться на ТОКу № 1, орендованому позивачем, у с. Розквіт Березівського району Одеської області. У зв'язку із викладеним, господарським судом згідно з ухвалою від 06.06.2006р. було здійснено заміну первісного відповідача - Відділ державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції, на належного відповідача - Акціонерний комерційний банк „Імексбанк".

Крім того, згідно з ухвалою від 13.06.2006р. провадження у даній справі було зупинено до вирішення по суті пов'язаної з даним спором справи № 39/396 за позовом акціонерного комерційного банку „Імексбанк" до приватного підприємства „Агрофірма ім. М.О. Посмітного", товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" про визнання недійсними договорів, яка перебувала в провадженні господарського суду Дніпропетровської області.

В подальшому, дану справу, зупинену провадженням, на підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області від 06.02.2008р. № 59-р було передано на розгляд судді Желєзній С.П., яка згідно з ухвалою від 11.02.2008р. прийняла справу до свого провадження.

У зв'язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, а саме внаслідок вирішення господарським судом Дніпропетровської області справи № 39/396, на підставі ухвали від 23.01.2013р. провадження у даній справі було поновлено.

Після поновлення провадження у справі, позивач, відповідач та третя особа належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте жодного разу їх повноважні представники не з'явились в судові засідання та про причини неявки суд не повідомили. У зв'язку із викладеним, справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.04.2005р. між ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" (Покупець) та ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" (Продавець) було укладено договори купівлі-продажу № 11-1/4-05 та № 11-2/4-05, у відповідності до умов п.п. 1.1, 1.2 яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця незавершене виробництво - посіви озимої пшениці, озимого ячменю та оранку (далі по тексту - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Вартість товару, площа посівів, номера полів та місце їх розташування вказані в додатках № 1, що є невід'ємними частиною даних договорів. Підписанням додатків № 1 до названих угод, сторони по справі погодили найменування посівів зернових культур, які передаються у власність позивача, місце їх знаходження, номера полів, а також вартість незавершеного будівництва, яке переходить у власність ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного".

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договорів купівлі-продажу № 11-1/4-05 та № 11-2/4-05 від 11.04.2005р. передача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця. Товар вважається прийнятим - за кількістю гектар, згідно акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договорів купівлі-продажу № 11-1/4-05 та № 11-2/4-05 від 11.04.2005р. ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" передала у власність ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" незавершене виробництво - посіви зернових культур, до складу якого увійшли зокрема посіви озимої пшениці. Передача оформлювалась підписанням актів приймання-передачі, як це передбачено п. 3.2 вищезазначених договорів.

Як стверджує позивач, після придбання посівів зернових культур, ним із використанням власних коштів та власними силами здійснювалось вирощування цих об'єктів рослинництва та в подальшому було зібрано врожай зокрема озимої пшениці. Після завершення збирання врожаю, його було поміщено на ТІК № 1, розташований у с. Розквіт, Березівського району Одеської області. За твердженнями позивача, на ТОКу № 1 зберігалось зокрема 2 164,01 тона зібраної ТОВ „Аргофірма ім. М.О. Посмітного" озимої пшениці.

В подальшому, після збирання врожаю зернових культур, між ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" (Продавець) та ТОВ „Приват-Агроцентр" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу с/г продукції № 11-3/7-05 від 11.07.2005р., у відповідності до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (далі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Кількість товару, ціна та місце його зберігання вказані в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору. Передача-приймання товару проводиться за місцем його зберігання, уповноваженими представниками Покупця і Продавця. Товар вважається прийнятим за кількістю тон, згідно актів приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу с/г продукції № 11-3/7-05 від 11.07.2005р. згідно підписаних актів прийому передачі позивачем було передано у власність ТОВ „Приват-Агроцентр" зокрема озиму пшеницю в загальній кількості 1 800 тон, яка зберігалась на ТОКу № 1, розташованому у с. Розквіт, Березівського району Одеської області.

В той же час, 15.07.2005р. між ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" (Зберігач) та ТОВ „Приват - Агроцентр" (Поклажодавець) було укладено договір відповідального зберігання № 15-4/7-05, у відповідності до умов якого Поклажодавець зобов'язався передати, а Поклажодавець - прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (далі - предмет договору), вид та кількість якої зазначено у додатках, які є невід'ємною частиною даного договору. На виконання умов названого договору зберігання, на підставі актів прийому-передачі № 1 від 18.07.2005р. та № 2 від 19.07.2005р. ТОВ „Приват-Агроцентр" передало позивачу зокрема зерно пшениці у кількості 1 800 тон з метою його відповідального зберігання у ТОКу № 1, розташованому у с. Розквіт Березівського району Одеської області.

В той же час, 20.07.2005р. в процесі здійснення виконавчих дій з примусового виконання судових рішень про стягнення із ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" заборгованості, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції Одеської області було описано та арештовано пшеницю у кількості приблизно 1 900 тон, яка зберігалась на ТОКу № 1 у с. Розквіт Березівського району Одеської області, про що було складено акт опису й арешту майна серії АА № 623154. Вказане майно було арештоване як таке, що, за переконанням державного виконавця, належало боржнику ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного", з метою забезпечення можливості реального виконання судових рішень про стягнення із названого боржника на користь кредиторів грошових коштів.

З огляду на викладене, наголошуючи, що частина арештованого майна - зерно озимої пшениці у кількості 364,01 тона, належить позивачу, а не ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного", у зв'язку з чим була безпідставно обтяжена арештом, ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" з метою захисту права власності на це майно було змушене звернутись до суду із позовними вимогами в порядку ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження" про визнання права власності на 364,01 тону пшениці, що знаходиться на ТОКу № 1, орендованому позивачем, у с. Розквіт Березівського району Одеської області, а також про звільнення спірного майна з-під арешту.

Проте, у зв'язку із зміною обставин справи, враховуючи позицію АКБ „Імексбанк" (найменування якого було змінено на ПАТ „Імексбанк" на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства", далі по тексту - ПАТ „Імексбанк"), яке заперечувало проти факту належності спірного майна саме позивачу, останнім було уточнено заявлені позовні вимоги шляхом відмови від вимог про звільнення спірного майна з-під арешту та визначено, що особою, яка заперечує проти визнання за ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" права власності на спірне майно, є саме ПАТ „Імексбанк".

В той же час, заперечуючи проти позову ПАТ „Імексбанк" наголошувало на наступному. 09.06.2003р. між ПАТ „Імексбанк" (Банк) та ПП „Треві" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 1306, у відповідності до умов якого Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію на придбання зернозбиральних комбайнів „Єнісей 1200-НМ" згідно договору купівлі-продажу № 16/5 від 03.06.2003р. із ЗАТ „Єнісей" м. Харків, на суму 2 750 000 грн. строком на 1 082 дня з 09.03.2003р. по 25.05.2006р. Відсотки за користування наданим кредитом складають 20% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ПП „Треві", що виникли із кредитного договору № 1306 від 09.06.2003р., між ПАТ „Імексбанк" (Заставодержатель) та ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" (Заставодавець) було укладено договір застави від 10.06.2003р., у відповідності до умов якого Заставодавець зобов'язався передати в заставу Заставодержателю майбутній врожай 2003р., а саме посіви соняшника з площі 1085 га, засіяні у Березовському районі Одеської області. Заставлене майно оцінене сторонами в сумі 1 627 500 грн. Майбутній врожай соняшника при його повному збиранні Заставодавцем у жовтні 2003р. підлягає заміні на інше майно за взаємною домовленістю сторін.

З посиланням на зміст договору застави від 10.06.2003р., відповідач наголошує, що спірне майно є таким, що обтяжене заставою. Оскільки в подальшому на цих посівних полях було засіяно зернові культури, які під виглядом незавершеного виробництва були відчужені ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" на користь ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" на підставі договорів купівлі-продажу № 11-1/4-05 та № 11-2/4-05, відповідач вважає, що позивачем було протиправно набуто право власності на ці посіви, що свідчить про неможливість набуття останнім права власності на зібраний з цих посівів врожай.

Враховуючи правові позиції, наведені сторонами під час розгляду даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст.ст. 316 - 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В свою чергу, положеннями ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст.ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З огляду на наведені положення закону суд зазначає, що укладення договору купівлі-продажу є самостійною та достатньою правовою підставою для виникнення у покупця права власності на продане майно. Слід зазначити, що закон не містить обмежень щодо об'єктів цивільного обігу, які можуть бути предметом відповідної угоди. Перехід права власності на предмет договору купівлі-продажу, за загальним правилом та за відсутності застережень про інше у договорі, відповідно до змісту положень ст. 334 ЦК України відбувається в момент передання придбаного майна покупцю.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" виникли правовідносини із купівлі-продажу незавершеного виробництва - посівів озимої пшениці, озимого ячменю та оранку, врегульовані умовами договорів № 11-1/4-05 та № 11-2/4-05 від 11.04.2005р. За названими угодами ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" прийняло у власність вказані посіви, зокрема озиму пшеницю, засіяну на полях, розташованих у Березівському районі Одеської області. Приймання-передача придбаного майна, як було зазначено вище по тексту рішення, підтверджується відповідними актами.

Слід зазначити, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 39/396 за позовом ПАТ „Імексбанк" до ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного", ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 11-1/4-05 та № 11-2/4-05 від 11.04.2005р. Рішенням суду від 14.05.2012р., яке на даний час набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ПАТ „Імексбанк" було відмовлено.

Таким чином, зазначені договори купівлі-продажу є дійсними, більш того їх правомірність підтверджена рішенням суду, яке на даний час набрало законної сили, тобто ці правочини слугували законною підставою для виникнення між позивачем та ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" взаємних прав та обов'язків, у зв'язку з чим, суд зазначає, що ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" на законних підставах було набуто право власності на майно - - посіви зернових культур, засаджені на полях, розташованих на території Березівського району Одеської області, до складу якого увійшли зокрема посіви озимої пшениці

Як вбачається із матеріалів справи, після придбання посівів зернових культур, позивач власними силами здійснював обробку посівних полів, вирощування цих сільськогосподарських культур та за результатами завершення біологічного циклу дозрівання зернових власними силами зібрав врожай, зокрема врожай озимої пшениці. Зібраний врожай було поміщено позивачем у орендований ним ТІК № 1, розташований у с. Розквіт Березівського району Одеської області. До складу зібраного врожаю увійшло зерно озимої пшениці у загальній кількості 2 164,01 тони.

За переконанням суду, здійснені ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" заходи, направлені на вирощування придбаних у ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" посівів та збирання відповідного врожаю, свідчать, що позивачем було здійснено переробку придбаного за договорами купівлі-продажу № 11-1/4-05 та № 11-2/4-05 від 11.04.2005р. незавершеного виробництва, яке фактично виступає матеріалом, в результаті чого було створено нову річ - зерно врожаю зернових культур, зокрема озимої пшениці.

Положеннями ст.ст. 328, 331, 332 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

З огляду на той факт, що в результаті вчинених позивачем дій по переробці придбаних посівів зернових культур із використанням власних засобів було створено нову річ - відповідний врожай зернових, на підставі ст.ст. 328, 331, 332 ЦК України суд дійшов висновку, що у ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" виникло право власності на зібраний ним врожай, зокрема на зібране протягом 2005 року зерно озимої пшениці у кількості 2 164,01 тони, яке зберігалось у ТОКу № 1, розташованому на території с. Розквіт Березівського району Одеської області.

В той же час, як було зазначено вище по тексту рішення, в результаті укладення із ТОВ „Приват-Агроцентр" договору купівлі-продажу с/г продукції № 11-3/7-05 від 11.07.2005р. та виконання цього правочину, позивачем було продано на користь ТОВ „Приват-Агроцентр" зерно озимої пшениці у кількості 1 800 тон, проте назване майно продовжувало зберігатись у ТОКу № 1, про що свідчить укладений між ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" та ТОВ „Приват-Агроцентр" договір відповідального зберігання № 15-4/7-05 від 15.07.2005р.

З викладених обставин вбачається, що частина зерна озимої пшениці врожаю 2005р. у кількості 364,01 тони, що зберігалось у ТОКу № 1, розташованому у с. Розквіт Березівського району Одеської області, дійсно належала на праві власності саме ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного", у зв'язку з чим, позовні вимоги останнього, направлені на захист відповідного речового права, є обґрунтованими.

В той же час, судом відхиляються заперечення відповідача проти позову з огляду на наступне. Так, по-перше, предметом договору застави від 10.06.2003р., укладеного між відповідачем та ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного", був майбутній врожай 2003р., а саме посіви соняшника з площі 1085 га, засіяні у Березовському районі Одеської області. Як вбачається із матеріалів справи, відповідна додаткова угода щодо врожаїв майбутніх періодів, зокрема врожаю озимої пшениці 2005 року, сторонами по справі укладена не була, що свідчить про недоведеність відповідачем власних тверджень щодо факту обтяження незавершеного виробництва, яке було придбане позивачем за договорами купівлі-продажу № 11-1/4-05 та № 11-2/4-05 від 11.04.2005р..

По-друге: господарський суд Дніпропетровської області при вирішенні справи № 39/396 за позовом ПАТ „Імексбанк" до ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного", ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 11-1/4-05 та № 11-2/4-05 від 11.04.2005р. встановив факт законності цих договорів, на підставі яких позивачем було набуто право власності на посіви, які в подальшому були перероблені у врожай зернових культур.

Викладені обставини, за переконанням суду, повністю спростовують заперечення ПАТ „Імексбанк" проти позову та, відповідно, підтверджують законність набуття позивачем права власності на спірне майно.

За таких обставин, при вирішенні даного спору господарський суд дійшов висновку про правомірність набуття ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" права власності на зерно озимої пшениці врожаю 2005р. у кількості 364,01 тони, що зберігалось у ТОКу № 1, орендованому позивачем, розташованому у с. Розквіт Березівського району Одеської області, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги ТОВ „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" слід задовольнити у повному обсязі та визнати за останнім право власності на зерно озимої пшениці врожаю 2005р. у кількості 364,01 тони, що зберігалось у ТОКу № 1, орендованому позивачем, розташованому у с. Розквіт Березівського району Одеської області, відповідно до ст.ст. 202, 316 - 319, 321, 328, 331, 332, 334, 392, 586, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 27, 43 Закону України „Про заставу".

Судові витрати зі сплати державного мита та витрати на оплату послуг з ІТЗ судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 202, 316 - 319, 321, 328, 331, 332, 334, 392, 586, 655, 656 ЦК України, ст.ст. 27, 43 Закону України „Про заставу", ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" /67324, Одеська область, Березівський район, с. Розквіт, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 33473916, р/р 26000060004739 в КБ „ПриватБанк", МФО 305299/ право власності на зерно озимої пшениці врожаю 2005р. у кількості 364,01 тони, що зберігалось у ТОКу № 1, орендованому позивачем, розташованому у с. Розквіт Березівського району Одеської області.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Імексбанк" /65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12-а, код ЄДРПОУ 20971504/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" /67324, Одеська область, Березівський район, с. Розквіт, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 33473916, р/р 26000060004739 в КБ „ПриватБанк", МФО 305299/ держмито в сумі 85 грн. 00 коп. /вісімдесят п'ять грн. 00 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 11.03.2013р.

Суддя С.П. Желєзна