Ухвала суду № 29990366, 04.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8726/12/0170/8

04.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак-Омега"- Бодак Ліна Миколаївна, довіреність № 1 від 06.02.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи ,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак-Омега"- Пахомов Микола Сергійович, довіреність № 2 від 06.02.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 01.10.12 у справі № 2а-8726/12/0170/8

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак-Омега" (вул. Кірова, 31, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600; а/с 138, Головпоштамт, місто Ялта,98600)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак-омега"задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим: №0002092301/0 від 15.07.2008 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 632 094,00грн. основного платежу та 505 675,00грн. штрафних санкцій; №0010321701/0 від 15.07.2008 в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих робітників на суму 347509,00грн. основного платежу та 695 018,00грн. штрафних санкцій; №0002092301/1 від 08.09.2008; №0010321701/1 від 08.09.2008; №0002092301/2 від 25.11.2008; №0010711701/2 від 25.11.2008; №0011211701/2 від 25.11.2008; №0002092301/3 від 30.01.2009, №0010711701/3 від 29.01.2009, №0011211701/3 від 29.01.2009, визнано протиправним зменшення Державною податковою інспекцією у місті Ялті Автономної Республіки Крим на підставі акту перевірки від 09.07.2008 №1655/23-1/22280572/90 Товариству з обмеженою відповідальністю "Зодіак-омега" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2008 року на 600441,00грн., визнано протиправним зменшення Державною податковою інспекцією у місті Ялті Автономної Республіки Крим на підставі акту перевірки від 09.07.2008 №1655/23-1/ 22280572/90 Товариству з обмеженою відповідальністю "Зодіак-омега" залишку від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2008 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з податку на додану вартість ) на суму 428906,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

04.03.2013 від відповідача надійшло клопотання про відкладення справи слуханням, в задоволенні якого судова колегія відмовила, з урахуванням вимог статей 195-1, 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодіак-омега"(далі-позивач) звернулось до суду (з урахуванням уточнень) до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0002092301/0 від 15.07.2008, №0010321701/0 від 15.07.2008, №0002092301/1від 08.09.2008, №0010321701/1 від 08.09.2008, №0002092301/2 від 25.11.2008, №0010711701/2 від 25.11.2008, №0011211701/2 від 25.11.2008, №0002092301/3 від 30.01.2009, №0010711701/3 від 29.01.2009, №0011211701/3 від 29.01.2009; про визнання протиправним зменшення відповідачем на підставі акту перевірки від 09.07.2008 №1655/23-1/22280572/90 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2008 року на 600441,00грн., визнання протиправним зменшення відповідачем на підставі акту перевірки від 09.07.2008 №1655/23-1/22280572/90 залишку від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2008 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з податку на додану вартість) на суму 428906,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень у оскарженій частині, а також не доведено правомірності зменшення на підставі акту перевірки від 09.07.2008 №1655/23-1/22280572/90 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 1 квартал 2008 року на 600441,00грн. та на підставі цього ж акту перевірки -зменшення відповідачем залишку від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2008 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з податку на додану вартість) на суму 428906,00 грн.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем з урахуванням оскарження позивачем рішень в адміністративному порядку, прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002092301/0 від 15.07.2008, №0010321701/0 від 15.07.2008, №0002092301/1від 08.09.2008, №0010321701/1 від 08.09.2008, №0002092301/2 від 25.11.2008, №0010711701/2 від 25.11.2008, №0011211701/2 від 25.11.2008, №0002092301/3 від 30.01.2009, №0010711701/3 від 29.01.2009, №0011211701/3 від 29.01.2009 та зменшено на підставі акту перевірки від 09.07.2008 №1655/23-1/22280572/90 від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 1 квартал 2008 року на 600441,00грн. та на підставі цього ж акту перевірки -зменшено залишок від'ємне значення податку на додану вартість за березень 2008 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з податку на додану вартість) на суму 428906,00 грн.

Передумовою винесення стосовно позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт від 09.07.2008 №1655/23-1/22280572/90 виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:підпунктів1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виразилося у заниженні податку на прибуток за 2007 рік на суму 731399,00 грн. та завищенні від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2008 року на 618015 грн., а також встановлено порушення позивачем вимог пункту1.2 статті1, підпункту4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.11.1, 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що виразилося у заниженні суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 384987,00 грн., у тому числі за 2007 рік - 369729,00 грн., за 2008 рік -у сумі 15258,00 грн.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з визначенням відповідачем розміру звичайної ціни продажу за 1 кв.м. у сумі 8185,00 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб через заниження бази оподаткування за спірними операціями з продажу квартир,у зв'язку з недоведеністю.

Як свідчать матеріали справи, у перевіреному періоді позивачем здійснювалось будівництво двох об'єктів нерухомості за індивідуальними проектами: "Багатоквартирний житловий будинок по вул. Парковий проїзд, 1/2 у місті Ялті - площадка №2 (10-ти поверховий житловий будинок з даховою котельнею"; "Експериментальний житловий будинок за адресою: вул. Парковий проїзд, 6 у місті Ялті".

01.02.2007 закінчений будівництвом об'єкт - багатоквартирний житловий будинок по вул. Парковий проїзд, 2 в місті Ялта був введений в експлуатацію, що підтверджується Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 01.02.2007 та рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 191 від 14.02.2007 про його затвердження. Житловий будинок за адресою: вул. Парковий проїзд, 6 у місті Ялта в перевіреному періоді (з 01.01.2007 по 31.03.2008) не вводився в експлуатацію.

На підприємстві було розроблено та затверджено рішенням зборів учасників (засновників) позивача від 27.02.2007 Положення про формування продажних цін на підприємстві, яке є документом, що регламентує порядок та алгоритм формування цін реалізації квартир та нежитлових приміщень.

Відповідно до Положення про формування продажних цін на підприємстві реалізація квартир та нежитлових приміщень повинна здійснюватися за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу із складанням актів прийому-передачі об'єкту продажу (пункт 3); продажна вартість кожного об'єкту продажу затверджується рішеннями зборів учасників (засновників) позивача, із складанням відповідних протоколів (пункт 4); в цілях обґрунтування продажних цін на квартири та у зв'язку з тим, що квартири на поверсі нетипові і мають індивідуальне планування, різний склад приміщень в залежності від їх призначення, різну загальну, житлову площу та видову характеристику, позивачем визначено 7 типів квартир, згідно технічного паспорта на житловий будинок по вул. Парковий проїзд, 2 в м. Ялта (пункт 5); формування цін реалізації квартир по типам здійснюється в залежності від загальної площі квартир, їх ціни за один квадратний метр, з урахуванням факторів, визначених у пункті 7 даного Положення на момент продажу квартир (пункт 6); визнано такими, що впливають на продажну ціну квартир на момент здійснення продажу квартир наступні фактори: поверховість, стан виконання будівельних робіт; стан виконання оброблювальних робіт; оснащеність комунікаціями; оснащеність сантехнічним обладнанням; оснащеність меблями та ін., детальний опис факторів, що впливає на продажну ціну квартири, вказується в акті прийому-передачі квартири в момент підписання сторонами договору купівлі-продажу (пункт 7); встановлені градації ціни вартості 1 кв. м квартир та нежитлових приміщень за типами (пункт 8).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання Положення про формування продажних цін на підприємстві за період з 01.01.2007по 31.03.2008 позивачем були укладені 23 нотаріально засвідчених договори купівлі-продажу квартир і нежитлових приміщень (47-квартирного житлового будинку по вул. Парковий проїзд, 2 ) з фізичними особами, згідно яких ціна продажу була визначена за домовленістю Сторін, відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України. Продажна вартість квартир визначалася з урахуванням ряду факторів, передбачених вищевказаним Положенням, як-то: типу квартири, метражу, планування, стану виконання будівельних і оброблювальних робіт на дату здійснення продажу, а також поверховості, виду на море, місто чи гори, сезонності та інших коливань споживчого попиту на ринку житла, тощо. Продажна вартість кожного об'єкту продажу, з урахуванням вищезазначених факторів, затверджувалася рішеннями зборів учасників (засновників) позивача із складанням відповідних протоколів.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку з в'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання. Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до пункту 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з пунктом 1.18 статті 1 даного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 1.20.2. пункту1.20. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (в разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів.

У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами ( роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (підпункт 1.20.6. пункту1.20. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Тобто, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору.

Слід зазначити, що в силу підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідачем не проводилося належного аналізу економічного обґрунтування застосованих цін для визначення валового доходу та донарахування податкових зобов'язань по податкам; не здійснювалося будь-якої оцінки зібраної інформації щодо ідентичних договорів; із запитом до позивача про обґрунтування рівня договірних цін відповідач не зверталася, а навпаки, всупереч вимогам чинного законодавства, для визначення бази оподаткування для донарахування податкових зобов'язань по податкам прийняв до уваги "середньозважену ціну" реалізації квартир і нежитлових приміщень за період з 01.01.2007по 31.03.2008, що виключає можливість їх співставлення в цілях оподаткування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено невідповідності договірних цін на житлові та нежитлові приміщення рівню звичайних (ринкових) цін.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на запит позивача за вих. № 74 від 04.09.2012 ТОВ "Главстрой" листом за вих. №60 від 04.09.2012 повідомило, що розроблена ними проектна документація закінченого будівництвом об'єкта (акт від 01.02.2007 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта) "Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул.Парковий проїзд, 2 у місті Ялта" є індивідуальною, аналогів яких на ринку житла України не існує.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в цілях отримання інформації про рівень звичайних цін на квартири в період з 01.01.2007 по 31.03.2008 позивачем був направлений запит (вих. №73 від 03.09.2012) до Головного управління статистики Автономної Республіки Крим, яке повідомило(лист від 07.09.2012 №01-36/21ПІ), що державним статистичним спостереженням не передбачено розробку інформації в даному розрізі. Отже позивачем правильно визначено базу оподаткування по спірним операціям з продажу квартир за звичайною ціною, якою вважається ціна договору.

Помилковими визнаються доводи апеляційної скарги про заниження позивачем податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб внаслідок порушення порядку визначення "звичайної ціни", оскільки абзацем "е" підпункту 4.2.9. пункту 4.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (в розмірі такої знижки). Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем правильно була визначена база оподаткування по спірним операціям з продажу квартир за договірною ціною, яка була визначена у договорах залежно від ряду факторів, передбачених Положенням про формування продажних цін на підприємстві, як-то: типу квартири, метражу, планування, стану виконання будівельних і оброблювальних робіт на дату здійснення продажу, а також поверховості, виду на море, місто чи гори, сезонності та інших коливань споживчого попиту на ринку житла, тощо.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень у оскарженій частині, а також не доведеність правомірності зменшення на підставі акту перевірки від 09.07.2008 №1655/23-1/22280572/90 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 1 квартал 2008 року на 600441,00грн. та на підставі цього ж акту перевірки - зменшення відповідачем залишку від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2008 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з податку на додану вартість) на суму 428906,00 грн., оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надані будь-яких доказі того, що фізичні особи за спірними договорами придбали квартири зі знижками чи у будь-який інший спосіб отримали додаткове благо в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2012 у справі № 2а-8726/12/0170/8 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко